Електронна бібліотека/Проза

Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Завантажити

зобідити тою правдою звичайних людей, таких самих як і я, але більш талановитих, більш постраждалих за недавнього часу від імперської влади. Писав, а думав, що не дай, Боже, хтось із них скаже мені, що він такого не говорив і такого не робив… В кожній попередній історії, в кожному вигаданому персонажі найбільше моїх власних вчинків як реальних, так і можливих, які не вчинив з різних причин, хоча й міг…
Ми сиділи за маленьким кухонним столиком удвох. Стара звичка – пережиток страшного імперського панування, коли будь-які відверті розмови могли точитися в тіснявій кухні, де щось шкварчало на плиті, капотіла з поганих кранів вода та розповідав про досягнення і здобутки імперської економіки пришпилений до стіни гучномовець єдиної загальнодержавної радіопроґрами. Під оце збірне шумовиння й гомоніли стиха люди між собою серед вечорових смерків про наболіле удень. Отак і ми сьогодні теревенили, а десь там, за вікнами нашої схованки, блукала між пожовклого листя пізня сумна осінь, десь там, у її привечорових присмерках, заблукали мої домашні, що мали б уже повернутися з мандрів додому, тоді припинилися б ураз наші товариські розмовини про ніщо, бо з його боку точився запальний монолоґ, а я відповідав зрідка тихими зітханнями з мовчазних спогадів, які виникали з небуття від того чи іншого кинутого ним займистого слова… А поки не було видно кінця цим балачкам, хоча і не можу нічим йому зарадити, нічим заперечити, бо він мій найдавніший, найвідданіший друг, товариш і брат, а де правди діти, просто єдиний, хто в мене лишився з тих прадавніх днів, саме єдиний, від кого отримував з Батьківщини листи у довгі роки безвідмовного служіння Імперії по різних її колоніях. Така вже мені дісталась стезя – волочитися по будівельних майданчиках величних імперських будов для наближення, обіцяного імперськими провідниками, найсвітлішого в історії всіх людських цивілізацій майбуття. Я, як більшість законослухняних підданців Імперії, жив тоді, а може живу і нині, як більшість вільних громадян нашої вже незалежної держави, подвійним, а то і потрійним життям. А хіба можливо бути однаковим за різних життєвих ситуацій навіть при іншій владі, ніж проминула імперська? Будь-хто поводить себе завше інакше – вдома, на роботі серед колеґ чи на тій же роботі перед начальством, на відпочинку, на мітинґу... Бог-зна, наскільки ми всі міняємось з переміною життєвих обставин, а що вже говорити-балакати при політичних змінах в країні проживання, ми ж-бо не завжди маємо можливість жити там, де народились, виросли, щось в глибинах нашої свідомості чи кличе, чи нагло штовхає на якісь дороги... Після втечі з рідного міста, від своїх кревних, від друзів і недругів, від галасливих колеґ і від затишку зелених парків, що зповзали стрімкими кручами до берега вічної ріки, я обрав найоптимальнішу норму поведінки в тій ситуації, що склалася, можливо і проти моєї волі, проти мого бажання, хіба зараз можна повернутися в минуле, навіть всього років на тридцять. Жив і працював так, як це робили усі навколо: не сварився ніколи з начальством, не сповідався колеґам про інше, потаємне, про іншу свою іпостась, і настільки дозберігався, і настільки довідхрещувався на людях від свого причаєного, що останнім часом у мене вже й ніякої певності не стало щодо наявності сьогодні отої іншої моєї іпостасі, навіть у тому призабутому для всіх минулому, наявності чогось іншого, потаємного від людського оточення. “Розгубив непомітно усіх ворогів, тому друзів у мене катма...” - записав нещодавно до свого умовного щоденника, умовного, оскільки після давніх подій і мого від’їзду з рідного міста за межі Батьківщини я спалив всі свої записники, навіть безвинне дружнє листування зі шкільними та студентськими друзями, оскільки не хотів мати зайвих клопотів ані собі, ані їм. Я вже ніколи більше не дозволяв собі занотовувати нічого такого подібного на папері потаємних своїх зошитів, оскільки автоматично спрацьовував набутий синдром інстинкту самозбереження – просто фіксував десь в глибинах пам’яті думки, які вважав крамольними по відношенні до тодішньої влади, з якими боязко було ділитися будь із ким. Мабуть, це було одним з найвищих досягнень Імперії, що її підданці змалку привчалися до самоцензури не тільки вчинків але і думок... І ніяких не стало у мене зошитів – я навіть після повернення додому не позбувся цеї звички і досі, живучи серед вільних людей в найдемократичнішій (хтось скаже, що то кпини, але ж так багнеться жити у найдемократичнішій!) державі світу, хотілося б, аби це було чистою правдою. Так вже вигадали говорити люди, стрічаючи й “нечисту” правду. Скільки їх тих правд?.. “На кожен випадок штани десь протирає чинник...” А я досі, як і в ті минулі часи, є таким чинником, чиновником, державним службовцем, що має плекати тільки одну єдину правду, і зовсім нову, якої вимагає вже інша – своя держава. А додому я повернувся порівняно вже давно – ще за кілька років до раптового розвалу Імперії за її ж наказом – серед великої групи спеціалістів на ліквідацію наслідків

Останні події

24.05.2025|13:24
Дискусії, перформанс і культурна дипломатія: як пройшов інтенсив EcoLab 2.0
24.05.2025|13:19
У просторі PEN Ukraine відбудеться читання Ганни Осадко і Марини Пономаренко
24.05.2025|13:15
«Україна. Свобода. Європа»: Старий Лев презентує книгу журналіста Ростислава Хотина
23.05.2025|09:25
Meridian Czernowitz видає третю поетичну збірку Шевченківської лауреатки Ярини Чорногуз — «Нічийний шафран»
20.05.2025|11:40
Оголошено Короткий список VII Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея 2025 року
16.05.2025|15:50
«Танго для трьох»: він, вона і кґб
15.05.2025|10:47
Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
14.05.2025|19:02
12-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
14.05.2025|10:35
Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
14.05.2025|10:29
У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»


Партнери