Re: цензії
- 18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськНотатки мемуарного жанру
- 17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменницяВолодимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
- 14.12.2024|Валентина Семеняк, письменницяКлюч до послань
- 10.12.2024|Ігор ЗіньчукСвобода не має ціни
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Видавничі новинки
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Безкінечна ода життю
Іванна Кобєлєва. Не плач, Марі. – Івано-Фраківськ: Дискурсус, 2014. – 99 с.
Завжди звертаю увагу на нові поетичні імена, бо ж цікаво, а раптом у нас з’явився новий поетогеній чи просто хороший автор, якого радо було б послухати на «Meridian Czernowitz». Іванку особисто я не знала, проте чула про неї. І так ще випало, що мені запропонували написати кільки слів на звороті до її книжки. Я відповіла, що якщо сподобається, то напишу. Того ж вечора отримала Іванчина товаришка відповідь: «однозначно напишу». Рукопис я читала десь тижні два до революції у бібліотеці Вернадського, бо там працювала над дисером, а з «Не плач, Марі» розслаблялася і мріяла. І навіть уявити не могла, що таке почнеться в нашій країні…
Знаєте, з її поезії я починала уявляти, що я не в холодному, сумному грудні, а що я серед квітів і трав, що я дивлюся на сонце і ловлю його проміння, що я зрештою просто живу в радість, а не так, як кличе обов’язок, люди, суспільство… Ті кілька рядків я написала того ж вечора, я згадувала і Максима Рильського рядками, і Павла Тичину і, звісно, Богдана-Ігора Антонича. Іванка тонка настільки, наскільки може бути найтонша квіточка, вона наче й сильна (судячи з роботи, яку виконувала), але душа її витесана, як діамант.
Зустрілися ми з Іванкою вперше, коли вона презентувала «Не плач, Марі» в Чернівцях, коли я обійняла авторку, то мені здалося, що я знаю її багато-багато років і синіми очима дивитися в такі ж сині, але ще чуттєвіші. Це все про письменницю, а треба перейти до літератури.
І закриваю очі, коли мені страшно чи моторошно і завжди-завжди повторюю один і той самий вірш:
Ліс
Я вірю, тут присутній Бог:
у гілочках тонких соснових,
у дивнім шепоті розмови,
у білих сутінках тривог.
Між цих заблуканих ялиць,
Де вельми тонко пахне глиця,
в розширених твоїх зіницях
маленькі вогники тривог.
Я знаю, тут присутній Бог.
І стільки рослин, і стільки, запахів і стільки… добра в цій збірці, що хочеться прикласти її до серця кожного зраненого, сумного, духовно вимученого. Ця книга схожа на старий бабусений блокнот, в якому находиш цікавинки і гербарій, що вклала (вимальовувала) О. Тригуб. І аж хочеться витягти гілочку чи квіточку, читаючи тексти, віриш у кожну літеру і в кожен рух олівця. Іванна Кобєлєва така справжня, яким може бути лише Небо. Її вірші добрі і з них можна, як з хмаринок, зліпити чи то коня, чи серце, чи образ Святого. Бо образ Святого так часто з’являється у текстах, що часом сплутуєш їх з молитвами.
Дякую Іванко, давай справді ніколи не будемо плакати. Досить вже всім…
Коментарі
Останні події
- 23.12.2024|20:38Вийшов друком другий том духовних записок Ігоря Павлюка
- 23.12.2024|18:24У ВСЛ виходить новий роман Євгенії Кузнєцової «Вівці цілі»
- 19.12.2024|11:01Топ БараБуки: довгий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
- 19.12.2024|07:49Топ продажів видавництва VIVAT у 2024 році
- 18.12.2024|13:16Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії випустив онлайн-курс для підлітків «Не можеш сказати – пиши!»
- 17.12.2024|19:44Мирослав Лаюк став лауреатом премії імені Шевельова 2024 року
- 17.12.2024|19:09Вийшов трейлер української стрічки «Фрагменти льоду»
- 10.12.2024|18:36День народження Видавництва Старого Лева
- 10.12.2024|10:44На Оболоні Книгарня "Є" відкриє новий культурний простір “Книгарня “Є”
- 10.12.2024|10:38Видавець Віктор Круглов пройшов відбір на навчання в Стенфордській вищій школі бізнесу