Завантажити

папірців, і тому представляєш отак гонорово в цій своїй приватній в’язниці державну службу? – Нахабно і трохи зле, оскільки ще не зміг зібратися з думками, огризнувся Сірий до свого гостя, але той був цього разу, здається, ізнову у досить доброму гуморі, що не зважив на відверту аґресивність свого заручника, немов із зрозумінням поставився до нього, тому не забарився із відповіддю, зберігаючи той самий блазнюватий попередній тон, навіть виголосив перед Сірим цілу промову. Була вона трохи подібна водночас і до урочистої доповіді переможця, і до навчальної лекції, так вже здалося Сірому, коли він намагався уважно вислухати чергові кпини свого ворога.
- Фу-фу, як не вічливо і як не продумано звучить твоя відповідь, колеґо, бо ж такими вже є ми із тобою, такими стрілися, друже, однаковими у своїх подібних зайняттях. І нікуди нам із тобою, колеґо мій, від того не дітися, але, мав і сам давно зрозуміти, що колеґи ми із тобою зовсім не за державною службою, мене від неї здавна верне, ми ж таки обидва є натуральними злодіями. Тільки я зовсім не криюся від тебе, що таки маю безпосередню причетність до злочинного світу, а ти не хочеш у тім зізнатися, прикидаєшся добропорядним громадянином, хоча був нагло заскочений нами саме на місці брутального шахрайства, бач, як я пом’якшую формулювання про твої вчорашні злодійські дії, бо тільки Господь відає, наскільки ти міг вкрасти машинально, без ніяких мотивів – із цим потім розберемося, треба, бо від того залежить багато що, навіть твоє життя, я не залякую, колеґо, але то є суворою правдою цієї ситуації, до якої ти загруз по самісіньки вуха. Але про те піде в нас балачка трохи згодом, але, я щиро сподіваюся на те, що ми маємо зараз порозумітися, оскільки всеодно ми є колеґами, як би ти не відкараскувався від того, хоча дохідливіше пояснити вже ніяк, але ж, хо-хо-хо і ха-ха-ха, але ж ми є з тобою такими собі джентельменами фортуни. Вся різниця тільки в тім, друзяко, що вона від тебе відвернулася цього разу із тої поважної причини, що стрівся ти не із сявками чи лохами, і я не гадаю, я певен, що ти не побачиш з обличчя свою фортуну досить довго, може, ніколи, якщо ти і надалі намагатимешся нас дурити. Маємо вже твою хатню адресу і телефона, там дійсно нікого зараз немає, тому записалися мої братани на твоєму автовідповідачі із дуже ввічливим запрошенням до твоєї Марійки, бач – вже і це знаємо, вживу зустрітися із нами, аби ти з більшою радістю і спритністю віддав нам наші дискети. Але ж, колеґо, щось не в`яжеться до купи твоя вчорашня байка. Давай-но ізнову, тільки більш правдоподібно, якщо не дозрів іще до щирої правди, навіщо ти підняв чуже і дременув із ним відразу невідомо куди? Невже ти не хотів красти, не хотів ховати, не був спільником того спритного злодія? Невже просто затьмарення найшло на поодинокого гонорового державного чиновника, що на якийсь мент одірвався від рідного міністерського колективу, котрий не зможе цього разу взяти тебе, любчику, як це було колись за старих часів – на поруки для перевиховання на порядного громадянина. Ми тебе і під велику заставу не випустимо до волі. Не на тих, колеґо, натрапив! Отже, повторюю: навіщо взяв чуже і тікав із ним, а потім сховав? Ти ж думав, що зовсім надійно, га, колеґо?
Запитання було саме отим, на яке Сірий вже чекав, тому що перед тим сам намагався задавати його і собі самому, але так і не зміг вигадати до нього ніякої правдоподібної відповіді. Хоча Сірого нудило від насмішкуватого постійного звертання “колеґо”, але дивився на свого противника одним здоровим оком весь час, поки він проголошував свою промову, не відводячи голови, удаючи із себе уважного слухача, хоча сам зосередився на пошуках невинного пояснення своєї вчорашньої поведінки. Коли той блазнюватий завершив порожню балаканину конкретним запитанням, Сірий спочатку намагався зробити вигляд, що був замислився, але одразу схаменувся, що краще без затримки верзти у відповід казна-що, бо так воно скорше виглядатиме на правду, ніж згодом продумана досконаліша відповідь, до того ж і противник не даватиме часу на роздуми. Сірий пересмикнув плечима, наче злякався, що цей відвідувач не витримає довгої перерви між своїм запитанням і відповіддю бранця та покличе на допомогу мовчазного помічника з добрячими кулаками.
- Навіщо взяв і навіщо сховав? – Сірий підвів спочатку до кривдника свою запаскуджену голову, повторюючи його запитання, але враз її опустив собі на груди, мов намагався тепера вже уникати зустрічі з кривдником навіть поглядом, і не тому, що в того обидва ока були видющі, просто таким чином Сірий удавав, що дуже переймається від власної ганьби, коли його заловили на дрібному і срамотному злочині, зітхнув тяжко, роблячи невеличку паузу, після чого розпочав поволі вичавлювати із себе слова вимушеного, бо ж це сталося під тиском можливих тортур, “щирого” зізнання, - мабуть, таки ми можемо бути колеґами, хоч і зовсім різного калібру, але визнати мені і таку правду досить важко, вірніше – гидотно і соромно, якщо тобі ще є зрозумілим значення

читати