
Re: цензії
- 20.02.2019|Богдан Дячишин, ЛьвівТече вода життя – у слові, що живе... (Рефлексії)
- 14.02.2019|Віктор ПалинськийЧи фрагментарні світ і життя?.. Чи?.. Інакші?..
- 13.02.2019|Жанна КуяваПривиди є: про суміжність літературних світів Роксолани Сьоми
- 11.02.2019|Богдан Дячишин, ЛьвівРозмисли про «Скельця розмальовані» (рефлексії)
- 10.02.2019|Тетяна НичЯкщо в наших силах зарадити, треба спробувати...
- 08.02.2019|Олег ПоляковЛегкого поетичного хмелю вам у голову!
- 08.02.2019|Ганна Клименко-СиньоокКоли бій програно, або Навіть у замкнутому просторі можна знайти щілину
- 01.02.2019|Ганна Клименко-СиньоокУсе, що в мене є, – щаслива випадковість, або Cпогади можуть зберігатися не лише в пам’яті
- 30.01.2019|Марина ШтолькоВиправдання присутності на землі людини у вирощуванні душі…
- 29.01.2019|Ігор ЗіньчукДивовижна мандрівка світом української міфології
Видавничі новинки
- «Золота карета. Буковинські казки в записах Михайла Івасюка»Книги | Буквоїд
- Випробування мирним життямПроза | Буквоїд
- Дмитро Чередниченко. «Доторки»Поезія | Буквоїд
- «Українська розвідка. 100 років боротьби, протистоянь, звершень»Історія/Культура | Буквоїд
- Дмитро Малаков. «ВЕСЛА і КОЛЕСА киян Подборських»Книги | Буквоїд
- Ієн Флемінг. Казино «Руаяль»Книги | Буквоїд
- Євген Нахлік. «Перипетії з приват-доцентурою Івана Франка у Львівському та Чернівецькому університетах»Книги | Буквоїд
- Артем Чапай. The UkraineКниги | Буквоїд
- Алла Рогашко, "Сни з колодязя"Книги | Буквоїд
- «Диктатор» – дитяча книжка, в якій панують гумор, ніжність та анархіяДитяча книга | Буквоїд
Re:цензії
Антиномія Великої Матері
Степан Процюк. Під крилами великої Матері. – Брустурів: Дискурсус, 2015. – 240 с.
Книзі байдуже, коли навколо неї співають панегірики чи епітафії. Сторінки незворушно білі, незворушно стоїчні. Вони просто є і цього достатньо, щоб відбувся літературний факт. Мабуть, тому художні тексти переживають час і покоління, а люди – ні, хіба що їхні імена зберігаються поруч з їхніми творами, знаковими для епохи.
Роман Степана Процюка «Під крилами великої Матері» (2015) – один з перших підводних землетрусів сучукрліту, який може викликати потужне літературне цунамі в сенсі психологічно-екзистенційного аналізу українства: «… мовби збожеволілий час вибрав цю територію макетом для навчання і повчання людству… бачу, як із лінивого і зрадливого племені виростає нова раса тих, що тихо, без помсти, несуть світові нові досвіди і нові сенси…»
Текст представляє різногранні національно-українські коди: психологічні, соціальні, метафізичні – пані в чорному й садомазо, психопатії статеві й політичні, хабарництво й альтруїзм, бендерівці й ватники, романтика готельних побачень і містичний Мамай, Богородиця в лікарняних обмотках і фатальна красуня… Автор деконструює міф високої моралі номенклатурного індивіда, суспільства, називаючи речі своїми іменами, не оминаючи ментально-ноціональних хворіб у період українського державотворення. Разом з тим, піднімає з надр глибинного метафізичні смисли – що втілюються в образах-символах козака Мамая, Богородиці-Великої Матері: «Мамаї любили людей без маніакального проповідування переваг своєї любові. Ватники не любили навіть себе, зате на кожному закрутті вулиці верещали про любов». Таке контрастивне зіставлення двох світів, двох способів існування, за принципом маятника, розгойдало неспівмірність буття різнополюсної моралі України – «У вічному місті з мощами праведників і великомучеників зіткнулися два світи…» Над обома – Велика Матір.
К. Юнг у праці «Архетипи і колективне підсвідоме» описав амбівалентну сутність цього архетипу як «протилежність властивостей у вигляді люблячої і жахливої матері». У романі Степана Процюка материнська іпостась представлена в універсальній антиномії: «Дух матері витав над містом. У небі зносилися роздвоєні материнські руки, що благословляли і проклинали. Мати ставала двома матерями».
Можливо, здвідси й породження двох типів українського синівського суб’єкта – мамаївсько-національного та ватно-денаціонального, співіснування яких можливе лише у протистоянні, у боротьбі одним – на смерть, іншим – на життя. І тільки в поверненні до материнського лона – потойбіччя, першопочатку і єдинокінця – душевного оробороса – відбувається нівеляція сенсів «ворогування – примирення», «перемоги – поразки»: «Трупи не мають національності. Трупи не обтяжені переконаннями. Трупи повертають усе до безідейності прапочатку, світлого спокою стародавніх хащ, стаючи частиною землі, що приймає їх до своїх темних розверзлих глибин». Материнський простір у романному мисленні алегорично репрезентований то пустелею, то містом, то галявиною, то темінню, що переходить у світло. У кожному втіленні – це топос боротьби, інколи – поховання або народження.
Текстовий інтелект сакралізує алегоричну сферу образів, насамперед, жіночих – містична персоніфікація України – «гидке каченя, а потім хвора дівчина стає стигматизованою Дівою», Перша жриця, яка бачить майбутнє і плекає народжену, вродлива й жорстока Аштар, Золотокоса, яку неможливо розгадати дванадцятьом мудрецям, голомоза, що «схожа на анатомічний атлас» і перетворюється на красуню-звабницю, урешті – Велика Матір – «Дівчинка Україна ще не відала, що сидить за золотим столом, маючи навколо сотні власних «я». Дівчинка навіть не уявляла, що колись, через багато-багато років вона стане великою Матір’ю…»
Містифікація жіночого, а відтак материнського начала в романному інтелекті, може бути зумовлена пошуком материнського об’єкта, з його позитивними та демонічними характеристиками, пошуком ідеальної жіночої субстанції в житті сина, чоловіка. Тому закономірно, що Лукаш, персонаж тексту, віднаходить і приймає Олесю. Чи не єдиний випадок у романах Степана Процюка, коли закохані, всупереч соціальним, матеріальним та іншим псевдоморальним вітрам канонічної дидактики, сходяться не тільки у мріях і бажаннях – але й реальній дійсності, будучи від того взаємно щасливими. Може, під крилами великої Матері інакше не буває – ніж щасливо (?)
Коментарі
Останні події
- 21.02.2019|16:27Відомі цьогорічні лауреати Шевченківської премії
- 21.02.2019|12:0019 російських книжок не змогли потрапити в Україну
- 21.02.2019|09:58В Україні планують ввести міжнародний стандарт ідентифікації періодичних видань
- 20.02.2019|20:45Презентація книжки Альони Нойвілль "Нічна"
- 20.02.2019|18:51В Україні презентували книгу про автокефалію Православної церкви
- 20.02.2019|17:37Померла Ганна Чубач
- 20.02.2019|17:04Стали відомі імена лауреатів премії імені Леоніда Глібова за 2019 рік
- 20.02.2019|17:02Бібліотека на Мулярській запрошує львів’ян на обмін книжками 3 березня
- 20.02.2019|15:58Музика з книг: фортепіанна презентація роману «До музики» в Львівському органному залі
- 20.02.2019|15:13100 років книжковій палаті України