Re: цензії

07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики
26.05.2025|Ігор Зіньчук
Прагнення волі
26.05.2025|Інна Ковальчук
Дорога з присмаком війни
23.05.2025|Ніна Бернадська
Голос ніжності та криці
23.05.2025|Людмила Таран, письменниця
Витривалість і віру маємо плекати в собі
15.05.2025|Ігор Чорний
Пірнути в добу романтизму
14.05.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Міцний сплав зримої краси строф
07.05.2025|Оксана Лозова
Те, що «струною зачіпає за живе»
07.05.2025|Віктор Вербич
Збиткування над віршами: тандем поета й художниці

Re:цензії

30.03.2018|07:37|Юлія Ілюха

Слони – не те, чим здаються на перший погляд

Девід МакКі. Елмер. Видавництво «АССА». 2017.

 

На перший погляд ця книжка може видатися звичайною барвистою картонкою для дошкільнят. Назвати кольори, порахувати та порівняти слоників, пошукати звірів, які ховаються у джунглях – що ж тут незвичного? На ринку розвивайок для дітей такого добра достатньо, встигай лише вибирати та купувати. Проте за яскравими ілюстраціями для дітей ховається нехитра, але пронизлива історія для дорослих.

Жив собі у джунглях веселий слоник Елмер. І все в нього було добре, і всі його любили, от тільки Елмер був не такий як решта слонів: не сірий, а картатий - іжовтий, і помаранчевий, і червоний, і рожевий, і фіолетовий, і блакитний, і зелений, і чорний, і білий. Елмер не був слонячого кольору.

І хоча всі слони Елмерового стада сприймали його таким, як він є, і любили, картатому слону не давала спокою одна думка – він втомився бути інакшим.

«Хто де чув про картатого слона? – міркував Елмер. – Не дивно, що всі з мене сміються».

З такими думками він одного разу викачався в ягодах сірого кольору – і став на вигляд звичайним слоном, таким же, як і решта його стада. Та спроба стати таким як всі закінчилася, щойно Елмер пожартував – слони його одразу впізнали й розсекретили.

Кажуть, що Девід Маккі придумав Елмера після того, як його доньці, якій від матері дістався темний колір шкіри, хтось крикнув «Nigger». За яскравими ілюстраціями цієї книги ховається одна думка – про те, що не треба боятися бути собою, адже завжди знайдеться «стадо», яке сприйматиме тебе таким, як ти є.

Це книжка про сприйняття себе та прийняття інших. Про толерантність і доброту. Про любов і дружбу, які можуть розфарбувати наш сірий світ яскравими фарбами. Вона про те, як з найменшого віку навчити дитину поважати іншу особистість, яка може відрізнятися від решти. Про повагу до іншого вибору й іншого життя.

Тому за глибинною своєю суттю «Елмер» - книга не тільки для дітей, хоча вона й допоможе донести до них важливі думки. «Елмер» - це матеріал для роздумів дорослим про те, як виховати малюка так, щоб інакшість – його власна чи чиясь чужа – не стала тавром, а перетворилася в оригінальну фішку, яка не заважатиме навчатися, дружити, любити. Жити. Адже життя – це не лише сірий, а й жовтий, і помаранчевий, і червоний, і рожевий, і фіолетовий, і блакитний, і зелений, і чорний, і білий.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери