Re: цензії
- 18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськНотатки мемуарного жанру
- 17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменницяВолодимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
- 14.12.2024|Валентина Семеняк, письменницяКлюч до послань
- 10.12.2024|Ігор ЗіньчукСвобода не має ціни
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Видавничі новинки
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
Авторська колонка
Рушником по полотенцу
Місцевий кореспондент надіслав у редакцію нашої газети замітку про те, як Юлії Тимошенко подарували вишитий рушник. Оскільки наше видання двомовне, то перекладачка «не мудрствуя лукаво» перетворила цей подарунок на «вышитое полотенце», над чим півгодини сміялась вся редакція. Я теж пореготав, а потім і думаю собі: а з чого б це саме?
Так, рушник - це саме «полотенце», однак, у перекладі російською він чомусь одразу втрачає свій «сакральний» зміст, набуваючи, замість того, яскраво утилітарного аж до комічного. Рушник дарують, а на «полотенце» вішаються, ним б´ють, воно зазвичай буває мокре (бо так ліпше бити) та брудне, рушник - це він, а «полотенце» - якогось незрозумілого середнього роду, що додатково позбавляє його претензій хоч на якусь позафункціональну вартість. Чому так відбувається? Тому що росіяни гірші за українців? Ні! Головна причина: російська мова має більший екзистенційний досвід, ніж українська, саме тому російське «полотенце» встигло обрости стількома конотаціями, в тому числі й негативними.
Питання номер два: якби екзистенційний вік української мови співпадав би з віком російської, чи встиг би наш рушник перетворитися на «полотенце»?
А потім мені спало на думку таке: я ж до 30-ти років розмовляв і думав виключно російською мовою, а українська в мене була ніби той сервіз у сервантах радянських обивателів, з якого не п´ють-не їдять, бо він виконує функцію предмета декоративного мистецтва. Отже й не дивно, що мій «рушник» не встиг за таких умов «законотачитися» чи то пак – «забруднитися». Це означає, що, припустимо, десь існують українці, що все життя розмовляють тільки українською, а місце сервізу у серванті в них займає російська. Чи сміялись би вони тоді з «вышитого полотенца»?
Останнє питання досить складне, тому я вирішив проконсультуватися у користувачів ЖЖ. «Вишиваний рушничок» Сергія Жадана можна перекласти як «полотенце», а от якщо він належить Андрію Малишку — то ні в якому разі!» — написав мені один з юзерів чи то пак користувачів. «Он воно що! — подумалось мені. — Це виходить, у постмодерністів рушнички брудніші, ніж у соцреалістів!» Чи не через знижений мімезис чи то пак градус розповідання це відбувається? Бо не можна ж те, що вишивала ночами Рідна Мати, видавати персонажам Жадана для витирання їх забруднених карколомними пригодами облич!
Тоді я звернувся до «пользователей» російського ЖЖ, завітавши до спільноти «ru_etymology».
Вони спочатку дуже здивувались...
«А у нас на поминках в некоторых областях принято дарить пришедшим полотенца, - написав один. - И то что оно за свою экзистенциальную историю «испачкалось» и «потрепалось» на ум как-то не приходит. Правда, может назовут помягче: «полотенчики»
В чем заключаются негативные коннотации русского слова «полотенце»? В чем оно (слово) испачкалось, где потрепалось? Что вы понимаете под экзистенциальной историей языка, и почему она длиннее, чем у украинского? «Вышитое полотенце» у меня, как у носителя русского языка, не вызывает никакого смеха, равно как и «вишитий рушник».
Непонятны Ваши выводы, сделанные по наблюдениям над смеющейся редакцией. Или они Вам открыли глаза на некие лингвистические тайны? Не Вы ли сказали, что рушник и полотенце - это одно и то же?
Подумайте, может быть, все же нет никакого подвоха в полотенце, а просто большинство, в лице редакции, как это обычно бывает, оказалось более косным и неграмотным, чем меньшинство (переводчица) и смех его был лишь защитной реакцией на неожиданное слово «полотенце», поскольку в их головах «рушник» засел слишком глубоко?»
А потім взагалі вирішили, що я влаштував провокацію...
«С какого перепугу нельзя переводить слово «рушник? Что это за священная корова? Детский сад какой-то, ей-богу. Меня так умиляют украинские патриоты, которые УБИТЬ ГОТОВЫ, если кто при них произнесет «на Украину», а не «в Украине», которые запрещают детям в школе читать Гоголя в оригинале и переводят бездарно на мову, которые высокомерно смеются над москалямы и всей редакцией хохочут над полотенцем.
Это признаки детского бессилия и детской же агрессии. Извечный комплекс малого, которого якобы «притеснил» большой сородич. Причем «притеснение» это полностью выдуманное, примитивная риторика в стиле гоп-стоп, повод, нужный, чтобы как-то заявить о себе, а то и подраться и что-нибудь отнять. Уймитесь уже, господа патриоты Самостiйной Украiны, никто не оскверняет ваших Священных Рушников, никому до них и дела нет, как бы обидно вам это ни казалось!»
У будь-якому разі росіянам здалося, ніби ми сміялися через свою неписьменність...
«Однако ж перевести стоит либо «расшитое полотенце», либо «рушник», имеющее значением «расшитое полотенце», поэтому фраза «вышитый рушник» является плеоназмом и говорит о квалификации переводчика сказать может.
Не знаю, почему Вы чувствуете разницу в контексте, ибо украинская культура схожа в этом случае в русской: у нас также принято расшивать полотенца, правда рушником они в таком случае не называются. Вся редакция смехом показала своё незнание культуры русского народа, что, опять же, не говорит в пользу переводчиков».
«Что неправильного в переводе «вышитое полотенце»? В чем ошибка переводчицы? Чем провинилось слово «полотенце» вообще перед Вами (или перед всеми украинцами)?
Почему вы издаёте газету на русском языке, не зная русской культуры?! Знание любого иностранного языка начинается с изучения культуры носителей оного. Вы же, украинцы, носителями русского не являетесь, хоть часть Украины и говорит на нём, тем более не являетесь носителями русской культуры. Далее, вы расписываетесь даже в собственной переводческой безграмотности, так как «вышитый рушник» в русском языке является плеоназмом.
Вы же, вся редакция, своим невежеством порождаете невежество в массах, отступая от норм чуждого для вас языка, которые зафиксированы словарями. Видимо они вам не ведомы, ибо говорите на нём с рождения и плевать на словари, да и вообще, на литературный русский язык».
«Молодой человек, прекратите наконец. Спросил у своего коллеги-украинца, как бы он перевёл Ваш «вишитий рушник», он перевёл так же, как перевела Ваша переводчица. Таки поделюсь с Вами своими соображениями, чем вызвана Ваша реакция на такой перевод. Вы - один из ярых сторонников украинского национализма, поэтому и разжигаете русофобию. Когда нет иных доводов, начинается оскорбление, в данном случае уничижение русского языка. Любой русизм для Вас априори имеет негативную окраску, даже если он не имеет таковой в оригинале. Что ж, это исключительно Ваши проблемы. Может обогатите украинский русизмами для обозначения негативных явлений и понятий)))
Ещё хочется добавить, что «рушник» и «полотенце» являются аналогами. И если в украинском кино били, то именно рушником, не полотенцем».
Зустрілись мені й більш помірковані лінгвісти, які одразу зрозуміли, що ведеться тут про два варіанти російської мови: справжній, і той, на якому розмовляють в Україні — законсервований...
«В таком случае вообще вся эта дискуссия не имеет смысла. Потому что Вы судите о качестве перевода внутри исключительно украинского понимания, украинской редакции, украинских «привычных» норм русского языка, и нам, действительно, со стороны это понять трудно.
Но, возможно, теперь Вам виднее стало, что затронутая проблематика во многом не объективна, а существует лишь в вашем изолированном варианте пользования русским языком, и в этом разрезе дискуссия имеет некий смысл. Это, в принципе, нормальная ситуация двуязычия в стране, где оба языка широкоупотребительны и, главное, - близкородственны! Так же примерно было с древнерусским и церковнославянским, когда под действием оккамовой бритвы вроде бы то же самое слово приобретало в узусе новое значение, становилось возвышенным или, наоборот, сниженным синонимом рядом с нейтральным (прах - порох), архаическим поэтизмом (плен - полон, нрав - норов) и т.д. Или для одного и того же предмета, понятия заимствовалось второе слово, не однокоренное (щека - ланита). Видимо, и у вас идет к тому».
Останній мій співбесідник був настільки проникливим, що без всяких підказок дістався навіть до мого секретного серванту із сервізом!
«По мере общения раскрылась суть происходящего: «Любой русизм... априори имеет негативную окраску, даже если он не имеет таковой в оригинале». Просто товарищ с Украины видимо не осознаёт, что подобным поведением они заимствуют русское грязное и мокрое «полотенце”, оставляя чистым для дарения, сакральный «рушник”. Иными словами, они загрязняют свою бережно хранимую украйиньску мову ненавистным и искусственно навязанным русским языком, коего они также не знают, хотя бы наравне с носителями».
Отака історія вийшла із подарунком для Юлії Володимирівни. І я тепер думаю: а якою ж мовою насправді зараз пишу і розмовляю? Чим для мене стала російська і що таке тепер для мене українська?
Додаткові матеріали
- Олег Шинкаренко: Серед найяскравіших бібліовражень - двотомник «Сучасна китайська проза»
- Іздрик: важка філософська інтоксикація
- Шинкаренко Олег
- Майстер-клас Андрія Куркова: Олег Шинкаренко, «Зірка»
Коментарі
Останні події
- 18.12.2024|13:16Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії випустив онлайн-курс для підлітків «Не можеш сказати – пиши!»
- 17.12.2024|19:44Мирослав Лаюк став лауреатом премії імені Шевельова 2024 року
- 17.12.2024|19:09Вийшов трейлер української стрічки «Фрагменти льоду»
- 10.12.2024|18:36День народження Видавництва Старого Лева
- 10.12.2024|10:44На Оболоні Книгарня "Є" відкриє новий культурний простір “Книгарня “Є”
- 10.12.2024|10:38Видавець Віктор Круглов пройшов відбір на навчання в Стенфордській вищій школі бізнесу
- 10.12.2024|10:35Ретроспективні фільми «7 психопатів», «Орландо» і «Володарі часу» покажуть узимку в кінотеатрах України
- 10.12.2024|10:30У Києві презентують книжку “Спіймати невловиме. Путівник світом есеїстики”
- 06.12.2024|18:41Вікторію Амеліну посмертно нагородили Спецвідзнакою Prix Voltaire
- 05.12.2024|13:28Оголошено довгий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік