Re: цензії

19.09.2019|Ніна Головченко
Збірка поезії «Любов довготерпить» (2019) Оксани Радушинської
18.09.2019|Микола Гринь, член Національної спілки журналістів України
Талановитий син завороженого Придесення
17.09.2019|Богдан Мельничук, Ігор Фарина, письменники
Оспівування весни спресованого часу
16.09.2019|Андрій Дахній, доктор філософських наук
Екзистенційний досвід поета: творчість у світлі Memento amare
16.09.2019|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Впливає серце у ріку щодення
16.09.2019|Ігор Зіньчук
Розплата за непрощені гріхи
Гіперпростір як відкритий твір (з книги «Від не-початку і до не-кінця»)
Безцінні скарби Сергія Дзюби
15.09.2019|Сергій Синюк
Про сучасність через призму історії
14.09.2019|Марія Грицюк, Івано-Франківськ
«Нехай прибереже свою реть лях, а ми тим часом помислимо…»
Головна\Re:цензії\Що читати?

Re:цензії

30.05.2011|07:21|Буквоїд

Божена Антоняк: Рекомендую «Веди свій плуг понад кістками мертвих» Ольги Токарчук

На питання «Що читати?» відповідає відома перекладачка і початкуючий видавецьБожена Антоняк.

 

Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що ні?


Оскільки я перекладач із польської, то й читання в мене часто виконує специфічну роль, а саме вибору книг, які хотіла б видати. Але багато книг польською читаю й для власного задоволення. Нещодавно прочитала дві книги зарубіжних авторів, обидві в польських перекладах: Маргарет Етвуд, «Рік потопу» та «Останнього ельфа» Сільвани де Марі. Польською ж прочитала книжку «Сатурн» відомого сучасного автора Яцека Денеля. Усі книжки захоплюючі, незважаючи на те, що розраховані на дещо різні читацькі категорії («Ельф» - на підліткову аудиторію, але й дорослим сподобається, книжка нагороджена премією Андерсена, це багато про що свідчить).

«Рік потопу» приголомшує жахливою візією звиродніння та знищення життя на Землі, проте книжку не можна назвати песимістичною, це, безсумнівно, потужне послання читачам, переконаність, що хоча ми, за висловом французького соціолога Едґара Морена, є останнім поколінням, здатним врятувати Землю, ми все ще можемо встигнути...

«Сатурн», найновіший роман Денеля, одного з найталановитіших молодих польських письменників, це розповідь про життя в затінку генія. У романі змальовано родину Гойя, геніального і всім відомого художника Франсіско, його сина Хав´єра та онука Маріано. Одна з найкращих сцен - коли де Гойя вночі заходить до синової майстерні й захоплено роздивляється картину, намальовану Хав´єром, а тоді підправляє на ній коня. Наступного дня Хав´єр дивиться на свою картину й дивується, наскільки погано вдався йому кінь, і теж швидко його перемальовує. Ця сцена дуже влучно показує різницю в сприйнятті живопису батьком і сином. Попри те, що Франсіско захоплюється розпадом і жахіттями, а в Хав´єра світла й чиста фантазія, позбавлена перверзій, останній не має найменших шансів зрівнятися з батьком і з часом програє все: талант, власну особистість, навіть любов дружини й сина.

Українською прочитала переклад з польської, «Гуляш із турула» Кшиштофа Варґи (перекладач Лесь Белей). Читалося погано саме через зле поредагований переклад. Наприклад, неправильно передані угорські слова «вулиця», «площа». Це те саме, що я б писала в перекладах: уліца (з наголосом на «і») Виспяньскєго (sic!). Чи ще якось так карколомно викручувалася. Ну і нарешті, люди добрі! Ну є ж правопис і правила передачі прізвищ! Ну беретеся писати (корегувати, редагувати etc.) книжку, зазирніть, не мучте людей! Я вже не кажу про деякі речення, перекладені так, що хочеться згадати репліку на адресу екс-мера Харкова: «Миша, то что ты сейчас сказал - ты сам не понял, что ты сказал».

Українською ж намагалася прочитати переклад «Родинної Європи» Мілоша (переклад Лідії Стефановської та Юрія Іздрика). Як кажуть поляки konia z rzędem temu, хто пояснить мені, що значать речення:

1) «Егерія нашого товариства, W. рудувата власниця видатного аристократичного носа, із зубожілої віденської родини, спеціалізувалася на політичних пристрастях і постачала смажені факти внаслідок завжди невтішних тодішніх новин». Чому латинкою W.? Хто чи що таке «егерія»? Зміст речення взагалі сховався за сімома печатями.

2) «Ми позіхали за сусідніми столами з видатним поетом Юзьом, якому я віддавав належну увагу за те, що вн був старшим, та підписали за його особисту доброту й літературні заслуги». No comments.

3) «Італія , однак, не відповідала моєму внутрішньому спазмові». Зрозуміти можна так: якщо в когось шлункові кольки, йому не до Італії...

4) «У Флоренції я дряпався на Ф´єзоле, щоб зробити візит польському друкареві, який увесь верстат (sic!) мав в одній кімнаті й, ненавидячи машини та машинну цивілізацію, вручну складав оздоблені томи, фанатично відданий своєму ремеслу». Мілош, звісно, мав на увазі warsztat, майстерню.

5) «Тадеуш працював на посаду на місцевій станції Польського радіо». Я так і не збагнула, що ж там робив Тадеуш.

6) «А неподалік, за якихось кілька станцій метро, розкіш Champs Elysées. ... Крім того, Париж хвилював мене кварталом Levallois-Perret, де містився нічлічний (саме так!) будинок, чи, точніше, табір польських безробітних». За польським правописом прийнято іншомовні назви писати мовою оригіналу. Але в нас такого правила явно немає. Тому не мучте людей, і напишіть по-українськи: у першому випадку йдеться про Єлисейські поля, в другому - квартал зветься Левалуа Перре.

... І ще безліч іншого, крізь що набридає продиратися, немов крізь густі, колючі й непролазні хащі. А шкода... Мілош, без сумніву вражає, захоплює й спонукає до роздумів. На жаль, у цьому випадку, переважно філологічних. Складається враження, що спершу книжку переклала пані Стефановська, а тоді «виправив» Іздрик. А може, навпаки. Причому останній виправляв, аби втнути капость першому. 

Що плануєте прочитати?

«Бігунів» Ольги Токарчук.

Що б Ви радили почитати іншим?

«Веди свій плуг понад кістками мертвих» Ольги Токарчук.  Майстерність Токарчук не потребує моїх заохочень та коментарів.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери