Гості програми "Сьогодні про головне" – арт-оглядач тижневика "Дзеркало тижня" Олег Вергеліс, художник Володимир Кузнєцов, художник Олександр Ройтбурд та мистецтвознавець, заступник гендиректора "Мистецького Арсеналу" Олександр Соловйов – обговорюють мистецьку подію, яка мала дещо політичний підтекст: виставка "Велике і величне" в "Мистецькому Арсеналі", яку готували до 1025-річчя хрещення Русі, переросла у скандал.

Олександр РОЙТБУРД: Я вважаю, що Заболотна врятувала "Арсенал"

– У принципі, я хотів би відразу прибрати істерику, як зафарбували картину. Це не картина, це те, що у світі називають site specific work – робота, яку створили на певний час безпосередньо для місця.

Коли художникові куратор замовляє site specific work, вони підписують угоду, до угоди пропонують ескіз, який затверджує куратор. Куратор не має права замалювати роботу, якщо вона йому раптом не сподобалася. Проте художника попереджають і він ставить підпис, що не заперечуватиме, що роботу після завершення виставки буде знищено; він погоджується на те, що куратор має право не допустити роботу до участі у виставці у разі невідповідності до затвердженого ескізу. І якщо одна зі сторін відступає від цих домовленостей, іде суд.

Однак у принципі момент, коли куратор через якісь там міркування, в тому числі і через цензуру, не допускає роботу до участі у виставці, буває (у європейських країнах), він просто більш організований.

У нас тут вийшов цілковитий бардак. По-перше, в процесі виставки, яку починала кураторська група, внаслідок певних протиріч Наталя Заболотна сказала, що тепер вона куратор. Я не впевнений, що, відколи вона куратор, відколи вона бере на себе відповідальність, Кузнєцов надав їй детальний ескіз і що вона особисто затвердила його в такому вигляді, як він був.

Ситуація, коли куратор не затверджує ескізу художника, в нормальній, цивілізованій країні не можлива.

Звичайно, вчинок Наталії Заболотної може викликати різні інтерпретації. Я вважаю, що вона зробила це тому, що все-таки це був протокольний захід, все-таки "Арсенал" – це територія ДУСі, все-таки там був патріарший прийом для попів, і попи, які горять у пеклі, могли стати причиною невдоволення.

На мій погляд, те, в чому я не можу погодитися з Наталією Заболотною – це не з актом недопущення роботи до виставки, не з актом знищення роботи, яка мала тимчасовий характер; я не можу погодитися з інтерпретацією, яку вона (Заболотна) дала тому, що відбулося.

Я впевнений, що якби в той момент не нахлинули емоції, а Наталія Заболотна дала би продуманий коментар, то, може, конфлікт аж так би не розгорівся. Вона не повинна була говорити ні про Батьківщину, ні про матір, ні про чорнуху, ні про захист духовності… Вона повинна була сказати як куратор-професіонал, що робота Кузнєцова, візуалізація текстової концепції, не вписується в рамки її кураторського бачення проекту. Тому вона як куратор бере на себе відповідальність за те, що ця робота не увійшла до експозиції, а відповідно, була дочасно демонтована, і повинна була запропонувати художникові, наприклад, що "Арсенал" залишає за собою право попросити його відтворити цю роботу в будь-якому іншому проекті, в концепцію якого вона вписуватиметься.

Художник має право на все, куратор має право хотіти бачити цю роботу в цьому проекті або не хотіти.

Я вчора розмовляв телефоном з Наталією Заболотною, вона мені зателефонувала. Я висловив певні речі, з якими я не погоджуюсь у цьому всьому. Врешті, – я, можливо, розкриваю якісь карти – ми говорили про те, що треба рухатись у бік прозорості якихось прийнятих рішень і для запобігання перед такими ситуаціями, можливо, створювати щось на кшталт ради, але не такої ради "весільних генералів", як є сьогодні, а ради з митецької спільноти, яка б забезпечувала зв´язок між "Арсеналом" як інституцією та спільнотою художників, на яку він спирається.

Я знаю психологію номенклатурників, і, не доведи, Господи, якби хтось із них хоч слово сказав, "упала" би вся структура "Арсеналу" тієї ж миті

Я вважаю, що без Наталії Заболотної "Арсенал" впаде, проте без підтримки митецької спільноти він втратить зміст.

Якщо й була розмова з якимись цензорами, то ніхто з нас її не чув. Я знаю психологію номенклатурників, і, не доведи, Господи, якби хтось із них хоч слово сказав, "упала" би вся структура "Арсеналу" тієї ж миті. Я вважаю, що Заболотна врятувала "Арсенал".

Вважаю, що "Арсенал" має працювати і до цього мають докласти зусилля всі, щоб виник діалог, нормалізувалася ситуація, ми повинні виставити прозорі правила гри. Головне, щоб усе було легально, прозоро і щоб був зворотний зв´язок.

Олександр СОЛОВЙОВ: Я свідомо запросив Володю – хочу попросити в нього пробачення

– За статусом я куратор цієї фундації, інституції. Я був одним з тих, хто запросив художника Володимира Кузнєцова зробити мураль спеціально під концепцію виставки "Велике і величне".

Я дійсно був причасним і залучив його до участі в цій справі, ми довго дискутували, яким мав би бути сюжет і т.д., і т.д.; і я прекрасно знаю творчість Володі й свідомо його запросив. Я вважаю, що робота була цікавою і відповідала концепції, тобто могла бути дуже цікавою, і не заслуговувала на те, що сталося. І я хотів би попросити пробачення в художника.

Ще на стадії замислу Наталя дійсно просила мене як того, хто втілює процес і працює особливо зі сучасними художниками, щоб художник надав ескіз. Володя був тоді за кордоном, я йому написав. Ми там і теми варіювали, тобто це обговорювалося, – це звичайний творчий момент. На це Володя мені відписав, що ескізів не робить, він робить заготовки, а в основному працює в імпровізації. В нього метод роботи такий. Потім ми дійшли висновку, що це буде дійсно "Коліївщина", але з використанням іконографії Страшного суду, яка спирається на класичні сюжети. Власне художник цього і дотримався, крім раю, бо ще не встиг написати.

Володимир КУЗНЄЦОВ: Буде бойкот

– Я думаю, це страх перед органами, які стоять вище над нею (Наталею Заболотною). Наступного дня мав прийти президент. За 5 днів виконання роботи всі ці образи були створені, вони були намальовані на стіні, я їх просто доробляв. На шостий день я приходжу – вона раптово замальована, після того, як пройшла там, напевно, Державна служба охорони президента і пройшли певні люди – цензура проходить, обов´язково.

Якщо не буде визнано факту цензури, якщо не буде чітко розставлено всі моменти на чистоту, то це буде бойкот більшості художників "Мистецькому Арсеналу".

Ці коментарі перейшли зараз в Міністерство культури, ці цитати йдуть так, що це не проблема цензури, владної проблема, а що це творчий конфлікт.

Олег ВЕРГЕЛІС: Дійсно, була енергія містичного гоголівського страху

– Моє пояснення дуже близьке до Володимирового. Дійсно, є якась, очевидно, енергія, психологія містичного страху, гоголівського, салтиков-щедрінського страху.

Коли я прочитав ці перші повідомлення, то подумав: "Якийсь жарт". Просто так не буває. Наталя – адекватна культурна, мені дуже приємна жінка, вона профі. Мені важко уявити, коли щось трапиться нехороше, хто може стати на її місце. В неї дуже велика місія, велика робота, вона дуже корисна для нас усіх. Вони зробили там не бордель, не ресторан, не якийсь гараж для дорогих авто, – це чудова велика наша територія мистецтва.

Коли почалася розкручуватись ця історія… Я взагалі вважаю, що художника треба захищати, навіть коли він не правий, – це аксіома. Але водночас щиро щемить якось так серце, думаєш: ну, не дай, Боже, хтось використає цю історію – третій, четвертий – і зайдуть якісь люди – невігласи і варвари, – і цю історію, цей конфлікт, колізію вони використають під себе, під свої бізнес-інтереси.

Я думаю, що, в принципі, Наталія повинна попросити вибачення. Врешті-решт, він не сам прийшов, не сам нав´язав, і він творча особистість, він серйозний художник. Такі жести, такі коментарі справді дивні, вони – вибачте за слово – просто дурні.