Re: цензії

28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника
15.03.2024|Ірина Фотуйма
Дух єства і слова Богдана Дячишина
14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наук
Радянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
09.03.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Інтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності

Re:цензії

02.07.2013|10:52|Оксана Кришталева, Львів

Світло і тіні Володимира Даниленка

Володимир Даниленко. Тіні в маєтку Тарновських. Львів: Піраміда, 2012.

Я постійно пантрую на літературні новинки і з насолодою читаю та перечитую те, що пропонує сучасний ринок. А позаяк я дуже перебірлива книжкова миша, то й «погризти» люблю не абищо. Траплялось мені не раз і не двічі, що «зовнішність» у деяких книжок оманлива – під барвистою палітуркою ховалась бездарність або дешеве чтиво. Такі книжки я безжально віддаровувала друзям на поталу чи ще там якийсь буккросинг. А от щодо книжки В. Даниленка – тут сумнівів не було. Як і з усіма попередніми книжками цього автора, котрі у мене стоять на чільному місці. В. Даниленко вміє чарувати своєю тихою, ненав’язливою і глибокою розмовою, майстерно лавіруючи між чоловічими та жіночими стереотипами, а не протиставляючи їх. 

Я із насолодою прогризла цю книжку вздовж і впоперек – і першу, і другу прозу. (Перша називається «Сонечко моє, чорне й волохате»). Це – книжка про все потроху, причому про все так майстерно, що в ній немає нічого зайвого. Безперечно, майстерно написана, продумана і ще й цікаво розказана. І дуже-дуже сучасна. 

А ще, що найважливіше – вона УКРАЇНСЬКА, про українських людей і українські міста чи місця. Це – книга справді сучасна й історична, риторична й герметична водночас. Це книга, яка одночасно сягає вертикалі й горизонталі розуміння, і таким чином становить міцну і довершену систему ціннісних координат світу. І навіть коли її перекладуть іншими мовами, вона не втратить своєї українськості. А це для доброго українського автора дуже важливо. 

У Володимира Даниленка є свій стиль, і це вгадується відразу. Читається легко – так, ніби спілкуєшся із розумною людиною, яка не прагне вивищитись над тобою, а тільки переливає те осяйне світло досвіду у твоє розуміння. Це не протистояння гендерних стереотипів, а намагання зрозуміти чоловіка і жінку в сучасному світі, поставитись з любов’ю до ситуацій, які виникають чи не щодня. І разом з тим – зануритись у першовитоки, в універсальні праглибини людської природи. 

Я свідома того, що книжка сподобається не всім, адже там є і містика, і психодрама, і трохи історії, і доволі непростий сюжет. І, що найважливіше, доволі простору для читача стати співтворцем тексту, а не пасивним його пережовувачем. Це книжка для вдумливого і підготованого читача, духовно багатого і з такими ж високодуховними запитами. 

Отож і кажу, що гризлося мені дуже смачно. Саме така структура тексту, образів, мови і літературного рівня є моїми!!! І якщо з такої невеличкої книжки я виписала собі у «Мудрий зошит» більше, як 20 повноцінних цитат, то це вже чогось та й вартує. Ось найкращі з них. 

Лицарське кохання – це кохання жінки, що зраджує своєму чоловіку з самотнім самцем, якого будь-якої миті можуть убити у поєдинку чи на війні. У такому коханні чоловік накидається на жінку, бо знає, що вона може бути останньою в житті. Звичайно, що це гострі почуття. Він не бачить її заспаною, невмитою і без макіяжу. Не знає сварливого характеру, який вона щодня випробовує на своєму чоловікові. В коханні лицар зриває квіточки, а вся груба робота садівника, пов’язана з доглядом за квіткою, дістається чоловікові. (Володимир Даниленко, «Сонечко моє, чорне й волохате», ЛА «Піраміда», 2012, – С. 44) 

У місті смерть людини не помічають. Я називаю це психологією мурашника, в якому зникнення мурахи ніхто не зауважує. (Володимир Даниленко, «Сонечко моє, чорне й волохате», ЛА «Піраміда», 2012, – С. 54) 

У свої тридцять п’ять років вона не мала особистого життя., тому любила дивитися телесеріали, які замінювали їй чоловіків, дітей та інші клопоти, що бувають у дорослих жінок. Для неї проблеми нашої сім’ї – теж серіал, за яким вона уважно стежить, бо хоче знати, чим усе закінчиться. (Володимир Даниленко, «Сонечко моє, чорне й волохате», ЛА «Піраміда», 2012, – С. 54) 

Для гопника втрата кашкета – це все одно, що втрата чуба для запорізького козака чи смугастої палички для сержанта автоінспекції. (Володимир Даниленко, «Сонечко моє, чорне й волохате», ЛА «Піраміда», 2012, – С. 73) 

Зіпсованість – це те, що з’явилося згодом, а гріховність – те, що було спочатку. В природі жінки. (Володимир Даниленко, «Тіні в маєтку Тарновських», ЛА «Піраміда», 2012, – С. 107) 

Чоловіки консервативні в більшості речей, крім сексу, інтер’єру спальні й жіночої білизни. Доручіть чоловікові самому підібрати інтер’єр спальні й постіль – і ви побачите його справжню натуру. (Володимир Даниленко, «Тіні в маєтку Тарновських», ЛА «Піраміда», 2012, – С. 119) 

Для чоловіка щастя – це коли йому здається, що жінки, з якою він живе, вистачить до кінця життя. (Володимир Даниленко, «Тіні в маєтку Тарновських», ЛА «Піраміда», 2012, – С. 133) 

Мені здається, що без любові людина мучиться в цьому і буде мучитися в тому світі. (Володимир Даниленко, «Тіні в маєтку Тарновських», ЛА «Піраміда», 2012, – С. 537) 

Жінки люблять вчинки на грані поезії і божевілля. (Володимир Даниленко, «Тіні в маєтку Тарновських», ЛА «Піраміда», 2012, – С. 161) 



Додаткові матеріали

31.07.2012|15:56|Re:цензії
Повісті Даниленка, або кіт Бахус, Марко Вовчок, Донна та лисиця…
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери