Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Безкінечна ода життю
Іванна Кобєлєва. Не плач, Марі. – Івано-Фраківськ: Дискурсус, 2014. – 99 с.
Завжди звертаю увагу на нові поетичні імена, бо ж цікаво, а раптом у нас з’явився новий поетогеній чи просто хороший автор, якого радо було б послухати на «Meridian Czernowitz». Іванку особисто я не знала, проте чула про неї. І так ще випало, що мені запропонували написати кільки слів на звороті до її книжки. Я відповіла, що якщо сподобається, то напишу. Того ж вечора отримала Іванчина товаришка відповідь: «однозначно напишу». Рукопис я читала десь тижні два до революції у бібліотеці Вернадського, бо там працювала над дисером, а з «Не плач, Марі» розслаблялася і мріяла. І навіть уявити не могла, що таке почнеться в нашій країні…
Знаєте, з її поезії я починала уявляти, що я не в холодному, сумному грудні, а що я серед квітів і трав, що я дивлюся на сонце і ловлю його проміння, що я зрештою просто живу в радість, а не так, як кличе обов’язок, люди, суспільство… Ті кілька рядків я написала того ж вечора, я згадувала і Максима Рильського рядками, і Павла Тичину і, звісно, Богдана-Ігора Антонича. Іванка тонка настільки, наскільки може бути найтонша квіточка, вона наче й сильна (судячи з роботи, яку виконувала), але душа її витесана, як діамант.
Зустрілися ми з Іванкою вперше, коли вона презентувала «Не плач, Марі» в Чернівцях, коли я обійняла авторку, то мені здалося, що я знаю її багато-багато років і синіми очима дивитися в такі ж сині, але ще чуттєвіші. Це все про письменницю, а треба перейти до літератури.
І закриваю очі, коли мені страшно чи моторошно і завжди-завжди повторюю один і той самий вірш:
Ліс
Я вірю, тут присутній Бог:
у гілочках тонких соснових,
у дивнім шепоті розмови,
у білих сутінках тривог.
Між цих заблуканих ялиць,
Де вельми тонко пахне глиця,
в розширених твоїх зіницях
маленькі вогники тривог.
Я знаю, тут присутній Бог.
І стільки рослин, і стільки, запахів і стільки… добра в цій збірці, що хочеться прикласти її до серця кожного зраненого, сумного, духовно вимученого. Ця книга схожа на старий бабусений блокнот, в якому находиш цікавинки і гербарій, що вклала (вимальовувала) О. Тригуб. І аж хочеться витягти гілочку чи квіточку, читаючи тексти, віриш у кожну літеру і в кожен рух олівця. Іванна Кобєлєва така справжня, яким може бути лише Небо. Її вірші добрі і з них можна, як з хмаринок, зліпити чи то коня, чи серце, чи образ Святого. Бо образ Святого так часто з’являється у текстах, що часом сплутуєш їх з молитвами.
Дякую Іванко, давай справді ніколи не будемо плакати. Досить вже всім…
Коментарі
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року