У будь-якому разі, попри досить різні історії  героїв, три повісті у збірці «Екзистенція» Вероніки Волинської об’єднані тією самою темою, адже знайти себе у карколомних закрутах долі, що випала на долю трьох мандрівників в часі у цих повістях – чи не єдине їхнє завдання. Буває навіть в одному земному житті головний герой – як-от у повісті, що дала назву всій збірці – може жити потрійним життям. За сюжетом «Екзистенції», журналіст-фрилансер Тит вдень пише статті для мережевих видань про дослідження супутника Титан, вночі грає у комп’ютерну гру, де б’ється із навалою зомбі, а після бачить химерні сни. І все це відбувається в часи кліматичного катаклізму – надзвичайно холодна зима призвела до змін у соціальному житті та до появи кліматичних біженців; кордони південних країн закриті, десь випробовують кліматичну зброю. Проте для інтроверта Тита найважливіше знов відшукати себе, адже його засмоктує екзистенційна криза. Розраду дає спілкування по скайпу з дівчиною на ім´я Андромеда, в яку він закохався. А також спілкування у дивних мандрівках-снах із відомими постатями з різних часів, як-от із Альбером Камю, автором культового роману «Сторонній». «– Я не знаю, як бути, – зізнаюся я. – Гадаю, що знаєш. Щоб повернутися до життя, абсурд слід подолати. – Як? – Зробити стрибок…».

Що ж до другої повісті, «Кванто», то тут переміщення героя більш масштабні, бо це майбутнє, де вчені винайшли спосіб відправляти свідомість людини в минуле, тож історик мистецтва Антон Саган вирушає у подорож до середньовічного Парижа. «Удавившись панікою, я знову взявся бігти, водночас намагаючись пригадати, де маю зустрітися з ґідом та групою, але місце зустрічі вилетіло з голови, а всі думки заплуталися та розбіглися. І все одно я біг незрозуміло куди, ніби у мене скінчався час». Але, потрапивши в полон до жорстокого екзициста, герой взагалі вирушає в експедицію у Небуття, тобто до Кванто, подорож до якого описано у «Квантовій трагедії» місцевого поета Дантуса.

Утім, важко сказати, що краще у цих перегонах – з часом, епохами і навалою зомбі – знайти вихід з пастки чи відшукати себе, бо у третій повісті, «Фуга», герой щомісяця опиняється в новому тілі, ймовірно, через якийсь фантастичний препарат. І хто ж він насправді? Або ж вона? Що робити, коли минуле забуте, а у майбутньому чекає довга низка перевтілень? Як зупинити цей процес і відшукати себе? «Отже, причина раптової смерті очевидна: Микита знову прийняв загадкову речовину і це його вбило, – дізнаємося ми про перебіг подій. – Також можливо, що його свідомість опинилася в новому тілі, і Микита, як і я, повністю про все забув. І тут мене струснуло від думки, що моє справжнє тіло давно лежить у землі і, виходить, я ніколи не повернуся. Невже мені доведеться блукати по чужих тілах все життя?» Яку жорстоку правду приховують ці нескінченні перевтілення?

Вероніка Волинська. Екзистенція. – К.: Фенікс, 2023