Завантажити

Справді так. Знаєте, а я піду вам на зустріч і дозволю вам зробити свій вибір з більшим розумом. Не рекомендую виносити за межі клініки те, що може лишитися дрібненьким скандальчиком лише місцевого значення. По закінченню контракта ви маєте право на рекомендаційного листа, де буде сказано, що клініка із превеликим жалем розлучається з висококласним спеціалістом лише через скорочення обсягів робіт, до того ж, при подібному скороченні ви маєте право сподіватися на щедрість клініки щодо виплати наперед піврічної заробітної платні, якщо зробите те, що маєте зробити. Але, маю вимушене але. Тобто, навіть за умови, що ви зміните свою думку і виконаєте рішення нашого консиліуму, я не зможу більше тримати у себе співробітника, який нехтує елементарним обов’язком коритися старшому за посадою. Виконаєте, не виконаєте – суботнього ранку мені доведеться навідатися до клініки, а не махати ключкою на зелених галявинах із партнерами з ґольфу. Бачте, ще не розпочався мій уїк-енд, на якого я так чекав всі п’ять робочих днів, а він вже вкрай вами зіпсований, хоча з партнерами по грі я зумію порозумітися. Отже, до завтра, яким би воно не було для вас, колеґо Влад. Для вас і для клініки, і для колишнього тіла колишнього пана Лео. Нагадую, колеґо Влад, наостанок, що вибір лише за вами! – Головний лікар останні слова проказав із батьківськими щирими інтонаціями, намагаючись направити свого колеґу до прийняття ним єдиного вірного рішення. Промовив дружньо, але вийшов з ординаторської без рукостискання з підлеглим, залишаючи його наодинці з проблемою вибору подальшої долі...
4.
Сталося щось надто зле. Непереборні обставини затисли Лео між кількома дисплеями, на яких зненацька припинилося миготіння термінових повідомлень, які донедавна стрімко міняли одне одного. Мережа не відімкнула назовсім робочі комп’ютери від системи, але на екранах замість подання чіткої звичної інформації замрячив лише сірий незручний туман з чорними застиглими цятками ймовірних спаплюжених повідомлень. Все завмерло, ніщо не подавало надії на швидке відновлення роботи, але напруга вже цілу годину все одно не відпускала Лео з його робочого місця на пошуки спеціалістів за доглядом складної техніки. Він закляк настільки, що не міг дотягтися і до будь-якого телефону...
Незрозуміла тривога йшла до Лео від цих справжніх кошмарів остогидлого, а з недавнього часу і зовсім ірреального буття, а він би мав за цю годину вже дістатися жаданого домашнього прихистку, швиденько повечеряти і впасти на ліжко. Впасти і забутися у своєму затишному схроні для зустрічі з новими справжніми пригодами, бо час наспів скинути із себе буденні лахи. Наспів, але чомусь зупинився, наспів і нагло застиг на невідомій межі. І ніяк не міг знову зрушити з місця не тільки час, навіть сам Лео за цю застиглу мить майже змертвів у своєму кріслі. Йому вже не стачало сили повернути голови, подивитися, звідки зароджується погроза, яка прагне не дозволити йому сьогодні втекти додому. Так завше буває лишень у страшних снах, коли й голку намагаєшся заганяти собі під нігті, аби переконатися, що тебе обступила звичайна безтілесна примара, що довкола тебе лише дурна ірреальність. Варто лише розплющити очі та прокинутись. Саме для того багнеться прищипнути до синців шкіру пучками пальців чи заштрикнути голку. Проте, сон є сон, у сні зовсім не відчути ніякого болю від тих заштрикнутих навіть під нігті гострих і наче реальних голок, а натомість все-таки нема й найменшого полегшення від розуміння нереальности подій, бо нема відчуття болю...
Раптом Лео ледь не здригнувся, коли його осяйнула думка, що нарешті сталося те, до чого він йшов стільки років. Таки сталося! Буття й небуття заступили в його мізках одне одного. Сталося так, як наче і жадалося, мав би справді порадіти, але чомусь його сьогодні нажахало дивне передчуття зовсім близенької і непоправної біди, яка загніздилася десь у роздвоєній підсвідомості. Зупинилася, вичікує завдати підступного удару, може, якраз на тій нечіткій зараз межі реального життя та його улюбленого задзеркалля. Щось невідоме щиро намагалося попередити Лео про небезпеку, згодом навіть почало погрожувати, нагло підганяти його зрушити з місця, підвестися, відірвати свої спітнілі сідниці від високого шкіряного крісла, інакше він так і не дістанеться вже здобутої ним нової реальности. Якщо негайно не встане, то вже ніколи не втече зі старого примарного буття...
А як із нього можна було б утекти нажаханому заціпенілому Лео, якщо старе буття стало з перебігом років для нього і насправді постійним всеохопним кошмарним сном, в якому не поворухнути й кінчиком пальця, що вже там говорити про можливість розірвати потужні таємничі сили. Барвисте кружало зі сплетіння слів “... ява – примара – ява – сон – ява - ...” раптом замиготіло довкола Лео, прискорюючи і прискорюючи свій нестримний біг, нарешті воно зімкнулося круг нього настільки щільно, що стало ще одною непереборною заслоною до втечі. Опір Лео був зовсім недовгим, він зрештою порозумівся, хоча й під наглим

читати