
Re: цензії
- 28.04.2025|Ігор ЗіньчукЗаборонене кохання
- 24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
- 21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мовиДжерела мови російського тоталітаризму
- 18.04.2025|Ігор ЗіньчукРоман про бібліотеку, як джерело знань
- 18.04.2025|Валентина Семеняк, письменницяЗа кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
- 12.04.2025|Андрій СодомораІ ритмів суголосся, й ран...
- 06.04.2025|Валентина СеменякЧитаю «Фрактали» і… приміряю до себе
- 05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ«Ненаситність» Віткація
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
Видавничі новинки
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
Re:цензії
Снігова Галатея...
Василь Слапчук. Жінка зі снігу: Повість. – К.: Факт, 2008. – 278 с. (Сер. «Exeptis excipiendis»).
Сей роман Василя Слапчука якось я пропустив. Не те, що збайдужів до Василевого писання, просто в якийсь із моментів вирішив, що того мого інтерпретування Василевих книг досить. Досить так досить, але днями, перебуваючи в селі у мами, потрапила мені ся книга вкотре під руки і я знічев’я почав читати. Результат ви всі бачите. Я не просто дочитав, але й декілька слів навздогін хочу сказати. Отож.
Я мало знаю сучасних прозаїків, які би так легко компонували сюжети своїх прозових книжок. Напевне, мало читав. Мирослав Дочинець з Мукачевого, Олександр Клименко з Луцька, Дмитро Білий з Донецька. З них першим був Дмитро Білий. Однак він на декілька років випав з літпроцесу, зайнявшись написанням і захистом докторської дисертації з історії Кубані, що весною сього 2010 року з успіхом здійснив. Сподіваюся, тепер повернеться і до літературної творчости. Бо сюжетні ходи його «Басаврюка-ХХ» і «Заложної душі» поволи експлуатуються іншими авторами й доволі успішно.
Олександр Клименко, що розривається між музикою і літературою, декілька років тому вибухнув несподівано сюрреалістичною книгою прози «Supraphon», а цьогоріч додався роман в зовсім іншій писемній стихії – «Коростишівський Платонов».
2009 рік – став відкриттям Мирослава Дочинця, його чергове літературне дітище – роман «Лис у винограднику» може цілком стати народним бестселером.
У цьому гарному ряді Василь Слапчук займає особливе місце. Він є автором декількох романів, які мали добру читацьку і критичну рецепції. Про його поетичний доробок, відзначений Шевченківською премією, тільки й скажу, цей досвід, як і будь-який інший український класичний, нам потрібно буде відкрити і читати знову і знову.
Що стосується «Жінки зі снігу», то вона (жанрове авторське визначення твору – повість) написана жваво, дотепно і, як всі прозові книги Слапчука, мудро. Я не кажу про сюжетні перипетії – молодий писака Овідій, автор двох поетичних збірочок, пещена дитина в сім’ї – мамою, татом, сестрою, зятем (за кошт останнього він і видає свої поетичні опуси), який вже розміняв 25 рік свого молодого життя, ніяк не визначиться у своїх взаєминах із жінками. Офіційна наречена Люда, дівчина-бісексуалка Зоряна, з якої він витворив свій ідеал, дівчина-літстудійка, закохана у нього, Галя, яка зринає на останніх сторінках сеї книги, – всі ці названі й неназвані жінки забирають багато часу в Овідія, багато нервів і,навіть, здоров’я, якщо врахувати той факт, що двічі він був серйозно побитий лес- бійкою-фізкультурницею Русланою, що мстила йому за Зоряну, яка тільки з Овідієм відчула себе жінкою. Навіть попередні досвіди з чоловіками і жінками, і паралельно зустрічам з Овідієм – експерименти з груповим сексом, не дали їй того відчуття, що з цим «статевим-гігантом» поетом: «Від звичайного оргазму мені в тілі тісно, хочеться вийти за його межі, – пояснює Зоряна, – а коли ти доводиш до оргазму, я наче вбираю в себе весь світ – така наповнена» (с.214). Щоправда, навіть це признання не завадило Зоряні виявити лесбійське захоплення Людкою, що в бійці з Русланою, захистила і Овідія, і привабила Зоряну…
На цьому сюжетні ходи не припиняють своєї карколомности: бо виявляється, що старша сестра Неоніла, зовсім не сестра Овідію, а мати (проговорився перший чоловік Неоніли Григорій, щоправда, наступного дня він усе заперечував), а тихоня-батько Овідія, який все життя писав кандидатську дисертацію з античної літератури (цим і пояснюється дивне ім’я нашого героя), а всю сільську і хатню роботу виконувала дружина-завуч школи, закохався в Неонілину однокласницю Вєрку і дійшло аж до драматизму: після того, як Неоніла силою повернула батька до матері, він пробував покінчити із собою…
Фінал залишається відкритим. Що станеться з Овідієм, кого він вибере, – важко сказати. Можна було би твердити, що обраницею стане Галя. Але, оскільки Овідій є натурою мрійливою, нічого певного тут не скажеш. Так само відкритим залишається питання, хто йому Неоніла (мати, сестра)? Все ця непевність приводять Овідія до Соломонового рішення, – рішення, яке може прийняти тільки літератор, – з тої колотнечі і нерозберихи, Овідій виснував для себе єдине: він напише роман, в якому спробує все змінити: «Я перепишу останні сторінки свого життя заново. Ні. Я перепишу усе своє життя. І життя своїх близьких. Щоб усім їм – мамі, татові, Неонілі було добре. Але для цього я сам мушу стати іншим. Наразі мене ще нема, я ще себе не вигадав.
Я щойно тільки ступив на цей хиткий, непевний, але багатообіцяючий шлях» (с.276).
Тут нічого не зарадиш. Овідій – викінчений літератор. Єдине, що він зрозумів, що пізнати Жінку, навіть якщо ти з нею, спиш, – годі. А як же бути з коханням? Оскільки Овідій його ще не спізнав, то відповіді немає. Але зате є іронічно-дотепна розповідь, у якій «сурйозні» життєві питання увібгані у шати літературної гри. І нема на то ради. Залишається тільки читати. У нашій ситуації – се теж вихід. Принаймні, Василь Слапчук у цьому переконує…
Додаткові матеріали
- Слапчук Василь
- Еротична повість про творчість
- «Ліри високої сонячний лан»
- Номінаційні списки X Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року ’2008»
- Індивідуальні рейтинґи експертів «Книжки року’2008»
- Експертний тиждень «Книжки року»: день другий
- Повні результати рейтинґу «Книжка року ’2008». Номінація «Красне письменство»
- Київська міжнародна книжкова виставка-ярмарок. Програма на 19 серпня
- Форум видавців у Львові, 12 вересня
Коментарі
Останні події
- 29.04.2025|12:10Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
- 29.04.2025|11:27«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
- 29.04.2025|11:24Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
- 29.04.2025|11:15Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
- 21.04.2025|21:30“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
- 18.04.2025|12:57Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса
- 12.04.2025|09:00IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»