Я люблю день,

                          коли до мене

                          прийшов Чюрльоніс

                          і простягнув

                          сльозу Фаетона,

                          настояну на мелодіях

                          зірок.

                          І я, що звик

                          висмоктувати

                          час із пальця,

                          захворів

                          на Всесвіт. 

                                   Сергій Дзюба

       Буквально в кожній своїй новій книжці (а їх у нього – вже дев’яносто шість!) відомий український письменник та журналіст Сергій Дзюба з’являється в іншій іпостасі. 

Скажімо, якщо прочитати його недавні книги, то маємо просто неймовірні творчі метаморфози. Так, у збірці віршів «Голоси двох поетів», які Сергій і його дружина Тетяна видали в Іспанії та Болівії, перед нами – тонкий, проникливий лірик, «чернігівський Петрарка», як його називають періодично читачі.

У книжці листів «До світла» (600 сторінок) вже захоплюємося блискучими, цікавими рукописами, які відверто оприлюднив Сергій Дзюба… А ще ж вийшли його резонансна книга ста пісень «Примчу на білому коні» (причому невдовзі одразу кілька гарних пісень стали хітами); книжка мандрів «Замість щоденника» – вражаючі нотатки обсягом понад 700 сторінок – із сотнями яскравих світлин з усього світу!

З’явився славетний роман класика казахської літератури і його приятеля Роллана Сейсенбаєва «Мертві блукають пісками», котрий Сергій майстерно переклав з колегами українською мовою й ошатно видрукував у рідному Чернігові (720 сторінок!).

А в чернівецькому видавництві «Букрек» вийшов цього року його трилер «Справи детектива. Ідеальний злочин. Пані кілер» – від такого гостросюжетного, пригодницького роману просто відірватися не можна!

І ось – ще один сюрприз від автора українських бестселерів – книжка фантастики, містики та гумору «Моя Шахерезада». Начебто й несподіване поєднання, однак цілком вмотивоване. Адже автор – майстер гумору та іронії! Тому і в його фантастичних творах – дуже багато дотепного та кумедного, а деякі вислови з легкої руки Сергія можуть стати крилатими. В цьому – чудова, позитивна відмінність його романів, повістей та оповідань від купи усілякої белетристики, невибагливої, бліденької і, відверто кажучи, не надто нецікавої, яка зазвичай прагне нагнати побільше страху на читача й заплутати його неоригінальними, запозиченими сюжетами, – така ось «розвага» від нудьги.

Натомість історії Сергія Дзюби – не просто оригінальні, вони – по-справжньому яскраві, дотепно-іронічні, а головне, створені такою соковитою, живою українською мовою, що читаються буквально на одному подиху. Розгорнув книгу на першій сторінці і вже не можеш відірватися – ніби й спати пора, а цікаво, що ж буде далі й чим усе завершиться. Причому це – не просто книжка заради розваги. Так, читається вона напрочуд легко, із задоволенням. Однак тут – немало цікавого та глибокого. Є над чим поміркувати й потім обговорити це зі своїми друзями! Адже прочитане не вивітрюється з пам’яті, як то часто трапляється з белетристикою, а запам’ятовується надовго.

Ще одна суттєва відмінність фантастики Сергія Дзюби – всі ці історії реальні! Авжеж, вони трапилися насправді. Тобто перед нами – такі собі фантастичні, неймовірні, дивовижні, чарівні бувальщини. Звісно, наш автор, як і легендарна Шахерезада, – блискучий майстер розповіді. Тож його історії можна слухати годинами і днями, взагалі безкінечно.

Чого вартий, скажімо, отой непересічний, загадковий «ловець снів» – добродій, який бачить у своїх снах минуле та майбутнє!.. Він подорожує в часі, допомагаючи багатьом людям, навіть рятуючи їх від смерті. І це – не вигаданий персонаж. Бо Сергій Дзюба – не лише письменник, а й чудовий журналіст, що вміє віртуозно розговорити будь-яку людину. Отож, познайомившись зі «своїм» «ловцем снів», він дружить із ним уже чимало років.

Тобто ці історії витворені на межі журналістики та літератури. І таке поєднання у Сергія – вдале! Що теж неймовірно, бо зазвичай трапляється навпаки – ці професії шкодять одна одній… Рідко коли хороший письменник здатний написати блискучий журналістський матеріал. Як на мене, на таке спроможний буквально один відсоток літераторів. Причому я говорю про талановитих людей. І навпаки – рідко який (навіть найкращий!) журналіст, здатний створити справді високохудожній письменницький твір.

Втім, Дзюба – людина універсальна: обдарований, глибокий та вишуканий письменник, зі своїм неповторним авторським стилем, і водночас – напрочуд талановитий, цікавий та розумний журналіст. Тому з ним – не занудьгуєш! Адже він щоразу прагне докопатися до суті, нерідко опиняючись у центрі карколомних, незвичайних подій, що теж потребує мужності, самовідданості, азарту і неабиякої удачі.

Однак Сергієві неймовірно таланить! Бо ще одна його риса – наполегливість. Якщо вже що задумав – ніколи не відступає перед будь-якими труднощами й завжди доводить справу до кінця. Одне слово – великий працелюб і небайдужа, шляхетна людина. Наче й не з нашого століття чи навіть планети, не від світу цього…

Ось колишній «афганець» Іван, який після важкого поранення стає мандрівним екзорцистом і тепер воює з пеклом, повертаючи до потойбіччя його бісів – жахливих потвор, котрі підступно оселилися в людських тілах і підкоряють їх своїй злій волі та ще й дуже мучать постійними, сильними болями і начебто невиліковними хворобами. Здавалося б, можна просто поспілкуватися з цікавою людиною та й написати про неї, не надто ризикуючи. Але ж треба знати Дзюбу – він хоче все побачити на власні очі й незабаром стає свідком кількох вражаючих сеансів екзорцизму.

– Просто на моїх очах відбувалося щось зовсім неймовірне… – відверто розповів у своїй книжці Сергій. – Поважна тітонька років п’ятдесяти, гарно одягнена, буквально обвішана золотими прикрасами, раптом опустилась навколішки і, наче мала дитина, поплазувала підлогою. Обличчя її набуло жахливого вигляду, ніби бідолашна пані щойно побачила живого Фредді Крюгера. Вона моторошно застогнала, забилася в конвульсіях і враз, витягнувши шию, пронизливо завила.

         Водночас вісімнадцятилітній юнак завертівся дзиґою, безтямно вимахуючи руками і голосно гавкаючи на стелю. На його губах виступила піна, а з очей рясно потекли сльози.

         За мить розпачливо зойкнув кремезний чолов’яга й налякано позадкував від високого добродія в чорному вбранні, що стояв у центрі кімнати і зосереджено та навіть якось урочисто здіймав руки догори, диригуючи цим божевільно несамовитим, сюрреалістичним «оркестром» («Екзорцист»).

         Це – цитата з книжки, й таких дивовижних історій – багато! От у суперзагадковому «Готелі» відбуваються містичні пригоди, котрі назавжди змінюють життя прибульців («Готель на розі паралелей»). Перед нами – гримучий коктейль захоплюючих історій, колоритні, химерні персонажі, начебто вигадані автором. Фантастика?.. Однак потім читаємо його іронічну повість «Як я був агентом ЦРУ» і враз розуміємо, що Сергій Дзюба просто пригадує подробиці з власного життя!

         А ось сучасний, такий вишукано дотепний барон Мюнхгаузен, який навіть перед власною коханою дружиною вже не один рік вдає з себе... космічного прибульця з далекої планети! Ну, і як же йому не вірити, коли він – настільки незвичайний? Спокійно засовує руку в акваріум із піраньями, які не звертають на «жертву» жодної уваги й мирно плавають далі. Ну, звідки ж знати благовірній, що ці «грізні» рибки тільки схожі на справжніх хижаків, а насправді – абсолютно милі, безпечні створіння. 

Втім, володіючи гіпнозом, фантазер вдає з себе як не Пугачову з Ротару, то Горбачова з Кучмою, провідуючи земляків. Власне, він не прагне жодного зиску. «І людям – радість, пам’ять на все життя, і мені – втіха», – жваво коментує свої «чудеса» цей дивакуватий та все ж вельми симпатичний авантюрист…           

Стара жебрачка несподівано виголошує жахливе пророцтво, і молоде подружжя опиняється на краю прірви. Чоловік у розпачі п’є оковиту, бо його має неодмінно вбити… власна дружина, і поки що «все йде за планом», виголошеним «ясновидицею». І тоді жінка, щоб врятувати коханого та свій шлюб, наважується на неймовірне…

Сучасні відьми об’єднані у власну таємну організацію! Вони не прагнуть жодної реклами, натомість маскуються навіть краще за агентів спецслужб. Маємо новий вражаючий відьомський цикл – не просто «легенди» та «байки» про відчайдушних жіночок на мітлах і їхні завзяті шабаші, а досить практичні поради, як вдало врятуватися від усілякої нечистої сили.   

Звісно, ну як же в такій книжці – без справжніх вампірів? Вони з’являються – «столітній» дідусь та його донька-красуня. Ось тільки вампірам також загрожує небезпека – хтось підступно заганяє їх у пастку, і лише диво може порятувати персонажів цього оповідання-бувальщини. Втім, дива в цій книжці трапляються на кожному кроці.

Втім, не переказуватиму книжку. Прочитати раджу всім – не пошкодуєте. Знову ж таки – чудовий містичний серіал можна було б зняти. Агов, кінематографісти?!

Отже, враження від нової книжки залишилося добре. Сергій Дзюба – не розчарував, поставши раптом, як письменник, у досить незвичній для себе іпостасі. А може, й не тільки як письменник?.. Бо його міркування і поради в фантастично-містичній книзі – напрочуд професійні, ніби все це говорить не просто ерудований і досвідчений фахівець із нечистої сили, а Майстер. Тож наразі спадає на думку неймовірне… Дивіться заголовок.