Re:цензії

Архетипи жінок у романі Володимира Даниленка «Клуб «Старий Пегас»

Володимир Даниленко. Клуб «Старий Пегас». – Л.: Піраміда, 2019. – 252 с.

Не беруся аналізувати весь роман Володимира Даниленка, в якому химерно поєдналися любовний і сатиричний жанри. Мою увагу найбільшою мірою привернули постаті жінок головного героя роману Юлія Солодчука: Ганни Жебрій та Божени Івко. Краще зрозуміти їх допоможе апарат юнґіанського літературознавства. Адже обох жінок можна розглядати як прояви аніми головного героя (а може, і автора твору). Саме на цих жінок протагоніст роману  проектує різні ракурси своєї аніми. Ці жінки протистоять одна одній і водночас одна одну доповнюють.

Аніма – це несвідомий жіночий бік особистості чоловіка. Аніма в теоретичних напрацюваннях самого К.-Г. Юнга та юнгіанців має чотири ступені еволюції: Єва, Єлена, Марія та Софія. Ці чотири символічні першообрази пройшли через тисячі років людської історії і живуть у кожній із сучасних жінок. А чоловік реагує на ту чи іншу реальну жінку саме тому, що проектує на неї власну аніму, власну «внутрішню жінку». Тож, за Юнгом,  стосунки залежать від розвиненості аніми чоловіка.

Найнижча стадія розвитку аніми чоловіка – це Єва, первовічна прамати. Це жінка, в якій домінує материнська стихія. І чоловіків, які ще не позбулися синівського комплексу, приваблюють жінки – Єви. 

Наступний етап розвитку чоловічої аніми – це Єлена, жінка, чия краса і чия ризикована поведінка розв’язує війни; це жінка, якою хочуть володіти імператори, яку хочуть купити багатії. У чоловіка з анімою  Єлени еротизм уже відділений від материнського, але тісно пов’язаний із прагненням володіти, завойовувати, усувати суперників.

Третій етап розвитку чоловічої аніми – це Марія, жінка-друг. На цьому етапі розвитку чоловік звільняється від диктату еротизму, бачить у жінці не лише статевий об’єкт, а й людину з розумом і почуттями. Із Марією вийде конструктивна родина, оскільки вона здатна за патріархату бути розумною порадницею чоловіка, доброю вихователькою дітей.

Вищим етапом розвитку аніми чоловіка є Софія. Це вічна жіночність, це весь позитив, який містить жіноче начало, яке не конфліктує з чоловічим єством, а творчо доповнює його. Найславетніша літературна Софія – це Беатріче, яка веде протагоніста не в шатер кохання і не до родинного раю, а водить його емпіреями раю як вищого смислу, де, власне, героєві хочеться перебувати найбільше.

А що ми маємо в романі В. Даниленка «Клуб «Старий Пегас»? Літератор Юрій Солодчук захопився такою собі Ганною Жебрій. Це ексцентрична, а вірніше, істерична особа, яка удає, ніби цікавиться східними практиками, не розуміючи, що воно таке. Саме прізвище Жебрій походить від в’юнкої рослини-паразита, яка прилипає до колосків і заглушує пшеницю. Ганна має непогані здібності, але їх не розвиває. Це жінка, стихія якої – безконечний флірт та імітація почуттів і соціальної значущості. Вона несвідомо насолоджується своєю владою над чоловіками, при тому не маючи наміру ні створити конструктивні стосунки, ні скористатися підтримкою статусних чоловіків для власної кар’єри. Інтимні стосунки для Ганни Жебрій не є джерелом могутнього енергообміну, вона отримує енергетичне підживлення від того, що затято кокетує з чоловіками і маніпулює ними. Солодчук, згідно з установками власної «внутрішньої жінки», усіма силами намагається зберегти свої стосунки з Жебрій, навіть коли неодноразово отримує неспростовні докази її зв’язків з іншими чоловіками. Її зради підсилюють його прагнення завоювати вередливу і розбещену сорокарічну дитину, за будь-яку ціну стати для неї єдиним чоловіком. На сьогодні Ганна Жебрій – це поширений тип жінки. Але так воно тому, що існують легіони чоловіків, готових виконувати їхні примхи, підживлювати їхню завищену самооцінку, боротися за них одне з одним.

Коли Ганна Жебрій зникає чи то в індійському ашрамі, чи то в турецькому борделі, в житті Юлія Солодчука з’являється Божена Івко – цілковита протилежність Ганни Жебрій. Якщо Жебрій зізнається, що не розуміє, для чого кохатися з чоловіком, то Божена вміє добувати радість з інтимних стосунків і дарувати її партнеру. Це добра господиня, яка вміє організувати затишок у домі, що відразу оцінив Солодчук. На перший погляд, ця жінка втілює архетип Марії, жінки-подруги. Чому ж чоловіки тікають від врівноваженої розумної Божени? Бо насправді вона – імітація Марії. Насправді це матріархальна Єва, яка прагне піклуватися про чоловіка і водночас по-материнськи контролювати його.

Божена полює на статусних чоловіків. Солодчук їй підходить. Він талановитий, успішний. З таким можна працювати, надаючи йому послуги коханки і домашньої господині, щоб поступово взяти його під контроль. Божена демонструє вимираючий тип жінки, бо вимирають і чоловіки, які погоджуються на союз із такими. Таких було багато за СРСР і в низах, і серед еліт, чоловіків, перед якими на роботі тремтіли підлеглі, але вдома ці чоловіки тремтіли перед деспотичними дружинами. Адже тоді, в Радянському Союзі, мало не всіх чоловіків із самостійним мисленням і високими вимогами щодо рівня розвитку жінки було винищено.  Жіноцтво СРСР постраждало менше. А тут іще потужна матріархальна основа України. І от гарячі жінки радянської України взялися керувати недобитими українськими недотепами як у приватній сфері, так і в публічній.

Сьогодні в Україні вже підросло й увійшло в публічну сферу нове покоління чоловіків, здатних робити успішну кар’єру без підказки дружин материнського типу. Нові чоловіки вже не зв’язують свого життя з такими жінками, як  Божена. Бо це не та жінка, з якою чоловік радиться. Це жінка, яка прагне приймати рішення за чоловіка, не питаючи його поради.

У фіналі Юлій Солодчук залишається сам. Читач будь-якої статі радіє, що, навіть переживаючи розрив із Жебрій, Солодчук  не пішов у стійло до Івко, яка втілює ще нижчий архетипний рівень, ніж Жебрій.  Але тому ж таки читачеві прикро, що розумний дотепний талановитий літератор сумує за пришелепкуватою істеричкою Ганною Жебрій. Власне, перебуваючи в депресії через розрив стосунків із нею, Солодчук вплутавсь у безперспективну боротьбу з керівництвом ФУЛу, в якій потерпів поразку.

А втім, до свого роману з Ганною Жебрій Юлій Солодчук  скоро зуміє поставитися з гумором, в якому буде й трохи гіркоти, але з цієї суміші виникне літературний роман, написання якого сприятиме розв’язанню проблем  Юлія Солодчука з його жінками. Власне, він його вже написав, а ми його читаємо.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери