Re: цензії

Дотепер Україну нетривалих часів Гетьманату (квітень-грудень 1918 року) можна було побачити у «Білій гвардії» Михайла Булгакова, «Як гартувалася сталь» Миколи Островського та дев`ятій серії російського пропагандистського серіалу «Загибель імперії» (2005). Останній створений студією Микити Михалкова, тут без коментарів. Але й двоє згаданих авторів не були помічені читачами в намірах глянути на Гетьманат питомо українським поглядом.

Тому роман «Помилка капітана Жеграя» цінний уже самою обраною темою. Навряд помилюся, сказавши: щонайменше за весь час Незалежності український белетрист уперше розгортає події гостросюжетного роману на теренах Української Держави під орудою гетьмана Павла Скоропадського. Також це – перший ретро-детектив Василя Добрянського, який прийшов у жанрову літературу під псевдонімом Борис Крамер. А його попередній роман, «Зламані сходи» потрапив до цьогорічного авторського рейтингу кращих детективів сезону. Від нового твору чекалося того ж рівня. В цілому очікування справдилися – та все ж є чимало бентежних нюансів.

Образ колишнього київського поліцейського Клима Жеграя вийшов удалим. На початку перед читачем – професіонал розшукової справи, що пішов на угоду сам із собою. Вигнаний з розшуку ще на початку Першої світової, дивом уникнувши арешту й каторги, Жеграй поступово став одним із тих, із ким раніше боровся. Ні, він не перетворився на запеклого кримінальника, та набув відповідних звичок. Інакше не вижити під час війни, потім – революції й більшовицького вторгнення. І ось тепер, у травні 1918-того, Жеграй знадобився особисто гетьману Скоропадському. Керівнику держави потрібна людина з досвідом, аби полетіти – саме так, аеропланом, до Радомисля (нині Радомишль, Житомирщина), й виконати важливе завдання.

У цьому місці в сюжеті виникають проблеми. Їх розуміє й сам Жеграй. Адже гетьман нарізав людині, яку вперше бачить, відразу три завдання. Не зрозуміло, яке з них головне. Чи відшукати Аврору, молоду дружину генерал-майора Савицького, бойового побратима гетьмана. Чи розібратися, куди один за одним зникають німецькі солдати й офіцери, гетьманські союзники. Чи – знайти червоних бандитів, котрі ще в лютому пограбували державну скарбницю. Серед бандитів, до речі, колишній підлеглий Скоропадського, служив у його полку. Згодом, коли Жеграй уже прибуде на місце й почне розбиратися, в історії з`являться ще й чиїсь шпигуни.

Намір автора показати тотальний роздрай на початках формування Гетьманату цілком виправдав би подібне нагромадження історій, вартих окремих сюжетів. Хочеться в рамках одного твору намалювати найширшу картину часів, дотепер не виписаних ніким. Але ефект новизни та ексклюзивності спрацьовує доти, доки ретро із атмосферного твору не переходить у детективний. Який керується зовсім іншою логікою, ніж дбайливий художник-реконструктор епохи.

Жеграй, а разом із ним – читач, у якійсь момент може розгубитися. Збіднілі аристократи, дезертири, розбійники, секретні агенти та навіть місцеві божевільні плутаються один в одного під ногами. Нема жодних сумнівів, та й закони жанру вимагають, аби всі три, на перший погляд непов`язані справи під кінець сплелися в тугий вузол. Але ті ж самі жанрові закони відповідають формулі: «За двома зайцями женешся – жодного не зловиш». А логіка гетьмана вимагала б дати новоспеченому офіцеру Державної варти одне єдине завдання: допомогти Савицькому в його горі. Заради побратима глава держави ладен виділити звичайному сищику, який ще нічим себе не проявив, аероплан.

За таких обставин Жеграй, прибувши на місце й побачивши непрофесійність тамтешніх «вартових», почав би виявляти інші дивні факти один за одним. Шукаючи Аврору, натрапив на маніяка, що викрадає німців. Далі – потрапив до рук червоних бандитів. Нарешті, вийшов би до гетьманського скарбу, та й основне завдання Скоропадського виконав.

Відтак Василь Добрянський вирішив відійти від подібної форми оповіді. Чим раз по раз ставить свого героя в незрозуміле становище. Жеграй дуже часто не знає, за яку нитку тягнути й не визначився з пріоритетом.

Поза тим сама атмосфера Гетьманату, аж до опису інтер`єрів, вмісту шаф для одягу й тогочасних звичаїв, змусить читача робити автору поблажки. Бо світ, у який запрошує Василь Добрянський, справді потребує в нинішній Україні ретельного вивчення та належної оцінки. Інструментарій популярної літератури тут придасться найперше.

Оцінка****

* Жодної надії;

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;

**** Хочеться краще, але загалом поживно;

***** Так тримати!

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.