Re: цензії

30.05.2020|Валентина Семеняк
Про Аґрафку: «У Божому світі лише намистинка»
25.05.2020|Валентина Семеняк, письменниця
Пізнати барви життя через освідчення
24.05.2020|Василь Кузан
Феба як фатум
20.05.2020|Валентина Семеняк
Її «Маруся» - це славень українській жінці-матері
16.05.2020|Софія Ткач
Образ психопатки в романі Володимира Даниленка «Клуб «Старий Пегас»
15.05.2020|Богдан Дячишин, Львів
Час - це те, що не зникає безслідно у людини*
14.05.2020|Ольга Полевіна, Кропивницький
Казка про дружбу
13.05.2020|Валентина Семеняк
Їй під силу зростити букетик конвалій зі слів
11.05.2020|Яна Анашкіна
Сім років боротьби
09.05.2020|Софія Богуславець
Подивися в очі мороку і не зникни в тій безодні…

Видавничі новинки

Побачила світ збірка оповідань «Львів. Шоколад. Кам’яниці»
Проза | Буквоїд
Перше дитяче видання про коронавірус – психологічна підтримка для українських малюків
Дитяча книга | Буквоїд
Побачили світ історичні есе "Карпатська Україна" Романа Офіцинського
«Пригоди динозавриків» від Еліни Заржицької
Дитяча книга | Буквоїд
Олександр Дан. "Інсомвіта, або Життя та сновидіння Роберта Бланша"
Книги | Буквоїд
Еліна Заржицька. “Пригоди динозавриків”
Дитяча книга | Буквоїд
Реймонд Карвер. «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов»
Проза | Буквоїд
Симор Гласенко. «Дім чистого світла»
Книги | Буквоїд
Мартін Поллак. «До Галичини. Прохасидів, гуцулів, поляків і русинів. Уявна мандрівка зниклим світом Східної Галичини та Буковини»
Книги | Буквоїд
Каролін Жорж. "Із синтезу"
Проза | Буквоїд

Re:цензії

27.12.2019|10:49|Марія Грицюк, Івано-Франківськ

Калейдоскоп думок

Сіренко А. Г. Петрогліфи (есеї та новели). Івано-Франківськ: Голіней О. М.,2019. 522 с.

Як шукати сенс, коли зміст істини нам ніколи не буде відомий, як не тонути у вихорі задушливих слів, коли хочеться мовчати, як узгодити потребу відлюдництва з вимогою бути людиною суспільства, як переконати думки зійтись в одне ціле, коли безлад підсвідомого висуває диктати реальності? Намагається розплутувати подібні метафізичні лабіринти і Артур Сіренко у своїй книзі «Петрогліфи»(петрогліф – наскельне зображення з притаманною йому символікою). Це збірка філософських есеїв та новел,чи радше своєрідні рефлексії на певні події та явища як спроба осмислення й одвічний шлях пошуку Себе у світі на грані відчуття та існування множинності світів у Собі.

Книгу формують сім розділів – каменів, кожен з яких має алегоричну номінацію-символ (Тур,Козлотур, Мамут, Тарпан, Олень, Полювання, Птах) і містить у собі тематичні тексти з конкретним суспільно-історичним, дещо хаотичним, контекстом (та яка б епоха не була тлом розмови, необхідність фіксації є основою її збереження), однак з подібною концептуальною спрямованістю, магістральною ідеєю якої є ідея Людини–вічного пілігрима, який постійно перебуває у стані паломництва задля пошуку сенсу буття й катарсису власної душі.

Настроєвій організації есеїв сприяють епіграфи-алюзії (цитовано Ф. Петрарку, Конфуція, Е. Гемінгвея, М. Хвильового, Г. Апполінера, В. Маяковського) до кожного з них (Життя як скло несемо у руках, Сумний світ навіть тоді, коли зацвітають вишні; Гірке вино поезії мушу пити сам; Спогади наче пустища, де тільки круки розсипані петитом;Ти зрозумій,– ми ні там,ні тут; Серед квітів – вишня,серед людей – самурай). Такий добір ремінісценцій є намаганням створити універсальний позачасовий медитативний матеріал з образом героя, компонування психологічних станів якого створює враження його наскрізної присутності поміж текстами: він народжений і активний у різних місцях та епохах, у різних іпостасях, у різних психологічних станах. Він ерудований, готовий до діалогу, здатен до аналізу, сентиментальний, «музика космічних флейт», із загостреною здатністю до навколишньої рецепції.

Ідейно-тематичний спектр міркувань широкий. Автор не декларує безпосередні принципи, натомість він  перебуває у потоці «вічних тем» (про що й засвідчує стиль письма: Справжній мистецький твір про вічне, там завжди стільки думок, підтекстів, натяків, що твір стає про все. а значить ні про що. І кожен знаходить у творі свою глибину, свої думки і свій зміст): торкається питань сенсу життя, життєвого вибору, ментальних колізій, що спричинені міжкультурними, соціальними, ідейними чинниками, мистецьких оглядів, невловимості й миттєвості краси, реальних і вигаданих історій, одвічних душевних пошуків, котрі так чи інакше, в силу своєї сутності,  ведуть до великої порожнечі – краху ілюзій та розчарувань. Тому й онтологічний простір зображуваного здебільшого сприймається ворожим, становить опозицію, провокуючи в людини, таким чином,  відчуття непричетності до світу і прагнення осібної окремішності. Це прочитуємо як реальних розповідях, так і міжтекстово, наприклад, в оніричних вкрапленнях підсвідомих думок, яких є доволі багато.

Сумні сни, сумні люди, сумна безвихідь і більше того – людські прагнення одвічного страждання,  втечі від реальності трактують культурну реальність суцільною скорботою, перейшовши межу якої отримуєш легкість і нірвану, от тільки чи вдається комусь її перейти? І чому так складається, що чим більша межа страждань та конденсація внутрішнього болю – тим більше в людині людського?

Однак самотність і хронічну людську меланхолію автор пояснює не як деформацію, пересторогу чи ваду, а як усвідомлений вибір на противагу соціальній ницості й обмеженості, як джерело натхнення і шліфування внутрішніх сили та спокою. Рятують від подібних енергетичних атак миті єдності з природою, перебування у певних локаціях (наприклад, містом сили і спокою для героя є уявний Донецьк з іманентним йому запахом лимонних дерев, колоніальною архітектурою й нічними гітарними серенадами),  поглинання душевними фібрами канонічних поетичних текстів, перегляд кінокартин, на рецензування яких, до речі,  у книзі виділено цілий розділ есеїв. Такі описи та відгуки сформовані за принципом дуального паралелізму, де відтворюване зображення взаємозалежне та взаємозумовлене психологічним станом реципієнта й навпаки. Гармонія та спраглість душевної рівноваги асоціює з орієнталістським (буддійським) типом світогляду, тихим, медитативним,таким, що балансує з європейською потребою експресії та епікурейським вектором світобачення людини заходу.

Незважаючи на узагальнений і у деяких аспектах дещо ущільнений спосіб викладу, авторську «незачесаність» окремих текстових сегментів, все ж прочитуємо єдину і доволі витриману позицію й межу виповідання філософської прози та есеїстики Артура Сіренка, котрі, як стверджує автор, літають «вільно як птахи ні до чого не прив’язані і нічим не обтяжені».



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

01.06.2020|16:36
Олександр Ткаченко очолить міністерство культури
01.06.2020|12:21
У Казахстані і Канаді побачив світ новий роман-серіал Сергія Дзюби
30.05.2020|18:40
Джоан Роулінг випустить нову книжку «The Ickabog»
30.05.2020|18:33
Обкладинка до книжки «Магнетизм» Петра Яценка перемогла в конкурсі Ukrainian Design: The Very Best Of 2020
29.05.2020|12:46
Міжнародний фонд Івана Франка розпочинає громадський проєкт «Іван Франко на мапі Європи»
29.05.2020|08:59
Життя на швейцарських полонинах: у «Видавництві 21» виходить перша книга ґраубюнденської трилогії Арно Каменіша
28.05.2020|16:56
У Києві під МВС відбулася акція на підтримку поета Андрія Хаєцького
27.05.2020|14:47
Андрій Кокотюха завершив роботу над ретро-романом "Голова з площі Пігаль"
27.05.2020|14:30
Онлайн-розмова про книгу «Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму» з Наталею Гуменюк
27.05.2020|12:58
Гра за сюжетом книжки у Telegram

- фільми в кінотеатрах України

Партнери