…Насправді цей журнал був «універсальним» не лише в літературному сенсі. Він з’явився в Харкові наприкінці 1920-х (виходив у 1928-29 рр.) після закриття багатьох видань - ілюстрований тижневик на зразок «закордонних» magazines, який майстерно оформляли Іван Падалка та Анатоль Петрицький. В «Універсальному Журналі» («УЖ») публікувалася тогочасна еліта пролетарської літератури, яка вже в принципі не могла дозволити собі політичну фронду і творчий експеримент. Згадана еліта в особі Юрія Смолича, Юрія Яновського та Майка Йогансена гуртувалася навколо журналу, по суті, будучи витісненою з колишніх бунтарських видань і веселих колективів, і тому рішуче відкидала колись модні націоналістичні гасла і всілякий формалізм, батьком якого, до речі, вважався той самий Йогансен. «Народжений повзати літати не може», з властивим йому сарказмом іронізував щодо журналу «УЖ» Микола Хвильовий.

Втім, журнал був зручним не тільки як універсальний притулок списаних на берег романтиків, але також як зразок «безвідповідального» вітаїзму та конформізму. Тут тобі і обов´язковий фоторепортаж «Родина Ульянових в Києві», і фантастичний роман «Господарство доктора Гальванеску» Юрія Смолича, і скетч на злобу дня «Юлій Цезар в автодорі» Леоніда Чернова, і зразково-показове краєзнавство «Харьков – Харків» В. Іволгіна (Володимира Зегерса) про те, як «жити стало краще, жити стало веселіше».

Чудове було також опубліковане у журналі редакційне кредо: «Наша система – п´ять хвилин розумової гімнастики щодня». А більше, в принципі, було й не треба для побудови не дуже розвиненого, як виявилося, соціялізму.