- Як людині з математичною освітою було взятися за написання художніх творів?

- Найгірше, коли людина обмежує себе горизонтом: ось досі, поки бачу, я можу, а далі вже ні. Замкнені системи не живуть. Має бути постійний поступ. Для поступу треба розривати горизонти. Крізь місце, в якому ви розірвали горизонт, вливається нова енергія, і на якийсь час ви стаєте неймовірно щасливим. Коли кажуть: я ніколи не писав і письменником не буду, майте на увазі: перед вами людина, яка має покликання бути письменником. Мені сказали, що раз я вчилася на прикладній математиці і працюю в університеті, то письменництво - для мене межа недоступна. Я вирішила спробувати, що вийде. Вдалося з першої книжки.

Коли питають, чи пишу я жіночі романи, запитую: "Анна Кареніна" - це жіночий роман?" Чому, якщо чоловік пише про жінку - це є для всіх, а якщо жінка пише про всіх - це жіночий роман?

Сюжетів далеко не шукаю. Майже все, що зі мною стається, описую в книжках. У кожній випадковості бачу закономірність. Навіть якщо на голову впаде диво - то це обов´язково наслідок або глибокої молитви, або доброго вчинку. Випадок - це непояснена закономірність.

- Які випадковості допомагали Вам створювати романи?

- Коли я зібралася писати одну зі своїх книжок, мені раптом в голові прозвучало слово "Берлін". Я вирішила їхати в Берлін. Блукала ним, не знала, що шукаю. Випадково зайшла в картинну галерею і раптом побачила дві картини, які світилися. Перша "Самотнє дерево" Каспара Давіда Фрідріха, а друга - "Острів мертвих" Арнольда Бекліна. З них таке сяйво линуло, що зрозуміла, що знайшла. Коли приїхала додому, відкрила всі картини Арнольда Бекліна і побачила слайди до написання нової книжки. Моментально з´являються асоціації, що я повинна з цим робити і чим закінчити. Пазл склався. Минуло два роки. Книжка вже вийшла. Я намовила чоловіка знову поїхати в Берлін. Неймовірна спека під сорок. Коти і пси у фонтанах сидять. Знаходжу ці дві картини - і вони якісь ніякі, сіренькі. Я би на них навіть не звернула уваги, хоч повісили їх уже в краще світліше місце. Час і простір збігаються в одній точці не завжди.

- Прискорюєте ці збіги, читаючи твори попередників?

- Кожен читає ті книги і слухає ту музику, яка йому потрібна на його рівні. Романи я не читаю. Історії чиїсь мені заважають, боюся, щоб я не почала переймати, хочу жити своїм життям. Можу читати Коцюбинського не заради сюжету. А заради стилю. Біля однієї сторінки можу годину посидіти, щоб побачити, як він будує речення. Письменники несуть відповідальність за те, що пишуть. Бо цю поживу споживають інші. Якщо хочуть вискочити на гребені нецензурних слів, в історію вони не ввійдуть.

- Пишете про надприродне. Хто така відьма?

- Ми як їдемо машиною з Житомира на Київ, там на трасі мітли продають. Мій чоловік каже: "Я мушу тобі транспортний засіб купити". Каже: "Першою летить на лису гору Ева Гата, за нею дві невістки, а ззаду чотири внучки - відьменятка, крильцями тріп-тріп-тріп". Брати Капранови пояснили, чому в Україні всі жінки відьми. В дурній Європі відьом, найрозумніших, найкрасивіших жінок, спалювали. А в Україні топили: якщо втоне - не відьма, а якщо спливе - відьма. Тому всі відьми у нас поспливали. Чоловік за цю теорію схопився. Каже, що лишилися найгарніші.

Валерія РАДЗІЄВСЬКА