Жанр: фантастичний трилер

19 червня 2017 року в Гамбурзі німецькі вчені нарешті проводять успішний дослід та знаходять джерело абсолютної енергії. Для простоти це – аномалія. Викликати її можна за допомогою просторово-часових кристалів. Але генерувати енергію без залучення людей із особливими здібностями неможливо.

Про це читач дізнається ближче до фіналу. Бо, як вимагають жанрові закони, слід тягнути інтригу до кінця. Вона не надто заплутана, що можна вважати плюсом для твору, перенасиченого спеціальною інформацією на кшталт: «Френк Вільчек працював над двома роботами, які стосувалися гіпотетичних квантових та класичних систем». Або екскурсів у теорію генетики та продуктів ГМО. За два дні, тобто 21 червня, у власному кабінеті знаходять мертвим одного з учасників експерименту. Спецслужби підозрюють витік інформації та промислове шпигунство. 

Того ж самого дня в Марокко стається природний катаклізм, який призводить до масштабної дорожньої аварії та приносить чимало людських жертв. У епіцентрі – четверо молодих українських туристів, і саме вони зустрічають дивну дівчинку на ім`я Аміра. Протягом кількох наступних діб на п`ятірку полюють невідомі вбивці, мета – викрасти Аміру. «Праворуч на Остапа націлювалися з пістолетів троє чоловіків, схожих на тих, від кого вони тікали в Мерлузі. Загримів постріл, тепер значно гучніший». 

Нарешті переслідувачі досягають мети. І тут шляхи німецького агента Маркуса і вцілілих українців перетинаються. Об`єднавши зусилля, хоч далі не розуміючи, для чого лиходіям Аміра, члени новоствореної команди знаходять місце, де тримають полонянку. Розв`язка стається 25 червня в Швейцарії. Тож тяглість пропонованої Андрієм Новіком історії – шість днів та шість ночей. Гра з точним часом виправдовує себе на останніх сторінках: герої повертаються в той день, коли все почалося. Всі живі, всі здорові, нічого лихого з ними не трапилося. 

Тут і розкривається секрет Аміри. Виявляється, дівчинка належить до тих самих людей із особливими здібностями, без яких відкрита вченими аномалія не дасть належного ефекту. Він у можливості повернути час, якщо в життєвому процесі щось піде не так. Відмотавши назад, можна дати собі другий шанс. Та навіть оживити мертвих. Хто ще, крім Аміри, володіє таким даром – лишу за дужками, читайте книжку самі. 

Новий роман Андрія Новіка (дебютував минулого року романом «Останній спадок») за задумом мав би працювати на дві аудиторії – шанувальників реалістичного трилера й наукової фантастики. Поєднання цих жанрів можливе в технотрилерах, якими відомі передусім Майкл Крайтон («Парк Юрського періоду», «Викриття», «Сфера») та Ден Браун «Янголи та демони», «Інферно»). Сам же дебютант передусім надихується романами українця Макса Кідрука, його перу належить рекламний текст до першої книги. Добре, що автор не приховує референсів. Прогано, що наслідує лише форму.

Науково-популярні лекції розбавлені екшен-сценами, деякі з них майстерно виписані й доволі напружені. Проте за кількома паралельними сюжетними лініями губиться головне – герой. Чи героїня. Є четверо українців, Віталій, Остап, Ян і Марта – але не ясно, хто з них лідер групи. Спроби наділити персонажів характерами й об`ємно представити біографію нічого не варта, бо жоден із них не намагається взяти на себе командування в скрутній ситуації. Тобто, спроби є, проте невдалі. Саме тому вони виглядають безликим колективним героєм. Перегукуючись у цьому з «Де немає Бога»: як на мене, не надто вдалим твором згаданого вище Макса Кідрука. Принаймні, на фоні обох його «Ботів» та «Не озирайся і мовчи». 

Не тягне на головного героя і німецький агент Маркус. З одного боку, він очолює розслідування обставин смерті вченого Бунге, тож грає соло. З іншого – зустріч із українцями та подальші спільні дії розчиняють персонажів один у одному. Так само герої один одному заважають, бо читач не завжди зрозуміє, за ким із них стежити. 

Зрештою, суміш жанрів теж не завжди на користь. Любителям трилеру фантастики й науки в «Аномалії» забагато. А шанувальникам фантастики її, навпаки, виглядатиме замало. Втім, на користь твору працює помітне бажання і вміння автора писати професійно, зі знанням справи. Маємо майстровий розважальний твір для середньої полиці, який революції не зробить – але й від себе не відштовхне.

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:   

Оцінка**** (-)

                              
*  Жодної надії;                                   

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;                                 

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;                                 

**** Хочеться краще, але загалом поживно;                                 

***** Так тримати!                                 

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.                             

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.