У романі автор згадує своє дитинство в Росії, Польщі, пізніше - в Ніцці, про статки й бідність, яких зазнав, про важке навчання на льотчика, свої пригоди на війні у Франції, Англії, Африці. Та насамперед це розповідь про велику материнську любов, яка була з ним усе життя. У книзі дивовижно розкрито химерний характер цієї закоханої у Францію ідеалістки: мальовниче поєднання цілеспрямованості з мрійливістю, невгамовної енергії з легковажністю, підприємливості з довірливістю.

Та чи благо материнська любов без меж? Наряд чи, говорить автор: «З материнською любов´ю життя дає вам на світанні обіцянку, якої так і не виконує. Тож ви змушені після цього їсти холодне до кінця своїх днів. Після такого, щоразу, коли жінка обіймає вас і притискає до серця, це лише співчуття. І ви знову повертаєтесь на могилу матері і виєте, як покинутий пес. Ніколи вже, ніколи вже, ніколи. Чарівні руки обхоплюють вашу шию, і ніжні губи говорять вам про любов, але ви в курсі. Ви дістались до джерела дуже рано і все випили. Коли спрага повертається, ви марно кидаєтесь на всі боки, криниці більше немає, самі міражі. Вам довелося, ще з першими проблисками зорі, пройти дуже ґрунтовний курс любові, ви маєте сертифікат. Всюди, куди б ви не пішли, ви несете в собі отруту порівняння і намагаєтесь досягти того, що вже були отримали.

Я не кажу, що треба заборонити матерям любити своїх малят. Просто було б краще, якби матері мали ще когось, кого вони могли б любити. Якби моя мати мала коханого, я не вмирав би все життя від спраги біля кожного фонтану. Собі на горе я знаюся на справжніх діамантах.»

Перекладений чотирнадцятьма мовами цей портрет надзвичайної матері здобув світове визнання.


Переклала з французької Марина Марченко.

Ромен Ґарі. Обіцяння на світанку. - К.: К.І.С., 2011. - 376 с.