Електронна бібліотека/Проза

Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Завантажити

щодня зводить необхідність мати надійний успіх в різних оборудках. А в мене їх чимало. Нахабні, зажерливі, жадібні і нічого ніколи не зроблять самі, пальцем не поворухнуть, тільки задурно користуються своїми високими посадами, аби ж такі, як я, платили їм за “дах”, - почав тихо, але враз чомусь завівся, як заводиться добре авто, із першого оберта, оцей спритник, так само як і вчора, коли зірвався і врізав гострим черевиком Сірому під бік, навіть забігав кімнатою, нервово розмахуючи руками...
Поки противник відхилявся від основної теми розмови, по яку він завітав до свого бранця, Сірий продовжував гарячково розмірковувати, ще не зовсім розуміючи нової тактики цього, нещодавно знайденого “колеґі”, до чого він хоче таким чином схилити заручника, сповідаючися перед бранцем вже і своїми гріхами, але той і сам, немов зрозумів всю безглуздість і недоречність подібної поведінки перед нікчемним в’язнем, покинув своє слинькувате патякання щодо своїх вимушених зв`язків із корумпованими достойниками на високих державних посадах і звернувся знову до Сірого, простягаючи йому мобільного телефона:
- Гаразд, то все суєта суєт, абсолютно побутові спостереження, може колись пізніше сатиричного романа з них напишу, а твою сповідь я проаналізую вже сьогодні, але без відпущення гріхів, не маю на те ані повноважень, ані бажання, а ти, колеґо, телефонуй швиденько собі додому, набалакай для своєї коханої Марієчки кілька слів про те, що ти ІЩЕ живий і здоровий, що ви незабаром стрінетесь, нехай вона не хвилюється і нікуди не бігає у твоїх пошуках, не сповіщає друзів чи поліцію, але скажи, що їй треба, аби та ваша зустріч відбулася достойно і з гарними для вас наслідками, просто принести ключика від банківської шухлядки на певну адресу, яку ми їй повідомимо після того, як вона підтвердить згоду на зустріч із тобою – назвеш їй номера телефону, який я тобі зараз чи трохи згодом, наприкінці твого люб’язного повідомлення, продиктую, чи може в неї є мобільний телефон, тоді й називати не треба – сам висвітиться. Ось, візьми швиденько слухавку, телефонуй, куди тобі зручніше, але, нагадую, коротко і обережно, навіщо їй зайве нервуватися.
Сірий злякано замотав головою, хоча він і чекав від противників підступного удару саме з цього боку, грі на його почуттях до дружини, але не так скоро, тому від несподіванки в нього настільки перехопило подих, навіть почав злегка заїкуватись:
- С-слухай, к-колеґо, я з дурної голови встряв до крутої чоловічої забавки, бо ж не міг й подумати, що буде вона такою крутою, але навіщо тобі знущатися ще й з моєї дружини, в котрої своїх жіночих проблем стільки, що й Господь не порахує? Ти ж нормальний мужик, колеґо, може, що нервовий і трохи психований, певно не знаю, не хочу тебе розбирати, бо ми й знайомі тільки другу добу, але ж повір мені в іншому – чути не хочу, що на тих ваших гидотних дискетах, може, й ви самі досі не знаєте, що там є, може, дійсно там різний мотлох, може кимось для приколу дулі понамальовано, але мені вже до дупи, до самої великої, я ж тобі сказав, що змирився, підкорився, згодився – дурно віддам, грайтеся самі із ними. Чого вже далі прикидатися, я ж за тими вашими дискетами присидів не до півночі, а майже до самого ранку, так завівся, бо щось-таки знаю, вмію, але ж там зовсім дуркуватий пароль, не професійний, саморобний – тому, здається мені, що й ви його тнж не спромоглися прочитати, тому з інтересом чекатиму вашої перемоги над ним, може буде ваша ласка на те, аби завідомити мене потім, не про зміст, на кой ляд він мені, а що змогли його таки зламати, аби я почувався іще дурнішим перед вами. – тут Сірий раптом схаменувся, що вже проговорився, бо звідки він міг знати, що ці босяки ганяються не за своїми касетами, що вони їх досі не прочитали, тому спішно почав спробу відволікти увагу противника від своєї нової похибки. - Ну, справді, ні до чого тут Марія, коли тільки моя жадібність, навіть не знаттєлюбство, завела мене до твого гидотного підвалу, я ж бо не з простої цікавості хтів увійти до інформації – треба ж було знати, скільки правити за тую несподівану знахідку, коли знайду власників, я ж дійсно хотів заробити, колеґо. Ти що, сам не бачив ніколи, скільки скрізь оголошень вивішують різні роззяви, аби їм повернули які-небудь загублені речі, документи, собак, папужок і ще, Бог-зна, що, але в тих оголошеннях завше ґарантують якусь винагороду. Винагороду! Чуєш, колеґо, я не проклятий Богом чоловік, аби жити на саму зарплатню! – Наприкінець аж викрикнув Сірий, розпач в його палкому монолозі прозвучав дійсно зовсім щиро і правдиво, він дійсно перелякався за Марію, що її теж можуть затягти оці бандюги до подібного підвалу надовго, аж нарешті почнуть хвилюватися батьки і тому звернуться до поліції і Довбні разом, а нападники натомість почнуть замітати сліди, бо на захоплення заручників десь суворо пантрує відповідна стаття кримінального кодексу. Ґазетярам вже набридло писати на тему зникнення відомих діячів, а скільки назовсім зникло невідомих з-за своєї

Останні події

21.11.2024|18:39
Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
19.11.2024|10:42
Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
19.11.2024|10:38
Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
11.11.2024|19:27
15 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
11.11.2024|19:20
Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
11.11.2024|11:21
“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
09.11.2024|16:29
«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
09.11.2024|16:23
Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
09.11.2024|11:29
У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
08.11.2024|14:23
Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року


Партнери