Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
«Я хочу пропити усі гріхи і бути тверезим…»
Молодь завжди безкомпромісна у своїй категоричності. Черговим цьому свідченням є назва книжки молодого письменника Василя Карп´юка «Мотлох», яка, водночас, зацікавлює і відлякує. І швидше за все, я би не брався її читати, якби не добре ім’я видавництва.
Рукопис «Мотлоху» одержав другу премію у номінації «Проза» літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Двоє інших лауреатів 2009 року – Оксана Васьків (друга премія у номінації «Поезія» за збірку «Собаки святого Бернара») та Оксана Лущевська (друга премія у номінації «Дитяча книжка» за збірку оповідань «Золоте Колесо Року»). Перших премій, вочевидь, не присуджували. Але повернімось до «Мотлоху».
Визначення жанру поданих у книзі творів знов-таки створює враження юнацько-постмодерністського випендрювання – «збірка прозових і поетичних текстів», де маємо свідоме уникнення слів «твір» або ж «вірш» чи «оповідання», хоча у перших двох частинах збірки представлені саме ці жанри. Натомість у третій – «Сніги байдужості» – спостерігаємо виникнення нового жанру чи не в світовій літературі «роман у верлібрах», що, зрештою, знову вказує на молодечий пошук і прагнення першості хоча б у чомусь, бо цей твір можна було б з легкістю назвати поемою, зважаючи на розмір і деякі вставні фрагменти-поезії, як-от епізод про гріхопадіння:
…коли жінка ненароком залишилась сама,
То гад підійшов до неї і почав просити її,
Аби зірвали йому яблуко із гілки,
Бо він дуже голодний,
А дотягтися ніяк не може.
І жінка пожаліла бідного плазуна,
І забувши застереження господаря,
Відняла свої руки від лона і потягнулася за яблуком.
А гад тільки цього й чекав,
І відразу заповз у лоно до жінки.
І запліднив її своєю білою густою слиною.
…чи про упівців, де Карп’юк порівнює їхні повішені тіла на смереках з новорічними ялинками. Та загалом «роман у верлібрах» доволі прозаїзований і верлібровим може називатись хіба тому, що записаний в стовпчик. Щодо сюжетності, бо все-таки «роман», то відстежуємо дві лінії, в одній з яких фігурує провінційна журналістка Аґнешка Буців, збірка її есеїв, подруга Юля, з якою знайомляться на презентації тієї ж таки книжки та їхні напівлесбійські стосунки:
Аґнешка побачила на Юлиній шиї
Дерев’яного хрестика на чорній ниточці
І взяла його тонкими пальцями,
Прихилившись до Юлі і розглядаючи хрестика,
І дихаючи їй на шию.
Юля спробувала її поцілувати.
Друга лінія – охоронець з супермаркету Тарас, який, окрім щоденної роботи, поринає у збочені марення:
Дівчинка із рюкзака кинула головою почвари
І тіло повернулося горілиць.
Тарас побачив, гарні перса
І, скинувши рюкзака з дівчинкою,
Підійшов до тіла і почав з ним бавитись.
Врешті вони невідомо для чого знайомляться і Тарас невідомо чому посміхається. Та все ж «роман» на цьому не вичерпується, бо водночас відчувається поетика слова, чимало алюзій, цікавих роздумів і спостережень, як от: «Презентація відбувалася у мистецькому кафе, // І навіть прийшло трохи людей. // І навіть прийшли деякі незнайомі люди». І якщо розглядати «Сніги байдужості» у контексті постмодернізму, то тут вони відповідають чи не всім ознакам.
Друга частина «Там, де дідько каже добраніч» справді поетична і, як на мене, найліпша у книжці. Маємо і класичні римовані вірші і верлібри, які справді можна назвати поезіями. Зокрема відчутний неабиякий вплив чи то Тараса Мельничука (про якого йдеться в одному з віршів збірки) і Василя Герасим’юка (автора передмови до «Мотлоху»), а чи Гуцульщини загалом, уродженцем якої є Василь Карп’юк. Хоча, вочевидь, спрацювали обидва чинники. Але, окрім колоритних творів «Аркан», «Матріархат», «Бутин», «Таїнство» та ін., зустрічаємо соціальну сатиру, як-от «Притча про Та для Сху» чи «Я йшов вулицею…», або ж глибоку філософську лірику – «Пустельник у джинсах з претензіями на небо…»:
Слабкий і байдужий на подвиги не спроможний
Лишається шлях до сякої-такої аскези
Пляшки зі спиртом уже не зі спиртом порожні
Я хочу пропити усі гріхи і бути тверезим.
Читаючи такі вірші справді дивуєшся, чому рукопис став лауреатом у номінації «Проза», бо оповідання, які знаходимо у першій частині книги «Смішні слова, коли ними говориш» і естетично, і технічно поступаються поезіям. Хоча і там знаходимо оригінальні сюжети. До прикладу, «Будильник», у якому йдеться про подружжя двірників, які постійно спізнюються на роботу, бо не можуть вчасно прокинутись, і однієї чарівної ночі жінка народжує будильник. Або ж «Виноградинка», де гуцульський хлопчик з’їдає на Спаса неосвячену виноградинку, а це, виявляється, на Гуцульщині заборонено, і вішається, тому що виноградинка повинна висіти. Дещо химерні сюжети інкрустуються гуцульським діалектом, що додає автентичності. А сама книга ілюстрована світлинами з сімейного архіву автора, які утворюють ще один роман з гуцульського життя, бо бачимо і весілля, і картини з селянського побуту, малих дітей і великі похорони…
Зрештою, вдалий і порівняно якісний дебют. І не все у «Мотлосі» Василя Карп’юка є мотлохом, а «Смолоскип» в чергове підтвердив марку якості.
Віктор Грушецький
Додаткові матеріали
- Другий Літературний Слем у Харкові
- «Мотлох бозна-яких часів» на «Горищі» Тараса Федюка
- «Мотлох» - сухпай на дорогу додому. Ковтаю за 2 години
- Гуцульський мотлох без нафталінового запаху …
- У Івано-Франківську презентують книгу Василя Карп’юка «Мотлох»
- О2: криве дзеркало укрсучліту
- Другий Літературний Слем у Харкові
Коментарі
Останні події
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"