Re: цензії

22.04.2024|Ігор Чорний
Розтікаючись мислію по древу
08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень

Re:цензії

30.03.2018|07:37|Юлія Ілюха

Слони – не те, чим здаються на перший погляд

Девід МакКі. Елмер. Видавництво «АССА». 2017.

 

На перший погляд ця книжка може видатися звичайною барвистою картонкою для дошкільнят. Назвати кольори, порахувати та порівняти слоників, пошукати звірів, які ховаються у джунглях – що ж тут незвичного? На ринку розвивайок для дітей такого добра достатньо, встигай лише вибирати та купувати. Проте за яскравими ілюстраціями для дітей ховається нехитра, але пронизлива історія для дорослих.

Жив собі у джунглях веселий слоник Елмер. І все в нього було добре, і всі його любили, от тільки Елмер був не такий як решта слонів: не сірий, а картатий - іжовтий, і помаранчевий, і червоний, і рожевий, і фіолетовий, і блакитний, і зелений, і чорний, і білий. Елмер не був слонячого кольору.

І хоча всі слони Елмерового стада сприймали його таким, як він є, і любили, картатому слону не давала спокою одна думка – він втомився бути інакшим.

«Хто де чув про картатого слона? – міркував Елмер. – Не дивно, що всі з мене сміються».

З такими думками він одного разу викачався в ягодах сірого кольору – і став на вигляд звичайним слоном, таким же, як і решта його стада. Та спроба стати таким як всі закінчилася, щойно Елмер пожартував – слони його одразу впізнали й розсекретили.

Кажуть, що Девід Маккі придумав Елмера після того, як його доньці, якій від матері дістався темний колір шкіри, хтось крикнув «Nigger». За яскравими ілюстраціями цієї книги ховається одна думка – про те, що не треба боятися бути собою, адже завжди знайдеться «стадо», яке сприйматиме тебе таким, як ти є.

Це книжка про сприйняття себе та прийняття інших. Про толерантність і доброту. Про любов і дружбу, які можуть розфарбувати наш сірий світ яскравими фарбами. Вона про те, як з найменшого віку навчити дитину поважати іншу особистість, яка може відрізнятися від решти. Про повагу до іншого вибору й іншого життя.

Тому за глибинною своєю суттю «Елмер» - книга не тільки для дітей, хоча вона й допоможе донести до них важливі думки. «Елмер» - це матеріал для роздумів дорослим про те, як виховати малюка так, щоб інакшість – його власна чи чиясь чужа – не стала тавром, а перетворилася в оригінальну фішку, яка не заважатиме навчатися, дружити, любити. Жити. Адже життя – це не лише сірий, а й жовтий, і помаранчевий, і червоний, і рожевий, і фіолетовий, і блакитний, і зелений, і чорний, і білий.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери