
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Снігова Галатея...
Василь Слапчук. Жінка зі снігу: Повість. – К.: Факт, 2008. – 278 с. (Сер. «Exeptis excipiendis»).
Сей роман Василя Слапчука якось я пропустив. Не те, що збайдужів до Василевого писання, просто в якийсь із моментів вирішив, що того мого інтерпретування Василевих книг досить. Досить так досить, але днями, перебуваючи в селі у мами, потрапила мені ся книга вкотре під руки і я знічев’я почав читати. Результат ви всі бачите. Я не просто дочитав, але й декілька слів навздогін хочу сказати. Отож.
Я мало знаю сучасних прозаїків, які би так легко компонували сюжети своїх прозових книжок. Напевне, мало читав. Мирослав Дочинець з Мукачевого, Олександр Клименко з Луцька, Дмитро Білий з Донецька. З них першим був Дмитро Білий. Однак він на декілька років випав з літпроцесу, зайнявшись написанням і захистом докторської дисертації з історії Кубані, що весною сього 2010 року з успіхом здійснив. Сподіваюся, тепер повернеться і до літературної творчости. Бо сюжетні ходи його «Басаврюка-ХХ» і «Заложної душі» поволи експлуатуються іншими авторами й доволі успішно.
Олександр Клименко, що розривається між музикою і літературою, декілька років тому вибухнув несподівано сюрреалістичною книгою прози «Supraphon», а цьогоріч додався роман в зовсім іншій писемній стихії – «Коростишівський Платонов».
2009 рік – став відкриттям Мирослава Дочинця, його чергове літературне дітище – роман «Лис у винограднику» може цілком стати народним бестселером.
У цьому гарному ряді Василь Слапчук займає особливе місце. Він є автором декількох романів, які мали добру читацьку і критичну рецепції. Про його поетичний доробок, відзначений Шевченківською премією, тільки й скажу, цей досвід, як і будь-який інший український класичний, нам потрібно буде відкрити і читати знову і знову.
Що стосується «Жінки зі снігу», то вона (жанрове авторське визначення твору – повість) написана жваво, дотепно і, як всі прозові книги Слапчука, мудро. Я не кажу про сюжетні перипетії – молодий писака Овідій, автор двох поетичних збірочок, пещена дитина в сім’ї – мамою, татом, сестрою, зятем (за кошт останнього він і видає свої поетичні опуси), який вже розміняв 25 рік свого молодого життя, ніяк не визначиться у своїх взаєминах із жінками. Офіційна наречена Люда, дівчина-бісексуалка Зоряна, з якої він витворив свій ідеал, дівчина-літстудійка, закохана у нього, Галя, яка зринає на останніх сторінках сеї книги, – всі ці названі й неназвані жінки забирають багато часу в Овідія, багато нервів і,навіть, здоров’я, якщо врахувати той факт, що двічі він був серйозно побитий лес- бійкою-фізкультурницею Русланою, що мстила йому за Зоряну, яка тільки з Овідієм відчула себе жінкою. Навіть попередні досвіди з чоловіками і жінками, і паралельно зустрічам з Овідієм – експерименти з груповим сексом, не дали їй того відчуття, що з цим «статевим-гігантом» поетом: «Від звичайного оргазму мені в тілі тісно, хочеться вийти за його межі, – пояснює Зоряна, – а коли ти доводиш до оргазму, я наче вбираю в себе весь світ – така наповнена» (с.214). Щоправда, навіть це признання не завадило Зоряні виявити лесбійське захоплення Людкою, що в бійці з Русланою, захистила і Овідія, і привабила Зоряну…
На цьому сюжетні ходи не припиняють своєї карколомности: бо виявляється, що старша сестра Неоніла, зовсім не сестра Овідію, а мати (проговорився перший чоловік Неоніли Григорій, щоправда, наступного дня він усе заперечував), а тихоня-батько Овідія, який все життя писав кандидатську дисертацію з античної літератури (цим і пояснюється дивне ім’я нашого героя), а всю сільську і хатню роботу виконувала дружина-завуч школи, закохався в Неонілину однокласницю Вєрку і дійшло аж до драматизму: після того, як Неоніла силою повернула батька до матері, він пробував покінчити із собою…
Фінал залишається відкритим. Що станеться з Овідієм, кого він вибере, – важко сказати. Можна було би твердити, що обраницею стане Галя. Але, оскільки Овідій є натурою мрійливою, нічого певного тут не скажеш. Так само відкритим залишається питання, хто йому Неоніла (мати, сестра)? Все ця непевність приводять Овідія до Соломонового рішення, – рішення, яке може прийняти тільки літератор, – з тої колотнечі і нерозберихи, Овідій виснував для себе єдине: він напише роман, в якому спробує все змінити: «Я перепишу останні сторінки свого життя заново. Ні. Я перепишу усе своє життя. І життя своїх близьких. Щоб усім їм – мамі, татові, Неонілі було добре. Але для цього я сам мушу стати іншим. Наразі мене ще нема, я ще себе не вигадав.
Я щойно тільки ступив на цей хиткий, непевний, але багатообіцяючий шлях» (с.276).
Тут нічого не зарадиш. Овідій – викінчений літератор. Єдине, що він зрозумів, що пізнати Жінку, навіть якщо ти з нею, спиш, – годі. А як же бути з коханням? Оскільки Овідій його ще не спізнав, то відповіді немає. Але зате є іронічно-дотепна розповідь, у якій «сурйозні» життєві питання увібгані у шати літературної гри. І нема на то ради. Залишається тільки читати. У нашій ситуації – се теж вихід. Принаймні, Василь Слапчук у цьому переконує…
Додаткові матеріали
- Слапчук Василь
- Еротична повість про творчість
- «Ліри високої сонячний лан»
- Номінаційні списки X Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року ’2008»
- Індивідуальні рейтинґи експертів «Книжки року’2008»
- Експертний тиждень «Книжки року»: день другий
- Повні результати рейтинґу «Книжка року ’2008». Номінація «Красне письменство»
- Київська міжнародна книжкова виставка-ярмарок. Програма на 19 серпня
- Форум видавців у Львові, 12 вересня
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників