Завантажити

шляхетства. Так мені здавалося тоді, що всупереч моїм висновкам з поведінки Довбні, наш провідник все-таки відчував свою провину перед підлеглим, я навіть порадів за нього, але згодом зрозумів, що Довбню більше непокоїла власна безпека з-за можливості конкурентів вийти на його систему прикриття міністерським офісом своїх багатьох бізнесових операцій. Саме тому він назовсім відсторонив Сірого від будь-яких своїх оборудок із суворим наказом ніде не тинятися вечорами чи вихідними днями, не контактувати із будь-ким з тих знайомих, хто не причетний до офіційних міністерських справ, взагалі вести себе тихіше води, як і має себе поводити добропорядний державний чиновник, в котрого, крім його служби, є, діти, дружина та її старі батьки. Сірий і сам розумів, що ворожа сторона може іще слідкувати за ним, тому був вдячним Довбні за таку турботу...
Довбнею всі його підлеглі, хто якимось чином був доторкнувся до справи зі степовими скарбами чи почув про неї, були поставлені до відома, що тая справа зовсім порожня, що правдиво збиткуються ґазети з того, як луснула ще одна мильна бульбашка сенсацій, тому треба всі зусилля знов повернути до надійнішого бізнесу, треба енергійніше надолужувати втрачене. Хай дуріють оті тепера конкуренти без нашої допомоги, але Сірому треба допомогти поберегтися від їх можливої помсти, поки вони не вгамують свої пристрасті від поразки, від жалю за змарнованим часом і втраченими коштами у гонитві за примарами...
Сірий сприйняв нові обставини із розумінням, навіть у глибині душі був щасливим, що змушений буде відійти від участі в різних напівлеґальних оборудках, бо Марія ще перед тими подіями інколи починала із Сірим неприємні для нього розмови щодо поступового, але помітного, наближення Довбні до тої критичної межі тіньового бізнесу, за якою переважатиме вже чистий кримінал. Щось їй підказувала жіноча інтуїція, бо вона могла знати тільки про самі невинні наші оборудки. Виконувати Сірому всі нові настанови і застереження шефа було зовсім легко, відчуваючи, що не зможе інакше віддячити шефові за несподіваний щедрий дарунок - за участь в усіх попередніх справах, за поневіряння у ворожій пастці, а також за постійне виконування і надалі ще більшої частини службових обов’язків Довбні, шеф оформив на Сірого оту хату, яку він і вибрав влітку для опорної бази пошукової експедиції. Вручаючи підлеглому всі документи на власність, Довбня попросив його утриматися від поїздок до наступної весни, бо ґрупа хоче спробувати ще трохи потинятися степовими просторами не у надії на щось натрапити, хоч поля будуть вже чистими і у підніжжя розораних курганів теж не буде нічого зайвого, але якось почути щось новенького про наших конкурентів, чи не полізуть вони у дурну гонитву за неіснуючими скарбами. Візьме коротку відпустку, аби скинути з себе залишки дурного напруження і зовсім позбутися спогадів про недавнє дурне бажання шукати оті примарні скарби із вчителевих псевдоісторичних казок. А може статися, що поталанить, коли дійсно зможе посміятися з тих конкурентів, якщо вони з прочитання дискет не зрозуміли, що у старого Вчителя просто поїхала стріха, коли він творив свої байки, але серед односельців того ніхто не помічав, бо всі там трохи не від світу цього серед дикого степу. Навіть ховатися від тих спритників, якщо воно подадуться в ті краї, ґрупа не буде – просто удаватиме із себе мисливців за зайцями, бо ось-ось має бути відкриття полювання на них, а присутність в тих краях Сірого є зовсім недоречною, бо ж, на яку думку зможе навернути конкурентів, якщо вони там з`являться, а він потрапить їм на очі в тих степах...
Тільки не сказав Довбня Сірому, що тая ґрупа складатиметься всього з двох учасників, що тинятися в пошуках конкурентів нам зовсім не доведеться, бо ми із Довбнею вже побували біля замаскованого входу, але ще треба було розкидати по інших проектах зайвих учасників, котрі були задіяні в пошуках степової таємниці на всіх попередніх етапах. Але найприємнішим моментом, після котрого ми удвох мали остаточно вирушити до підземних скарбів, було сподівання побачити, навіть іздалеку, ганебну поразку наших ворогів, а те, що вони втраплять до нашої пастки, не було у Довбні ніякого і найменшого сумніву. Те, що він майже ніколи не мав сумнівів у своїх діях, колись і самого призвело до поразки...

8.
Тодішня затримка у часі визволення Сірого на цілий тиждень зараня не планувалася, і сталася вона зовсім не з-за тої прикрої, непередбаченої у наших попередніх розкладах, аварії Малого, яка хоч і виявилася для нього не такою тяжкою, як по-первах вона нас налякала, але для його одужання дійсно знадобилося кілька напружених днів і вправних дій Марії, хоча вона весь той неповнний тиждень досить нервувалася щодо відсутності новин про долю Сірого, якби не постійний клопіт із Малим, вона б і зовсім змарніла на той день, коли ми повернулися на базу. Те, що вона не змогла дочекатися на нас, без усякого наміру, мабуть, сталося для успішного подовження операції на краще, навіть не в тім справа, що

читати