
Електронна бібліотека/Проза
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
теплих дощів і щедрого літа паланка великого Арійця потроху наповнювалася нащадками духів, які втрачали первісний вигляд і набували нових ознак, їхні невиразні обриси впродовж тривалого ущільнення ще зменшилися, сформувалися і прибрали собі назву Безсмертні. Великий Арієць на побілених стінах осідку вдався до „черт і рис”, аби чорним по білому зберегти те, що викликав був із небуття, та Воно не слухалося його, втрачало первісне, жолобилося на очах. Мерхло. Уже Безсмертні розглядали його рисунки як щось далеке і ледве знайоме. За що були вдячні великому Арійцю! Власне він підживлював їх минулим і прищеплював любов до пращурів. Але Його вразило те, що Безсмертні вже розмножувалися брунькуванням і спорами, мов рослини, хоч на лобі ще випромінювала зірка. Тут потрібно було проявити хист, аби фарбами передати нащадкам ототожнення. Великий Арієць винайшов особливі красила і в такий спосіб ідентифікував перших і других як засторогу до появи Третього первістка. Тепер Арієць працював квачиком на ґрунтовці. Фарбу клав на тверду основу, додавав відтінки, що підсилювали блідувату виразність духів. Особливо виписував яскраву зірку на лобі. Безсмертні на те приходили до тямки, що маліють і... вбиваються в колодочки, набирають „тіла” привидів, яке сьогоднізавтра розщепитеся на дві статі. Що воно таке, ще ніхто не знав, інтуїтивно хіба що сприймалося. Квапився великий Арієць, аби й Безсмертні „лягли” на полотно, не розчинилися безслідно у синьовирі видозмінювання. Несамохіть брав на себе обов’язок опікуна пращурів.
Якось Арієць вийшов за браму паланки і на узліссі побачив дивовижу: Безсмертніпривиди на очах ущільнювалися в кістяк і м’язи, постали чотирирукими й дволикими, меншими на зріст. Їхня дозріла одностатевість утратила цноту й породила пару: чоловіка і жінку. Спершу одні сторонилися других, довго притиралися. Потому, гляди, відчули статевий потяг, як дощ до землі. Надра жіночі запліднювалися чоловічим сім’ям і через певний час їм подібні з’являлися на світ. Арієць іменував їх чолжонами, що також упродовж тривалого часу зазнали видозміни: позбулися пари рук і лику. Чолжонам у паланці стало затісно і вони розбрелися хто куди. Великий Арієць залишився сам у робітні, перед безліччю рисунків, полотен і побілених стін. І він невпинно працював, клав фарбу на тверду основу, щоб передати нащадкам їхній первісний образ.
До робітні увійшла одна з його послушниць у бузковому пеньюарі, чорних панчохах і босоніжках на високих підборах, тримає тацю:
– Пан буде каву? – подає насторожено чашечку.
Він невдоволено кинув оком на її ледве приховані принади, сьорбнув ДЛЯ ГОДИТЬСЯ:
– Гаразд... Я вдоволю твою хіть, – рішуче повернувся до спраглої. – Ставай рачки, нехай розмалюю твої сідниці.
Вона виконала його волю, стала у позу мольберта і враз на її сідницях запрацював квачик, вмочає в логовисько, виводить кренделі, мов вправний пекар. А послушниця протяжно веде своєї:
– Паночку любий, помалу... Простіть блудницю... Глибше... Най спокутаю свій гріх...
Закехався:
– Доста...
– Так, так, – стає навколішки перед ним. – Я повік ваша. – Складає молитву мошонці, цілує роз’ярену навершню уда, висмоктує до краплі сім’я:
– Я причастилася... – мов кішка, звивається біля Його ніг, вуркоче.
– Доволі... – стягає пеньюар, ледвесенько вмощується на спину, плеснув по стегну. – Нумо, повітруле! – П’ятами торкається долівки, щоб із нею розділити тягар свого тіла.
Послушниця тут таки „перекинулася” з кішки на лошицю, почвалала з робітні з вершником. Їх зустріли палкі оплески послушниць:
– Хвала нашому панові, що знайшов час і ще одну з нас утішив своїм верховним жезлом! –
Навперейми б’ють поклони в барвистих пеньюарах, з голими сідницями, рачкують.
– Годі! – Підвівся на прямі ноги, став на вівтар. – Прошу... – обвів поглядом доладну залу з рядами послушниць, які хутко позаймали місця на лавицях під стінами.
– Сьогодні моя проповідь про релігію, що намагається загравати з Богом, а з того лишень пшик. Адже будьяка релігія пророкує найкращі людські почуття, надані Богом, одначе жодний із її проповідників не гідний узятого на себе обов’язку. Тож виходить, що вбраний у личину поборник – ніхто інший, як протилежність Його. Кілька хвилин тому мені довірилася нешлюбна донька патріарха, який потай од своєї пастви злягався з атеїсткою, що була близька до світської влади, ненависної до будьякої релігії. Можу запевнити вас, що й інші, крім язичництва, релігії, особливо монотеїзм, виражають жіноче начало, що позбавляє чоловіків їхньої первородності. За що я й зібрав вас тут, надав притулок, аби розгадати суть існування.
Звичайно, ви, погорджені і вибрані, знаєте не з чуток, що таке чоловік у рясі. Не раз доводилося вам бути свідками й причетними таких інсинуацій. Облуда!.. Гниле коріння труїло вас, викликало біль і тривогу, випаровувалося в душу, нищило вщент єство ваше. Лишень погляньте, на що перевелися ви, ще вчора такі по жіночому сильні і звабливі. Вас ошукав Господь ваш! Кинув
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року