Девід МакКі. Елмер. Видавництво «АССА». 2017.
На перший погляд ця книжка може видатися звичайною барвистою картонкою для дошкільнят. Назвати кольори, порахувати та порівняти слоників, пошукати звірів, які ховаються у джунглях – що ж тут незвичного? На ринку розвивайок для дітей такого добра достатньо, встигай лише вибирати та купувати. Проте за яскравими ілюстраціями для дітей ховається нехитра, але пронизлива історія для дорослих.
Жив собі у джунглях веселий слоник Елмер. І все в нього було добре, і всі його любили, от тільки Елмер був не такий як решта слонів: не сірий, а картатий - іжовтий, і помаранчевий, і червоний, і рожевий, і фіолетовий, і блакитний, і зелений, і чорний, і білий. Елмер не був слонячого кольору.
І хоча всі слони Елмерового стада сприймали його таким, як він є, і любили, картатому слону не давала спокою одна думка – він втомився бути інакшим.
«Хто де чув про картатого слона? – міркував Елмер. – Не дивно, що всі з мене сміються».
З такими думками він одного разу викачався в ягодах сірого кольору – і став на вигляд звичайним слоном, таким же, як і решта його стада. Та спроба стати таким як всі закінчилася, щойно Елмер пожартував – слони його одразу впізнали й розсекретили.
Кажуть, що Девід Маккі придумав Елмера після того, як його доньці, якій від матері дістався темний колір шкіри, хтось крикнув «Nigger». За яскравими ілюстраціями цієї книги ховається одна думка – про те, що не треба боятися бути собою, адже завжди знайдеться «стадо», яке сприйматиме тебе таким, як ти є.
Це книжка про сприйняття себе та прийняття інших. Про толерантність і доброту. Про любов і дружбу, які можуть розфарбувати наш сірий світ яскравими фарбами. Вона про те, як з найменшого віку навчити дитину поважати іншу особистість, яка може відрізнятися від решти. Про повагу до іншого вибору й іншого життя.
Тому за глибинною своєю суттю «Елмер» - книга не тільки для дітей, хоча вона й допоможе донести до них важливі думки. «Елмер» - це матеріал для роздумів дорослим про те, як виховати малюка так, щоб інакшість – його власна чи чиясь чужа – не стала тавром, а перетворилася в оригінальну фішку, яка не заважатиме навчатися, дружити, любити. Жити. Адже життя – це не лише сірий, а й жовтий, і помаранчевий, і червоний, і рожевий, і фіолетовий, і блакитний, і зелений, і чорний, і білий.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2018/03/30/073700.html
|
