Re: цензії

19.10.2021|Віктор Вербич
Еліна Форманюк: «Тихо триватиме срібло і світло»
14.10.2021|Богдан Смоляк
Із книг неразових
08.10.2021|Надія Гаврилюк
Звук, що торкається серця
07.10.2021|Богдан Дячишин, Львів
Світло розуму любові
05.10.2021|Валентина Семеняк, письменниця
Коли ангел із зоряним крилом, тоді у серці - сонце
03.10.2021|Роман Ткаченко, Київ
Quo vadis?
"Доторки до первісної правди слів"
02.10.2021|Ірина Фотуйма
Кого слухатися Адамові?
01.10.2021|Михайло Жайворон
Емоційно предивні історії по-павлюківськи
Старші та молодші
Головна\Авторська колонка\Фальшивий діамант міледі або Рецепт порозуміння від Ірен Роздобудько

Авторська колонка

17.12.2012|16:19|Петро Мацкевич, директор компанії PR-Prime, засновник видавництва «Кальварія»

Фальшивий діамант міледі або Рецепт порозуміння від Ірен Роздобудько

Свою статтю «Пастка для автора» Ірен Роздобудько розпочинає «ліричним відступом» від якого аж сльозу витискає:

Ця розмова назріла давно. Не скандал, не образа, не вишукування хто поганий, а хто весь у білому, а саме - розмова, яка б допомогла і авторам, і видавцям знайти порозуміння у спільній справі і таким чином уникнути негараздів у майбутньому.

Але стаття виявилася побудованю за принципом «тут помню, тут не помню, а тут рыбу заворачиваем», та ще й приправлена доброю дозою неточностей, некоректностей, а то й відвертої брехні.

Не бачу сенсу розбирати всі ці клінічні випадки, включно з вибірковою авторською амнезією, - вийде довго і нудно. 

Лише кілька штрихів до рецепту порозуміння від пані Роздобудько. 

Коли восени 2012 року я побачив книжку ТОВ «Спадщина-Інтеграл» «Останній ескорт у пастку», до якої увійшли романи «Пастка для жар-птиці» та «Ескорт у смерть», моєму здивуванню не було меж, - з таким наглим проявом піратства я вже давно не зустрічався. Але коли з´ясувалось, що це видання здійснене за письмової згоди автора, до мене «дійшло» - мабуть поняття «мораль», не знайоме пані Роздобудько, так само як нашим нардепам не знайоме поняття «зрада», - передати виключні права на твір одному видавцеві, а потім, навіть без попередження цього видавця, передати права на той твір іншому видавцеві - вчинок щонайменше аморальний щодо першого видавця, а щодо другого, то така дія, здається, має уже юридичну кваліфікацію. Та останнє вже є проблемою ТОВ «Спадщина-інтеграл» і не звільняє цього видавця від відповідальності за піратство, хоч якби той вперто не намагався сховатись від цієї відповідальності за «широкою спиною» автора. 

А от що пише пані Роздобудько про «витоки» цієї історії:

В 2006-у я отримала пропозицію від видавництва «Фоліо» щодо перевидання «Мерців» під іншою назвою (!) і «Ескорту». Тут вже був певний термін - 5 років. Угода стандартна, як і всі мої подібні угоди з «Фоліо». Дія угоди закінчилася 2012-го року...

Отже, не маючи про те все і гадки, я зрозуміла, що нова угода - з «Фоліо», яка була цілком повноцінною, автоматично скасовує попередню - з «Кальварією». В ній не було ані слова про те, що видавництво є «ліцензіатом». 

Давно мені не траплялось випадків такої безсоромної БРЕХНІ, та ще й оприлюдненої професійним журналістом під власним іменем! Адже Ірен Роздобудько НІКОЛИ не підписувала НІЯКИХ угод з «Фоліо» ані на «Пастку для жар-птиці» ані на «Ескорт у смерть»! Природно, оскільки не існувало угод, не могло бути й терміну закінчення їх дії... Видання цих романів, починаючи з 2007 року, «Фоліо» здійснювало виключно за ліцензією «Кальварії», про що у кожному книжковому примірнику цих романів, вказано: «Це видання здійснено за ліцензією, наданою видавництвом «Кальварія». І автор неодноразово роздавав читачам автографи на примірниках цих книжок. 

А перед тим - 2006 року, «Кальварії» вдалось переконати «Клуб сімейного дозвілля» видати ці романи. Тоді це був справжній прорив - до 2006 року «КСД» сучасних українських авторів взагалі не видавав. Та про цей «епізодик», який мав суттєвий вплив на зростання популярності письменниці, Ірен Роздобудько у своїй статті чомусь (?) просто «забуває»... 

Пані Роздобудько, як автор детективів, могла б вигадати якусь іншу історію, де хоча б логіка «грала» - навіщо «Фоліо» у 2007 році була б ліцензія від «Кальварії» на видання романів Ірен Роздобудько, якщо ще 2006 року, за словами пані Роздобудько, «Фоліо» уже домовилось з нею про видання цих романів? І тут справа навіть не в тому, що «Фоліо» ніколи б не підписало угоду з автором, знаючи, що інше видавництво має права на ці твори («Фоліо», на відміну від «Спадщини-Інтеграл», - професійне видавництво). А справа тут в психології автора, який готовий через один рік після передачі виключних прав одному видавцеві, спокійно прийняти пропозицію іншого видавця, навіть не поставивши до відома першого (як це називається - див. вище)... А для виправдання цих дій ще й брехливу історію вигадати. От вам і рецепт як «знайти порозуміння у спільній справі і таким чином уникнути негараздів у майбутньому». 

2005 року видавництво «Кальварія» справді уклало нові авторські угоди з Ірен Роздобудько на романи «Пастка для жар-птиці» («Мерці») та «Ескорт у смерть» на дуже довгий термін. Тоді аналогічні нові угоди були укладені з багатьма авторами - нові реалії ринку вимагали суттєвої зміни авторських угод. Але у цих угодах передбачена низка умов, за яких їхня дія може бути припинена достроково. Серед таких умов, зокрема, й «за взаємним погодженням сторін» (вона була й в угодах старого взірця) - цією умовою в різний час скористалось багато авторів, зокрема, Лариса Денисенко, Марина Гримич, Василь Шкляр, Сергій Батурин та ін. - Ірен Роздобудько жодного разу навіть не натякала «Кальварії» на бажання припинити дію цих угод...



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери