Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Re:цензії

19.05.2016|08:48|Оля Лев

Злочин як метафора

В´ячеслав Гук. Сад Галатеї. - 2-ге вид., допов. - К.: Український письменник, 2015.- 511 с.

Чи ти, читачу, не стомився жити? Чи, бува, тебе не напружує думка, що ти не відбувся як людина в цьому жаскому до абсурду світу, а бути, як усі, ти ніколи не бажав? І як можна коритися двовладдю добра і зла, що є в нас?

Якщо подібного штибу питання почали все частіше мордувати вас, і до стіни приперла необхідність у них розібратись, зацікавити може сповідь Асара Янсона - героя роману “Сад Галатеї” В´ячеслава Гука.

Роман багатовекторний, що викликає суперечливі емоції. Це монолітне  екзистенційне полотно, адже налічує 500 сторінок суцільного тексту, без поділу на частини, лише дві поезії на початку й у кінці тексту наче обрамлюють його! Автор рефлексує на теми катування пам’яттю, чекання зустрічі із смертю й покарання часом. Текст рясніє символами (сад як суд сумління, скляний малинник, пташка як душа героя і руда лисиця, що полює на неї) й медитує ліризмом (“небо, як плід, достигає на сонці”, “панувала розпечена фольга денної спеки”, “ластівки різали ножицями своїх крилець і хвостів завмерлі сухоцвіти”).

Весь роман - це спогади латвійця Асара Янсона, який у присмерку життя опинився у слідчій камері за скоєний злочин, де звіряється перед читальником, адже лише папір здатен зафіксувати стислий виклад думок, що призвели до занепаду єства. Цим герой схожий мені на самітників-затворників Валерія Шевчука та Андрія Лаговського з однойменного роману Агатангела Кримського. Хоча від останнього нашого Асара відрізняє суттєво відмінне ставлення до сексуальних відносин із жінками.

 “Сад Галатеї” - роман про життя латвійця, перед яким розкривались горизонти можливостей, проте війна захопила його у свій вир, змусивши бути свідком, а то й причетним до жахіть фашизму. Це був час, коли людина зовсім не цінувалася як особистість, час, що робив людину значно грубшою, аніж їй призначалося бути. Герой спізнав і цілковите приголомшення, і неймовірний подив, і жахний біль. Все життя він шукав його смисл, проте так і не зміг одужати від хвороби - своєї самотності. Автор передав складний, незалежний від людини процес розвитку й становлення свідомості душогуба; показав, що муки душі є значно страшнішими за тортури фізичні. “Господь катує мене довгим життям”, - зізнається ув´язаний, проте йому й на думку не спадає, що, можливо, таким чином Всевишній раз у раз дає йому додатковий час, аби він отямився й здобув-таки перемогу над своїм існуванням.

В’ячеслав Гук, наче прискіпливий лікар, обмацує найпотаємніші закапелки у глибинах душі, усі порухи емоцій, що з шаленою швидкістю змінюють одна одну, накладаються, трансформуються у химерні ланцюги, а з них у сітки. Автор передає в усіх деталях вплив цих емоцій на самопочуття людини. Не даремно В’ячеслава Гука вважають засновником сенсо-фізіологізму як літературного напряму. Пересічна людина не завжди концентрує увагу на цих складних внутрішніх процесах, не в змозі проаналізувати свій стан, а тим паче висловити його.

Окремо потрібно звернути увагу на мову твору. Адже це словник вишуканої мови в контексті. Твір рясніє таким розмаїттям смачних лексем та фразеологізмів, що злі язики, які трактують українську мову із префіксом недо-, просто ковтають ті свої язики, а український філолог в екстазі. Нагадаю, автор народився й зріс у російськомовному оточенні. Справді, ця книга - то розкіш для бібліогурманів: стильне подарункове видання, папір, що не псує зір (що доволі актуально з огляду на чималий обсяг), навіть невелика маса книги порівняно з об’ємом робить читання зручним.

Проте маю трохи жаль на автора, бо він унеможливив вболівання читача за розвиток відносин Асара й Марти, за їхнє зближення, адже наперед звістив читальника, що герой так ніколи й не торкнувся “жінки, яку не кохав”. Ця фраза рефреном звучить у творі з уст Асара й переконує у протилежному. Хоча іноді вирувала така напруга, що хотілося, аби автор обдурив нас.

Занурившись у твір, геть забула, що читаю оригінальний український текст. Переслідувало відчуття, наче переді мною переклад європейського роману-лауреата якоїсь високої книжкової премії.

Не раджу брати книгу до рук тим читачам, які очікують на динамічний розвиток карколомних колізій. Нехай цей роман знайде свого читача в момент складного вибору на роздоріжжі життя.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва


Партнери