
Re: цензії
- 21.06.2022|Марина СушкоШамани слова
- 20.06.2022|Євген Баран«Я нічого більше не хочу, лише писати…»
- 17.06.2022|Тетяна Дігай, ТернопільДиво в тому, що життя, попри все, триває
- 10.06.2022|Михайло ЖайворонЛакмусовий індикатор моралі та ученості
- 24.05.2022|Любов Ільницька, педагог, науковецьВшанування Максима Левіна в поетичних кольорах Василя Зима
- 16.05.2022|Євген БаранСюжет з багатьма можливостями
- 14.05.2022|Валентина Семеняк, письменницяВід «срібла» думок — до «Ладанки»
- 14.05.2022|Ганна Клименко-СиньоокЧеркаське літературне краєзнавство: від локального до світового
- 12.05.2022|Ганна ОсадкоЧому Україна переможе у цій війні? Відповідь дав французький мандрівник іще 170 років тому
- 06.05.2022|Любов Ільницька, педагог, науковець«Сповідь ветерана» – "невимірюваний досвід" війни Віталія Павловського
Видавничі новинки
- Як подружити дитину з емоціями розповість нова книга психологині Світлани Ройз «Ключі сили»Книги | Буквоїд
- Між укриттями і ракетами: в Україні виходить антологія "Поезія без укриття"Книги | Буквоїд
- Віра Валлє. «У пошуках Людини. Homo emoticus»Книги | Буквоїд
- Мар’ян Ґолька. «Суспільна пам’ять та її імпланти»Книги | Буквоїд
- Євгенія Завалій. «Міста, в які ти поїдеш»Книги | Буквоїд
- Леля Покотиполе. «Спартанська дівчинка»Книги | Буквоїд
- Іван Франко. «Терен у нозі»Проза | Буквоїд
- Олександр Бойченко. «Гра на вибування»Книги | Буквоїд
- Оксана Пухонська. «Поза межами бою. Дискурс війни в сучасній літературі»Історія/Культура | Буквоїд
- Петро Гаврилишин, Роман Чорненький, Ярема Кваснюк. «Військові некрополі Станиславова–Івано-Франківська (1809-2020)»Історія/Культура | Буквоїд
Re:цензії
Архіви пам’яті ХХ століття
Катержина Тучкова. Житковські богині / Пер. з чеської Ганни Величко. – К.: КОМОРА, 2014. – 392 с.
Двадцяте століття завершилося. Але тільки за календарем. У людській пам’яті воно ще триває, і, можливо, є навіть реальнішим, ніж століття двадцять перше. Адже підсумки і проблеми, суперечності і питання попередніх ста років часто-густо впливають на сьогодення аж так, що ми просто нездатні відділити їх від того, чим живемо нині. Література ж, прагнучи осмислити і нас сьогоднішніх, і нас учорашніх, безперечно, укорінена тематично і проблемно в двадцятому столітті і тільки зрідка вже перегорнула його сторінку.
Для європейського світу й досі найболючішими залишаються дві проблеми: нацистська і радянська. Як виникли ці два режими і як вдалося їм зайти аж так далеко у своїх буйствах? Яка міра зла, спричиненого ними? І головне – як люди жили за цих режимів і як вони змінилися після них? Саме оця індивідуальна історія, історія очима конкретних, звичайних, непоказних людей, яким випало жити у ХХ столітті, надзвичайно актуалізувалася зараз у літературі Центральної Європи. Втомившись від постмодерної гри текстом, саркастичної насмішки і суцільного карнавалу, читач і письменник повертаються до документальної і психологічної прози. На такому перетині лежить і роман чеської письменниці Катержини Тучкової «Житковські богині» (2012, видавництво Host ). Після публікації твір отримав позитивні відгуки у публіки, премію Йозефа Шкворецького (2012) і титул «Чеська книга» (2013). Нині книжка вийшла в українському перекладі.
Сюжет роману побудований навколо історії т.зв. богинь – жінок із надзвичайними здібностями, що здатні лікувати фізичні та психічні хвороби, а подеколи – навпаки, проклинати на смерть і нещастя. Живуть богині у горах, на помежівʼї Чехії і Словаччини, вже багато століть, але нині їх вміння помирають. Остання представниця роду Дора не успадкувала здібностей попередниць, але цікавиться ними як дослідниця і пише книгу, присвячену історії богинь.
Чеські рецензенти підкреслюють насамперед документальність цього роману. Справді, вражає заглибленість авторки у матеріал, про який вона пише. Перехрещуючи різні часові пласти (від сучасності до Середновіччя) Тучкова почувається у кожному з них вільно. Вона імітує, цитує, натякає на документи інквізиції, ХІХ століття, нацистської окупації, радянської нормалізації. Вона зізнається, що для неї «дуже важливим було використання різних оповідних перспектив», зіткнення різних поглядів – приватного й офіційного – на одні й ті ж події та факти. Лише іноді чеські коментатори (наприклад, Клара Кубічкова у рецензії для idnes.cz) визнають певний академізм такої оповідної манери і всієї структури роману. Зосереджуючи увагу на детективних пошуках у архівах і збиранні свідчень останніх очевидців життя богинь, авторка жодну з них, та й головну героїню Дору, не описує детально, ніби ковзаючи поверхнею їх характерів, залишаючи без деталей їх психологічні портрети, підкреслюючи одну-дві події, властивості, риси. Характери не належать до сильних сторін цього твору. Його секрет у швидкому розвиткові захопливого сюжету на тлі глобальних історичних змін. Це історія боротьби, властивої двадцятому століттю, – боротьби, в якій старе приречено гине, втрачає свою індивідуальність і розчиняється у новому, безіменному.
Читаючи роман, ми ніби йдемо разом із Дорою дорогою назад, повертаємося в минуле, реконструюємо його. Ми бачимо історію однієї місцевості, одного села, однієї родини. Але не бачимо їх майбутнього, адже зв´язок поколінь обривається. Вже наближаючись до завершення, гортаючи останні сторінки, ми все ще питаємо себе: і що, що буде далі? Але насамкінець розуміємо, що не буде нічого… Так виявляється, що головною темою роману стає приреченість, заданість людського життя і ширше – всього історичного розвитку. Так само, як головна героїня не змогла уникнути родинного прокляття (що, до речі, невповні аргументовано у тексті), так і всі люди не можуть повернути хід історії. А це спонукає до подальших питань, відповідей на які в романі немає.
Окремо варто говорити про мову твору. У мові оригіналу чеські критики відзначають як сильні, так і слабкі сторони. Суміщаючи різні пласти лексики, офіційну і розмовну, наводячи деякі діалектизми на позначення явищ, пов’язаних із богинями, авторка водночас не до кінця послідовно відтворює місцеву мову чесько-словацького кордону. Всі її персонажі дотримуються літературних вимог, завдяки чому вони знову ж таки втрачають у індивідуальності. Мова перекладу добре відтворює це. Українською витримано розмежування офіційно-ділового стилю документів і розмовної мови героїв. Особливо вдалися перекладачці замовляння богинь: їх перекладено із використання українських аналогів.
Текст має авторський коментар із переліком використаної літератури. Переклад доповнено також примітками, в яких пояснено чеські територіальні чи історичні реалії. Це дуже допомагає сприймати текст, дозволяє українському читачеві провести певні аналогії із нашою історією та географією.
Українською книга вийшла у видавництві «КОМОРА», яке тільки починає свій шлях у галузі перекладної літератури. І починає доволі цікаво: текстом чеської авторки про історію ХХ століття. Це, звісно, говорить і про саме видавництво, і про те, які пріоритети воно обиратиме для себе в майбутньому. Представниця «малої» літератури, Тучкова, виявляється водночас близькою й екзотичною для українського читача. А тому може зацікавити, привабити, показати нові можливості і шляхи для власних пошуків. Думаю, видавництво зробило непоганий вибір, зацікавившись прозою Тучкової.
Книга молодої чеської авторки, безперечно, не належить до інтелектуальної прози. Вона балансує на межі масовості (про що свідчать і високі продажі на батьківщині). Але це якісна масова література – зі своєю важливою проблематикою, цікавими оповідними ходами, інтригою і гострим сюжетом. Така масова література потрібна і нам. Вона вартує того, щоб бути бестселером. Адже книга, занурена у двадцяте століття, ще досі необхідна нам – читачам століття двадцять першого.
Коментарі
Останні події
- 23.06.2022|16:23Фільм «Щоденник гопника» виходить на великі екрани
- 21.06.2022|17:50«Для підтримки духу воюючої України»
- 21.06.2022|12:16У Києві відкривається виставка про злочини Росії проти медіа в Україні
- 20.06.2022|15:33Відбудеться форум «Музи не мовчать!»
- 16.06.2022|16:21Дорж Бату презентує продовження «Моцарта 2.0» – роман «Коко 2.0»
- 15.06.2022|15:51«Літературний Чернігів» схуд, але надолужує з надією
- 15.06.2022|15:50Соціально-освітній проєкт «Читаємо разом» зібрав 150 000 глядачів
- 09.06.2022|17:00Фільм «Щоденник гопника» вийде в українських кінотеатрах наприкінці червня
- 07.06.2022|17:11Помер автор бестселерів «Москва ординська» та «Країна Моксель, або Московія»
- 07.06.2022|15:28Український ПЕН розпочинає третій сезон проєкту "Мереживо"