Завантажити

начебто, завше починав і закінчував свої уроки історії незалежно від того, якої торкався сторінки з її багатьох томів. Вранці її мали обов’язково помітити наші противники, бо великими літерами було надруковано серед анонсів номера на першій шпальті інтригуючого заголовка щодо різних історичних міфів, які часто беруть до свого полону і щирих людей, оскільки одночасно ми вже розпочали з тої ґазети гасіння галасу навколо попередніх повідомлень про дивні скарби пращурів. Серед добрих слів про Вчителя, були там недвозначно згадані ще і його дивацтва, його, близкі до правдоподібності, неймовірні фантазії і здогадки. На іронію журналіста щодо обивательської легковірності до дутих сенсацій наші противники певно не звернуть уваги, оминуть, бо вони вдосталь вже насміялися, читаючи ґазетну полеміку про себе, про свій фонд, котрий для всіх існує тільки у вигадках старого. Вони беззастережно вірили у достовірність відкриття старого Вчителя, сама золота застібка була тому запорукою, а ще вони з півгодини мали змогу спілкуватися зі старим і не помітили нічого, що могло натякнути на наявність шизуватих проявів у розповідях старого. Ми були певні, що їх мала враз заінтриґувати в ґазеті ключева Вчителева фраза і так, що змусить їх негайно кинутися по слідах Сірого, бо опис прикмет невідомого свідка, котрий надто швидко втік з місця події у протилежний бік парку, як можливого співучасника викрадення дискет, підкинув їм один із наших хлопців, котрий, начебто, випадково теж опинився поблизу тої оказії. Хлопчина не був раніше знайомим із Сірим, бо до того часу ніяк не перетиналися їхні стежки, хоча й працювали обидва на одного боса, оскільки ми ніколи не мали наміру залучати того колеґу до участі в цій операції, а крутився він зовсім в іншій сфері числених оборудок Довбні, до яких не був причетний Сірий. Той наш колеґа нічого не знав, чому і навіщо хтось крав у когось якісь документи, а шеф доручив йому допомогти обікраденим, він навіть не дивувався, що шеф знав наперед про те злодійство на парковій алеї. Він підійшов до розгублених учасників передачі дискет після завершення їх невдалої погоні за спритним злодієм і добросердечно підкинув трохи правдивої інформації, попередньо заготовленої Довбнею, про те, що, був ще один невідомий свідок недавньої сутички, той, що сидів поруч на лаві з ґазетами і хутко зник на іншому боці парку, як тільки почалася гонитва за злодієм. Додав із співчуттям, що той невідомий теж тікав досить прудко, але, здається, не такий він вже невідомий, бо часто стрічається нашему колезі біля входу до якогось міністерства, чий офіс розташувався недалечко від парку. Наш підставний свідок навіть подав опис прикмет підозрюваного, але розповів тільки тоді, коли відійшли з того місця обидва поліціанти, бо ж так було наказано йому Довбнею, аби не підставляти Сірого ще й під поліційні розшуки. Я лишень здивувався, що Довбня передбачив навіть появу поліції при тім інциденті, про що й попередив свого посланця, котрий мав підставити Сірого під удар наших ворогів...
Ніякої певності щодо швидкого успіху в пошуках зловмисника в наших ворогів не додалося, але інформацію про всяк випадок вирішили перевірити, бо інших зачіпок до пошуків втраченого добра вони не мали, а залучати поліцію до цієї справи можна було тільки для закриття її для себе. За входом до міністерського офісу конкуренти почали спостерігати із самого ранку, але ще раніше прилаштувалося на іншому боці тихої вулички, прямо на хіднику, мов тут і ночувало, наше авто, з якого я і помітив з радістю, що вороги вже майже на гачку, що вони витрясуть із Сірого дискети ще до того, як він увійде до банку. Вирвуть з рук Сірого невеличкого кейсика, може наведуть перед тим з погрозою пістоля, або трохи й вріжуть по голові. Ми із пересердя потім посваримо Сірого за невправність та відлучимо його від подальшої участі в операції, або й переконаємо, що, на превеликий жаль, але повністю маємо тепера згорнути таку безперспективну для нас справу.
Але сталося зовсім не так, як гадалося. Наші вороги спокійно дочекалися, як Сірий увійшов до міністерського офісу, як звідтам виніс невеличкого кейсика із дружніми побажаннями Довбні щодо успішного виконання нескладного завдання, бо вчорашнє було небезпечніше, але наші вороги для власної певності прослідкували Сірого аж до банку, куди Сірий зайшов із кейсом, і схопили вони його тільки на виході, коли він вийшов звідтам за півгодини з тим самим кейсом, бо тільки тоді стали абсолютно переконаними, що підозрюваний ними незнайомець ходив ховати саме їхні дискети. Мабуть, що їм зовсім додалося певності тоді, коли вони відкрили кейсика і побачили розідрану внутрішню підкладку, бо там щось мало бути перед тим, бо не міг Сірий ходити до банку просто так із порожньою валізкою, щось надто цінне він ховав за тою підкладкою. Тоді і натягли своєму бранцю щільного чорного мішечка на голову, міцно перев`язали руки мотузяками і повезли до себе на гостини, але їхали обережно, довгенько кружляли міськими вулицями, навіть подалися трохи

читати