Електронна бібліотека/Проза

Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Завантажити

помережилися зморшками довгих чорних тріщин, між якими густо розповзалось ажурним плетивом ще й павутиння тонших шпаринок. Від того стіни, з лупленою й здавен не фарбованою цементною штукатуркою, що частково й зовсім повідпадала, відкриваючи на тих місцях давню брунатну цеґлу, видавалися значно старшими за свій справжній вік. Не знали, вочевидь, про той будинок у місцевій кіностудії – давно б знімали тут якісь епізоди для історичних чи містичних фільмів, або й для покручених кривавими жахами трилерів; до того ж, так само занедбаним і невпораним було й тісне подвір’я, що здавалося ще меншим через непроглядні дикуваті зарощі бузини й кропиви, над якими тьмяно височіли безвіконні стіни сусідніх будівель. Такі дворові фасади, яких не видко з вулиці, останнім часом навіть не тинькували, не фарбували, економлячи грошенята – а кому ж воно видко! Від того подвір`я було й зовсім непривабливим, інколи забігали сюди тільки п`янички розпити нашвидкуруч пляшку дешевої горілки чи справити у зелених кущах нагальну потребу.
Новітніша забудова настільки добре сховала за собою цей бездоглядний будинок, що ніяк не могла дотягтися до нього своїми руками міська влада, вочевидь, що й забула, бо такої старовини, що вимагала догляду і коштів, було вдосталь на прилеглих до центру вулицях. На цей невизначений час і надибали собі в ньому пристановище декілька художників, які створили подобу майстерень у спорожнілих від мешканців кімнатах. Хоч і без належного комфорту, але ж у самому центрі міста. Був, очевидно, на те колись виписаний папірець у житловій конторі із дозволом зайняти на певний час для роботи кілька кімнат у старих помешканнях, але і про нього також згодом усі забули. Більшість з тих митців, по якомусь часі, вже познаходили собі десь ліпші умови для творчої праці. От і в помешканнях, де нещодавно відбешкетував, приборканий пожежною командою, нахаба-вогонь, було майже порожньо, бо вже нічого не лишилося з цінних речей, тому й шкоди великої від пожежі не сталось – тільки прискорило, мабуть, необхідність наближення терміну остаточного вирішення долі старої занехаяної будівлі. Так воно і станеться, безперечно, коли дійде до міської влади від пожежників звіт про їхню мужність при гасінні цієї недовгої, але небезпечної, пожежі в самому центрі столиці. Така перспектива теж занепокоїло мого давнього приятеля, бо ж де йому знайти в теперішній час навіть таке, не зовсім комфортне й мало придатне, як на мене, приміщення для роботи недалечко від свого помешкання за доступну ціну. Здалося йому, що марно відтепер буде сподіватись на послідовну недбалість чиновників, які знов забудуть про необхідність вирішувати подальшу долю колишнього красеня, бо не на тім місці стоїть цей старовинний будинок...
Після недавньої чергової революції, слава Всевишньому, що без стрілянини й крови, в країні все більше і більше набували всевладдя грошовиті люди, що потроху приводили до ладу центр міста, хизуючись один перед одним багатством свого житла й конторських приміщень. Ставало тісно і дорого жити в середмісті людині із середнім достатком. Навіть модні художники, для яких головним у творчості був прибуток і прихильність чиновників з урядової адміністрації, потроху переносили свої майстерні з центральних районів столиці ближче до околиць – там за значно меншу ціну можна без проблем отримати просторіше й світліше приміщення.
Але мій приятель був далеким і від прибуткової суроґатної мазанини, і від суєтної тимчасової слави, що здобувають її для себе у компромісах з черговою владою більш приземлені митці, він просто жив у своїх образах, віддаючи їм потроху не тільки себе, але й багато чого з того прадавнього, що зветься ґенетичною пам`яттю. Зараз він із сумом дивився на розвішані по стінах свої картини, переводячи зрідка погляд на щільні паки полотен, що купчились, притулені до потрісканих перестінків, і займали майже ввесь простір більшої кімнати, а в меншій – взагалі не було де й кроку ступнути від багатющого доробку, накопиченого за не один десяток літ, а не те, що пройтися, присісти чи постояти, кинути оком на щось у задумі. Вочевидь, занепокоїла його думка і про те, а як же все це могло статись, чим могла закінчитися, зрештою, отака несподівана придибенція, коли б вогонь зайнявсь у нашу відсутність чи пожежники були б налаштовані більш рішуче, не зглянулись на наші прохання, й знищили б усе це багатство своїм надто ретельним ставленням до роботи.
А прикладів того, що більшої шкоди завдають саме пожежники при гасінні вогню, ніж сам вогонь, є вдосталь, тому боронили ми з усією відчайдушністю, як тільки могли, від їхнього ревного старання своє добро. Обстояли… Завжди порятуй, Боже праведний, мене й моїх близьких у всі прийдешні дні від надто вже старанних захисників і рятувальників! За часів моєї молодости було вчинено ганебну провокацію тодішньою імперською владою в історичній книгозбірні, коли вивозили звідтам після зухвалої пожежі купами старі книжки просто на звалище, бо були надто перетовчені водою і чобітьми

Останні події

21.11.2024|18:39
Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
19.11.2024|10:42
Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
19.11.2024|10:38
Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
11.11.2024|19:27
15 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
11.11.2024|19:20
Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
11.11.2024|11:21
“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
09.11.2024|16:29
«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
09.11.2024|16:23
Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
09.11.2024|11:29
У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
08.11.2024|14:23
Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року


Партнери