«Я мало брешу, брехня має для мене солодкуватий присмак безсилля: з нею я надто віддаляюсь від мети» – проголошує єдиний двічі Ґонкурівський лауреат.
У романі автор згадує своє дитинство в Росії,
Польщі, пізніше - в Ніцці, про статки й бідність, яких зазнав, про важке
навчання на льотчика, свої пригоди на війні у Франції, Англії, Африці. Та
насамперед це розповідь про велику материнську любов, яка була з ним усе життя.
У книзі дивовижно розкрито химерний характер цієї закоханої у Францію
ідеалістки: мальовниче поєднання цілеспрямованості з мрійливістю, невгамовної
енергії з легковажністю, підприємливості з довірливістю.
Та чи благо материнська любов без меж? Наряд чи,
говорить автор: «З материнською любов´ю життя дає вам на світанні обіцянку,
якої так і не виконує. Тож ви змушені після цього їсти холодне до кінця своїх
днів. Після такого, щоразу, коли жінка обіймає вас і притискає до серця, це
лише співчуття. І ви знову повертаєтесь на могилу матері і виєте, як покинутий
пес. Ніколи вже, ніколи вже, ніколи. Чарівні руки обхоплюють вашу шию, і ніжні
губи говорять вам про любов, але ви в курсі. Ви дістались до джерела дуже рано
і все випили. Коли спрага повертається, ви марно кидаєтесь на всі боки, криниці
більше немає, самі міражі. Вам довелося, ще з першими проблисками зорі, пройти
дуже ґрунтовний курс любові, ви маєте сертифікат. Всюди, куди б ви не пішли, ви
несете в собі отруту порівняння і намагаєтесь досягти того, що вже були
отримали.
Я не кажу, що треба заборонити матерям любити
своїх малят. Просто було б краще, якби матері мали ще когось, кого вони могли б
любити. Якби моя мати мала коханого, я не вмирав би все життя від спраги біля
кожного фонтану. Собі на горе я знаюся на справжніх діамантах.»
Перекладений чотирнадцятьма
мовами цей портрет надзвичайної матері здобув світове визнання.
Переклала з французької Марина Марченко.
Ромен Ґарі.
Обіцяння на світанку. - К.: К.І.С., 2011. - 376 с.
Постійна адреса матеріалу: http://bukvoid.com.ua/news/books/2011/06/24/084150.html
|