Тетяна і Сергій Дзюби. Розмова чоловіка і жінки: вибрані вірші / перекл. польською, упоряд. Група«MARa»:   Роксана Кжемінська, Маріанна Хлопек-Лабо, Анна Тилютка; ілюстрації Ядвіґи Квятковської. – Люблін:WydawnictwoPolihymniaSp.   zo.o, 2013. – 168 с.      

Тетяна і Сергій Дзюби – творче подружжя із Чернігова, довкола яких завжди вирує літературне життя. Їхню творчість знають і люблять не тільки українські шанувальники літератури, а й поціновувачі поезії за межами нашої держави. Їхні вірші перекладені 50-ма мовами світу і надруковані у виданнях багатьох країн.

Нещодавно у Польщі вийшла двомовна поетична книжка українських митців під назвою « Розмова чоловіка і жінки: вибрані вірші». Ініціювали видання перекладачі з групи «MARa» (Яґеллонський університет, м. Краків, Польща) –  Роксана Кжемінська, Маріанна Хлопек-Лабо та Анна Тилютка.

Інтригуючим моментом є присвята Сергія Дзюби: «….моїй чарівній дружині Тані. Вона знає, за що». Не будемо здогадуватися, адже у цих словах йдеться про дуже інтимні речі, але варто зазначити, що така присвята готує читача до прискіпливішого прочитання текстів, тримаючи до останнього рядка інтригу.

Якісна поліграфія та оригінальний дизайн надають книжці естетичної привабливості. На обкладинці – абстрактний малюнок польської художниці Ядвіґи Квятковської «Розмова чоловіка і жінки», поглянувши на який, неодмінно хочеться взяти цю книжку до рук.

У передмові до книжки Роксана Кжемінська пише: «Сергій і Тетяна Дзюби, подружжя поетів, надіслали свої тексти на вибір для перекладів. У дещиці томів перекладачі помітили деякі характерні риси: спільні теми, різні думки, одні ідеї, інші точки зору. Саме це стало основою для композиції цієї збірки». Зі слів автора передмови зрозуміло, що книжка (а саме – перший її розділ під назвою «Розмова чоловіка і жінки») має свою структуру: тексти розміщені у формі діалогу, на кожну тему чи мотив у поетів є власна точка зору.

Як на мене, цікавий ґендерний аспект світосприймання митців. Творчість чоловіків достатньо вивчена і прописана у літературі, на відміну від жіночого письма. На сьогодні жінки не достатньо вивчені як вид, як любить повторювати Оксана Забужко, бо здебільшого про жінку і жіночий досвід писали чоловіки.

Ось, приміром, бачення себе самої жінкою-поетом: « Королівни завше діставались дурням », або «І буде тиша кольору надії, / І буде спокій кольору щастя, / І впаде яблуко, розлетівшись надвоє, / Його половинки з’їдять щасливі закохані, / І не помітять за гіллям заплаканої Єви, / Яка прокляла свій давній авітаміноз».

А ось бачення жінки крізь призму чоловічого начала: «Всі мрії жінок про свободу – / Нестримні, як води Гольфстріму. /  Жінки потерпають від вроди – /  Вночі. Мов Христос. Невловимо. / І будуть нескінчені страти – / Невинні, як зміна білизни… / Жінки приросли до пілатів. / Пілати – це ніби Вітчизна », або із вірша «Жінка була молочною»: « Як ти підкорив річку?! – / дивуються невдахи. /  – Хіба її можна підкорити? – / посміхнувся чоловік. – Я просто / люблю плавати і пірнати /  там, де глибоко », або « Він не був Рембрандтом, / а вона – Яблонською, – /  він носив клунки, а вона безперервно / щось лічила на калькуляторі – / так діти рахують зорі, / аби заснути ».

У книжці «Розмова чоловіка і жінки: вибрані вірші» чоловік і жінка дивляться на світ по-різному. Жінка – екзистенційна, гнучкіша, шляхетніша, чоловік – предметніший, його слово їдкіше, здебільшого сприймає жінку, враховуючи тілесний аспект.

Поети шукають власні відповіді на різні буттєві питання. У цій книжці можна знайти і посилання на ареали – Чернігів, знаки-символи і біблійні образи та алюзії – Анна Кареніна, Сізіф, Ной, Єва і Адам, Баба Яга тощо.

Крім розділу «Розмови чоловіка і жінки», є наступні розділи поезій, де вміщені вірші лише Сергія Дзюби – «На сріблястій долоні вічності», «Про людей та янголів» та «Кохання з русалкою».

У розділі «На сріблястій долоні вічності» можна знайти вірші, котрі розвеселять читача – «Балада про відьму та екстаз», хоку – для трансцендентного споглядання: « Добре мені: / красиво цвіте портулак / на моїй могилі», або «Наші рожеві діти / відчиняють всесвіт, /  щоб повернутися, / коли нас / не буде», або ще «Твої сни / роблять мене / чоловіком, / губи – гурманом, / а очі – поетом ».

У розділі «Про людей та янголів» є дуже щемливі рядки про людей та янголів, іноді – майже притчі, іноді – ніби казки, які можна розповідати своїм дітям про те, звідки на землі з’являються люди: « Янгол прилетів у гості – / на день народження, / він поводився чемно / і був закоханим / у господиню. / А потім ти народився. /  так, ти не знав, /  що нас народжують / янголи? », або « Коли в янгола запитали: / – Як життя? – / він безтурботно відповів: / – Я співаю», або «– Ну чим я не янгол?! – /  вкотре роздивлялася / себе в дзеркалі / вродлива жінка. /  – Всім, – відповів / янгол », або… « Коли мовчать янголи, / жінці й чоловікові / в ліжку робити / нічого », « Боже, яка погода! – / всі небеса / в янголах », або «Смертельний номер: / перетворююсь на / янгола ».

Розділ «Кохання з русалкою» поділяється на підрозділи. Перший – називається «Спокуси казкового королівства», у якому можна прочитати безліч кумедних і трепетних ситуацій, художньо оброблених: « Вирвав сиву волосинку, / задумав бажання, — /  і раптом Ти прийшла. / Тепер ми завжди будемо разом — / аж доки не стану зовсім лисим ». Також зустрічаємо безліч афоризмів та історій: « Зла чаклунка — це добра фея, / яку відправили / на пенсію », « Ненавмисне наступив / песику на лапу / та й не вибачився. / Він образився / і став сузір’ям ». Не обійшлося і без чоловічо-жіночих тем: « Ну, у мене не дружина, / а золото — навіть навчилася / ліпити вареники, / які розмовляють!” — / задоволено відповів чоловік / і продовжив обідати ».

Наступний підрозділ називається «Між нами, привидами».  Образ привида обігрується у різних варіаціях: « Закохався до нестями, / а нічого із жінкою / зробити не можу: / я — привид », або інше – « Стільки часу жив із привидами, /  що перестав бачити / людей », або « Зáмок — живий, / доки у нього є / привиди: / вони — його душа ».

Третій підрозділ – під назвою «Жіноча логіка», але знову ж таки – це з позиції чоловічого бачення жінки: « Чоловікові набридла музика / і він зажадав її вимкнути. / Він уважно розмірковував про / своє, чоловіче, тож, як завжди, / не помітив, що жінка лише вдає, / наче магнітофон вимкнула, / у неї просто співала / душа ».

Хочеться ще і ще цитувати поетів, проте краще відкрити книжку і самому прочитати її, аби насолодитися поезією сповна.