Завантажити

речовини. Тобто, структура, яка є ідеально збалансованою у системі своїх внутрішніх напруг, не має окремих слабких місць і руйнується не поступово, а враз і вся, — аж до розпаду атомів на складні елементи, які породжують енергетичний вибух.*/
/*Татлін Володимир (1885-1953) — художник-футурист.*/
/*Хлєбников Велемір (Віктор) (1885-1922) — поет, проникаючи у коріння слів, в початкові звуки корінь, хотів осягти найдавніший зміст звуку і тим самим проникнути у пам’ять людства, намагався оволодіти числовими “законами часу”.*/
/*Чмихов Микола (1954-1994) — відтворив знання стародавніх людей про циклічність руху цивілізацій, розробник теорії глобальних, надлюдських закономірностей розвитку земного життя, згідно з якою є кілька глобальних астрономічних циклів: головний — 9576-річний, що складається з кількох природно-історичних епох тривалістю по 1596 років, епохи в свою чергу діляться на періоди по 532 роки, а періоди діляться на дрібніші відрізки. Нинішній глобальний 9576-річний цикл та всі його складові частини одночасно закінчуються у 2015 році. Закінчення циклу характеризується революційною зміною способу мислення землян, нищаться старі формації та будуються нові. Ознакою активізації геоплазми може бути факт радикальної зміни інстинкту гагар, які почали гніздуватися влітку на узбережжі Чорного моря, хоча зазвичай вони це роблять за Полярним колом.*/
;
;
/*-------------------------------------67----------------------------------*/
;
Хлопці, сміючись, вибігли з банку і зупинились біля вхідних дверей.
— А як витяглася пика отого пихатого банкіра, — Віктор махнув рукою на будівлю банка, — коли він “дізнався” хто до нього завітав?
— Так, пане президенте… Буде обов’язково зроблено, пане президенте… Я вас уважно слухаю, пане президенте... — Сашко не тільки скопіював інтонації керуючого банком, а й підлесливо вигнувся.
— А як всі вони реагували на “виставлених” нами охоронців! — вигукнув Анатолій.
— Їй бо! Суворих хлопців ми їм “виставили”! — сміявся Вадим. — У класичних чорних окулярах…
— Якби це було в реальності, то кожен з них запам’ятав би події сьогоднішнього дня на все життя. Ще б пак! До банку завітала найвища державна особа, — почав заспокоюватись Анатолій. — А втім, вони все це вже забули і ніколи не згадають.
— Як би там не було, а гроші в нас вже є, — підсумував Вадим. — Невеличку кількість грошей нам позичили президент, його дружина та директор ЦРУ з дружиною.
— Так, — погодився Віктор. — Але змушений визнати, що це, так би мовити, пограбування віку ніколи не стане відомим широкому загалу…
— Це не пограбування, — заперечив Олександр. — Ми залишили відповідні записки у особистій схованці президента… А позичені кошти перевели на чотири нових рахунка. Причому я подбав щоб наші картки були виготовлені без прізвищ та номерів.
— Це все добре, але пора займатись нагальними справами, — вів своє Анатолій.
— Найнагальніша справа — пообідати! — заявив Олександр. — Хлопці, а де тут можна поїсти звичайного борщу? Не отієї піцци та отих гамбургерів, а справжнього борщу.
— До речі, я чув, що на деяких міжнародних виставках ця страва користується такою популярністю, що у московських павільйонах її пропонують під назвою “російський борщ”. Ще трохи і будуть пропонувати супи з гнізд російських ластівок або російський черепаховий… А поки що, мабуть побоюються, що тоді можуть з’явитися французькі щі або німецькі пельмені… Російського борщу не може бути, тому що справжня хазяйка при приготуванні справжнього борщу використовує виключно буряк, а не свьoклу, — пожартував Віктор.
Хлопці посміхнулись цьому жарту.
— І я б не відмовився від борщечку, особливо з молодої капустки, — замріяно підвів очі вгору Віктор. — Та ще й з молоденьким часничком…
— В Канаді, може, і знайдемо щось поїсти з української кухні, — сказав Анатолій.
— Не ятри душу, — озвався Олександр. — А, може, заскочимо в якийсь ресторан?
— Сашко завжди мислить конкретно, — зауважив Віктор. — Пропоную зараз у банкоматі отримати кишенькові гроші та перехопити щось попоїсти у першому ресторані по дорозі в аеропорт.
Хлопці отримали гроші.
— Пропоную трохи “матеріалізуватись”, — сказав Анатолій. — Повторимо фокус з перетворенням, але замість жінок уявимо особу чоловічої статі.
— Підходить, — погодився Сашко. — В якості образа пропоную Степанкова.
;
/* Степанков Костянтин (1928-2004)— відомий актор, народний артист СРСР.*/
;
— От ти їм і будеш, — запропонував Вадим і посміхнувся. — Досвід є…
Сашко-Степанков не образився, підізвав таксі і хлопці сіли в машину.
— В аеропорт, — розпорядився Сашко.
— Вам в який?
— А нам все одно…
— Як щодо Міжнародного?
— Аби тільки швидко…
Хлопці їхали по столиці та роздивлялись визначні пам’ятки міста.
— Щось довгенько ми їдемо… — засумнівався Олександр.
— Скоро під’їдемо, — заспокоїв водій.
Нарешті прибули до аеропорту.
— Шістдесят доларів, — дорогувато буде, — сказав економний Анатолій, коли таксист

читати