Головна\Re:цензії

Re:цензії

Втрата півострова – як це було
23.11.2015|07:43|Микола Петращук

Я знаю, що одного разу Крим знову відкриє свої обійми перед Батьківщиною. Як мале дитя, що сумує за своєю мамою. Ми не повинні навіть допускати думки, що може бути інакше. Бо інакше це буде зрадою... 

Мистецтво робити людей щасливими
22.11.2015|21:58|Юлія Юліна

Сучасні підлітки багато в чому відрізняються від тих, які були років 20 тому. Дорослим важко зрозуміти їх, поставити себе на їхнє місце, думати, як вони. Саме в тому в сучасній літературі для... 

Воля і Україна - понад усе!
22.11.2015|11:25|Ігор Зіньчук

Вперше я спізнав всю неповторність творчості шановної пані Лілії Завойської у неспокійні дні Революції Гідності, коли, з люб’язного дозволу шановної авторки, опублікував її вірш «Ответ Русским» у... 

Переступ через кохання
21.11.2015|08:51|Віоліна Ситник

«Ніч добігала свого куцого краю, блискаючи срібними литками з-під зарошених спідниць»… Що скаже лише одне це речення пересічному читачеві? Мабуть те, що читатиме він твір, дія якого відбувається у... 

«Прийде щось на зміну інтернету…»
19.11.2015|07:54|Володимир Сапон

Для мене місто Суми в поетичному сенсі то, насамперед, вірші Анатолія Гризуна. Маю і першу його збірку «Десниця», і другу «Розкрилля», що вийшли в Харкові сорок з гаком років тому. З тих пір... 

Сестра Ромула і Рема...
18.11.2015|07:21|Євген Баран

У мене є кілька книжечок цієї поетичної серії, які вийшли в рамцях переможців літературної премії імені Вадима Коваля. Може я колись ще їх знайду і скажу про тих авторів, а може й не скажу, бо... 

Світ, у якому живе світло
17.11.2015|07:32|Катерина Міщук

Уперше я почула оповідання Галини Кирпи «Мій тато став зіркою» на радіо "Культура" – у майстерному виконанні Оксани Чайки. Витончене музичне вкраплення "Пливе кача..." підсилювало сприйняття.  А... 

«Червоні на чорному сліди» Ірини Цілик – те, чого хочеться
15.11.2015|09:45|Анастасія Позичайло

Доба Римської Імперії відкрила багато істин, які будуть вічно актуальними. Чого завжди хочуть люди, що нас вабить, до чого прагне людська душа незалежно від часу доби, пори року, соціального... 

Вийти із системи
14.11.2015|09:05|Анатолій Власюк

Коли читаєш Степана Процюка, потрібен перекладач – з української на українську. Ніби говоримо однією мовою, але не розуміємо одне одного. І тут справа не, скажімо, в азаровському знущанні з... 

Життя як останнє бажання
12.11.2015|07:26|Богдан Пастух, Львів

Роман Євгенії Кононенко “Останнє бажання” якраз той випадок, коли можна сказати ‒ “У нас пишеться добра література, вона є”, тільки про неї чомусь більше воліють мовчати, висуваючи натомість... 

Re: цензії

21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
Джерела мови російського тоталітаризму
18.04.2025|Ігор Зіньчук
Роман про бібліотеку, як джерело знань
18.04.2025|Валентина Семеняк, письменниця
За кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
12.04.2025|Андрій Содомора
І ритмів суголосся, й ран...
06.04.2025|Валентина Семеняк
Читаю «Фрактали» і… приміряю до себе
05.04.2025|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ
«Ненаситність» Віткація
30.03.2025|Ігор Чорний
Лікарі й шарлатани
Пісня завдовжки у чотири сотні сторінок
11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. Кременчук
Жінкам потрібна любов
"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю

Партнери