Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Ірина Грабовська. "Зірки і кістки"Фантастика | Буквоїд
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Євгенія Бабенко. "Усі мої тривожні дзвіночки"Книги | Буквоїд
- Віктор Домонтович. "Доктор Серафікус"Книги | Буквоїд
- "Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-ХХІ століть"Проза | Буквоїд
- Євгенія Подобна. "Її вина. 25 історій про сміливість, силу і любов"Книги | Буквоїд
- Павло "Паштет" Белянський. "Битись не можна відступити"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Самотній я в іскристій метушні…
Мирослав Аронець. Зоряна кольчуга неба. – Лілея-НВ, 2013. – 144 с.
Сей чоловік ніколи себе не випʼячував. Все, що робив, – робив тихо. Сливе непомітно. Його мистецтвознавчий ужинок не такий вже й маленький, він упорядкував і написав розвідки до альбомів « Життя і творчість Д. Іванцева» (2006), «Олександр Коровай. Живопис» (2010). Довгі роки працював у Художньому музеї Прикарпаття, фактично від його заснування у 1980-му році, написавши про цей період свого творчого життя спогади, які ще чекають видавця.
Він є художником, зорганізувавши декілька власних художніх виставок і видавши буклет до свого 70-ліття. У його картинах домінують жовті, блакитні кольори, лагідна пастельна гама, яка виводить його малярську традицію від народно-декоративного живописання.
Свої поетичні книги він видає із завидною регулярністю – приблизно раз у 10 років: поетичний дебют стався у 1972 році (« Грані хвиль»), відтак були « Криниці вогню» (1982), « Світло різця» (1988), « Верлібр, танка» (2002).
Схильний до мінімалістичної форми вираження. З найулюбленіших – верліб, танка. Нарешті, імʼя сего чоловіка – Мирослав Аронець.
Нещодавно читаючи « Міркування і бесіди» Конфуція, натрапив на цікаві думки: « Цзи-гун запитав: „Хто є благородним мужем?“ Філософ сказав: „Той, який спочатку діє, а потім говорить“ ». І ще одна теза: „ Благородний муж універсальний, але не партійний, а дріб’язковий чоловічок партійний, але не універсальний “. Чомусь ці міркування у мене повʼязуються із постаттю Мирослава Аронця. З його невеличкою постаттю, з його лагідним тембром, з його невмінням сваритися з людьми, а ще більше з його небажанням втручатися у людські взаємини, які виходять за межі розумного.
Нові вірші суть продовження тих екзистенційно-етичних тем, в колі яких перебуває Мирослав Аронець-поет: самотність, дорога, добро. Ключові слова-символи цих віршів відповідні: сонце, шлях, роса, кров, весна, осінь (цікаво, що відсутні літо і зима), тиша, бджола, дитинство, роки, ріка (Прут), Шевченко…
До всього Мирослав Аронець підходить якось лагідно, спокійно. Враження, що його ліричний герой є подорожнім. І кожне слово-символ є немовби життєво-етичною стацією героя (своєрідний варіант голгофівського шляху).
Не уникає поет і патріотичної інтонації („ З люті в кулаці здавлю // своє буття… “; „ Моє тіло – кольчуга, метал і щит “, „ Наче мало люті й зламано меча… “, „ На лиці печалей рій… “), але все у нього якесь умиротворене – не благе – а олюднене в конкретному почуттєвому вияві.
Схильність до лапідарности, а звідси певна афористичність поетових міркувань, додає відповідного акцентування тій чи іншій ідеї вірша. В цьому сенсі Мирослав Аронець є творцем композиційно-смислової цілости вірша. Кожен вірш – се як картина або ж натяк на неї. Така манера виводить Аронця із традиції іконописної мозаїки.
Сей поет некрикливий, якийсь не подібний на інших – такий собі „ свій серед чужих і чужий серед своїх “. Така відстороненість ліричного героя, інтровертність, уподібнює його до Сковороди, образу якого немає у віршах, зате є образ бджоли – некрикливої і вічної трудівниці, яка невтомно збирає нектар, бо таким є її покликання.
І навіть Шевченко, мотиви Шевченкові, не стільки богоборчі, скільки сковородинівські:
Зелені крони
і змах могутніх крил лелеки
тривожать, веселять землею серце.
Ще мить, і спересердя
рискаль розріже ранок,
і розпочнеться магічний танок –
загуде над вишнею бджола.
Ця тихість, самотність „ острова живого “ (поема „ Автопортрет“) вкотре доказують просту і вічну істину – все справжнє – воно не крикливе, а глибинне, сутнісне, терпке, як людське життя.
Коментарі
Останні події
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку