Завантажити

біля тої самої лави, бо знайшов там чужого гаманця і теж не віддав нікому. Аби там були які-небудь документи і менші гроші, ніж у ньому було натоптано невідомим нуворішем, то майже певен і зараз, що відніс би ту знахідку до поліції, який не є бідний, але ж гоноровий, проте у тім гамані були надто добрі гроші. А гроші потрібні всім і завжди – злидню на пляшку пива з похмілля, а черговій коханці якогось новітнього багатія, подібного до тебе, колеґо, не вистачає кількох сотень тисяч баксів на нове невеличке кольє, аби могла із ним увечорі до казіно сходити зі своїм щедрим полюбовником. Страм, але тоді я щиро зрадів горю невідомої людини, хоча, якщо він тягає із собою стільки готівки, не такий вже він і бідний, не таке вже в нього і горе, як про мене. Ось, приблизно так, я сам себе переконував, що не надто іще скурвився від тої несподіваної знахідки. Тому, коли наступного тижня мені під ноги несподівано впав вже отой ваш пакет, а за нахабним драбом навздогін погналося ціле кодло з поліціянтами вкупі, подумав – ну, фарт пішов, та за тую коробочку і мерщій до офісу. Вже й думки не було, аби комусь повернути, або з кимось поділитися – цур, відразу забожився – на одного, ні з ким не буду ділитися! Ледь дочекався вечора, аби не розгорнути на роботі при колеґах свою нову знахідку і порахувати скільки там напхано грошенят – розпечатав коробку тільки вдома потай, перед тим всі штори позатягував на вікнах, добре, що дружини не було в хаті – слава Богу, подалася на свій город за місто. Навіть вечеряти не став, я ту обгортку із цупкого паперу рвав руками, що аж тремтіли від нетерпіння, не шукав ножиць чи ножа, а вже потім став матюкатися, навіть вголос, досить круто і зле, коли побачив, що всередині тільки ваші дурні дискети. Нормальні люди для зберігання великого обсягу інформації вже давно перейшли на компактніші лазерні диски – влізли б всі дискети до одного компакту, вся ота ціла купа. Ось, ти правду сказав учора, правду, від якої я хотів відбитися, а тепера вже ніякого сенсу в тім немає, що я не зміг втриматися, бо дійсно почав встромляти одну по одній дискети до свого комп’ютера, але нічого не вдалося побачити чи прочитати – інформацію там кимось надійно закрито. Тоді і подумав, що дурниці отак не зберігають, з-за дрібниць люто не б’ються, дурниці не крадуть. Вирішив, що треба десь надійно приховати, на той час, поки дізнаюся, що хтось почав шукати, навіть намислив купувати всі ґазети, до яких подають приватні оголошення різні роззяви, їй-бо, сам хтів вас шукати, аби дістати певну винагороду, і не тільки на пляшку і цукерки, самі розумієте, а для більшого понту і сховав до банківського сейфу. Гадав, що на тиждень, не більше, а це не такі вже й круті гроші, які я сплатив за ту банківську шухлядку, бо сподівався, що отримаю за її повернення значно більше. Який там тиждень, виявилися ви набагато спритнішими. Бог мені свідок, що я на такий варіант зовсім не розраховував, аби міг таке передбачити, тоді б і не поворухнувся у бік отої вашої триклятої коробки, що впала мені зненацька під ноги, може і відкинув би подалі, але ж попередником в неї був натоптаний гаманець!
В старшого спритника вистачило терпецю мовчи вислухати довгеньку сповід свого бранця, навіть жодного разу не перебив, потім, як вимучений Сірий закінчив зливати йому “щире” зізнання у своїм ганебнім гріхопадінні, замислився ще на якусь хвилину, гойдаючись на мисках елеґантних гостроносих черевиків, потім тяжко зітхнув і зовсім стиха проказав, навіть не у відповідь своєму бранцеві, а наче продовжував обмірковувати, але вголос, наскільки арґументовано і щиро пояснює йому державний чиновник витоки і мотиви своїх прогрішень аж до скоєння ганебного злочину, як і чому він призвичаїся знедавна зазіхати на чужу власність, бо здалося спритнику, що в тому патяканні Сірого було дещо вартого для роздумів, але з добрим аналізом, на котрий шкода було покищо витрачати час:
- Може і ближче до правди, але щось не дозволяє мені повірити тобі на всі сто відсотків – ти зовні не виглядаєш на дрібного злодюжку чи бідного чиновника, і справа зовсім не у твоїх досить дорогих окулярах чи костюмі, повір, я в таких речах розбираюся, можу сказати, навіть, скільки точно коштує оця краватка, навіть, де ти міг її придбати. Не так вже й багато у нашій столиці подібних дорогих крамниць. Тільки не дотумкав, чому носиш такого задрипаного годинника. Якийсь пароль між спільниками? Спочатку подумали, що може там маячка вмонтовано твоїми братанами? Навіть розібрали, але зрозуміли, що то просто давня дешева модель. Мабуть, якийсь пароль. Хоча ми і відхиляємося від суті, але маю до того теж дещо сказати, чорт мене забирай, я надто вже добре знаю – скільки паскудства творять респектабельні та добропорядні зовні достойники на державній службі. До такого вже брудного бізнеса притулився із ними знедавна, затягло мимоволі – і зразу по саму шию у лайні від рогатих та у посліді від пернатих, вибачай на слові, міг би набагато зліше висловитися, бо вже із такими видатними гівнюками мене

читати