Re: цензії
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
Видавничі новинки
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Пам’ять на обличчя
Поліна Кулакова. Я пам´ятатиму твоє обличчя. — Брустурів: Дискурсус, 2014. — 165 с.
Літературній агенції «Дискурсус», мабуть, уже ніхто не дивується. Вони буквально увірвалися у видавничий простір і міцно закріпилися там. Що лиш вони не видають: і релігійну літературу, і свіжу прозу, і підліткові романи, й різноманітні антології: квіткові, франківські, майданівські. То ж не дивно, що дійшла черга і до детективів-ужастиків. Зрештою, чому ні?
Мова йтиметься про дебютну книгу молодої авторки Поліни Кулакової «Я пам’ятатиму твоє обличчя».
Що мене одразу озадачило і насторожило – це реклама роману, де говорилося, що це перший український триллер, виклик Стівену Кінгу і таке-всяке. У мене воно не викликає бажання купити книгу. Навпаки. Якось так стає незручно і соромно за молодого автора. Спочатку за його незнання сучасної української літератури. А далі – за незнання структури творів Стівена Кінга. Бо якби авторка написала хоча би щось у його стилі, навіть епігонське, воно було би набагато кращим, аніж те, що вийшло. Які Агата Крісті та Стівен Кінг? Покажіть мені тотих критиків, що поставили цю пародію на роман в один ряд з письменниками, які й самі по собі в один ряд не ставляться.
Далі мене збила з пантелику авторська передмова. У ній Поліна Кулакова зазначає, що писала цей роман для себе. А читач? Хочеться, щоб і читачеві що-небудь перепало. А якщо для себе, то нащо видавати?
І ще… Хотіла мовчати, щоб не виглядати такою собі моралізаторкою, але не можу… Хочеться кричати, благати авторів-початківців на колінах: «Люди! Не забувайте, що існують коректори, літредактори». Ну не можна ж так! Може, і книгу я сприйняла би по-іншому, якби не безліч русизмів, орфографічних та пунктуаційних помилок і стилістичних ляпів.
Цитую зі збереженням правопису автора: «Дана книга - реалізація заповітної мрії, і я повинна вам зізнатись, що писала її на сам перед для себе»; «Він дивився на оті різьблені ставні на вікнах, на низьку залізну калитку, вималювану сріблянкою, і розумів, що якщо будинок довести до ладу, то це буде надто пихате житло для цієї місцини. Він мружив очі і бачив, ніби наживо, як скоса зглядатиметься на них місцеве «село»; «За мить, той старий шматок заліза шумно упав на бетонний поріг і Андрій несміливо штовхнув двері». Помилки пошукайте самі. Так буде веселіше.
Звісно, можливо, це дурниці, мовляв, ну і що, що там десь немає ком, десь є зайві, слова не так вжиті. Мовляв, зміст! А що зміст? Нічого особливого. Село. Вбивства. Кров. Кохання. Щасливий фінал. Хто вбивця – здогадалася з першою появою цього героя. Він був якимось таким… Абсолютно зайвим і недолугим у творі, отже, його ввели, щоб зробити вбивцею.
Композиція і сюжет. До композиції претензій немає. Чітко і послідовно. Мабуть, далося взнаки, яку літературу авторка полюбляє читати. А от із сюжетом… Може, якби авторка ретельніше попрацювала. Може, якби вона чіткіше це все структурувала. Але вже як є. Я не відчула страждання героя за вбитою коханою. Я не побачила мотивації девіантної поведінки героя-вбивці. Я не змогла віднайти логічного розвитку характерів персонажів. Герої не запам’ятовуються. Вони однаково говорять і однаково чинили би у тих самих ситуаціях (виділяється хіба що патологоанатом Віра – у силу своєї професії). Такий якийсь бардак і сумбур. Дія начебто є, але характерів немає взагалі. Немає емоцій. Жодних. Навіть страху. А він мав би бути.
Отже… Триллер, як його позиціонує авторка… Не перший і не найкращий в українській літературі, як нам було обіцяно. Але непоганий як на літературний дебют, оскільки він читабельний, що не може не тішити і дає сподівання на те, що авторка випишеться колись, можливо. Якщо для домашнього користування, то гарно. Почитають друзі-знайомі. Похвалять. Якщо ж авторка має якісь амбіції, то… Варто серйозніше і відповідальніше ставитися до всього того, що пишеться. І більше поважати свого читача.
Коментарі
Останні події
- 19.04.2024|19:24"Бородатий Тамарин" готує до друку книжку Роберта Пíрі "Північний полюс"
- 19.04.2024|18:17Галину Крук номіновано на Griffin Poetry Prize
- 18.04.2024|16:40Автор дитячого фентезі «Кий і морозна орда» розповість про новий мультивсесвіт за мотивами української міфології
- 18.04.2024|15:19Сьогодні у Тернополі Юлія Чернінька презентує "Барні 613"
- 18.04.2024|15:15Відкрито передзамовлення на книгу Вікторії Амеліної «Свідчення»
- 16.04.2024|18:08Помер Дмитро Капранов
- 16.04.2024|18:05Електронні книжки: що і як читають українці?
- 14.04.2024|20:47«Видавництво Старого Лева» започатковує цикл подій про Схід та Південь України
- 10.04.2024|14:36Переклади книжок Асєєва та Жадана номінували на PEN America Translation Prize
- 08.04.2024|17:579 квітня у Івано-Франківську Юлія Чернінька презентує книгу "Барні 613"