Завантажити

їхнє переміщення зараз, в умовах підвищеної небезпеки. Крім того, зважаючи на затрати часу на передачу цієї справи, прошу Вас поки що залишити роботу над цим впливом під нашим керуванням. Зрозуміло тимчасово. Вже зараз можу доповісти, що перші проведені допити підтверджують існування такого впливу. Певен, цим завданням треба займатись цілеспрямовано: не можна гаяти часу, треба досягти результатів якнайшвидше. В усякому випадку ми виконаємо будь-який ваш наказ.
Остання фраза була ризикованою, але Годріч дуже добре вивчив свого президента. І той не підвів — задовольнив прохання.
— Спасибі за довіру пане президенте.
Він поклав трубку.
“Карт-бланш отримано. Декілька днів спокійної роботи є. Цей час я використаю ефективно. Обов’язково. Чого б це мені не коштувало”.
;
;
/*-------------------------------------48----------------------------------*/
;
Цього разу перед Годрічем сидів Олександр.
— По якому праву нас викрадено? — рішуче почав він. — Я вимагаю...
— Не треба нічого вимагати, — українським відлунням прозвучав зміст фрази шефа розвідки. — Ми вже домовились з вашими друзями про нашу загальну зустріч, про попередню згоду працювати разом...
— ... інформації про моїх товаришів, — продовжив так, ніби не чув слів Годріча та перекладача Сашко.
— Повторюю, — спокійно вів своє Годріч. — Ми вже домовились з вашими друзями про взаємовигідну працю. Що торкається морально-етичної сторони вашого затримання, то я в черговий раз можу сказати тільки те, що моя країна, Сполучені Штати Америки, веде непримиренну боротьбу з міжнародним тероризмом, масштаби якого все зростають і ми повинні реагувати вчасно, і, більше того, працювати на упередження наших загальних ворогів, терористів. Уряд США бореться проти проявів тероризму по всьому світові. До речі, зараз ми маємо найсвіжішу інформацію про те, що готуються великі терористичні акції зі сторони ісламського світу. Ми не імпровізуємо. Ми діємо в рамках міждержавної таємної угоди про запобіганню тероризму.
Годріч пильно подивився на Сашка: “А може я помилився і лідером в групі є цей хлопець? Цікава ситуація: невже кожен з них має лідерські здібності? І як вони уживаються в такому середовищі?”.
— Приношу свої вибачення за дещо незвичний спосіб доставки вас і ваших товаришів сюди, — спокійно продовжив він. — Але, погодьтесь: інформація про таємну міждержавну угоду щодо боротьби з тероризмом не призначається для уваги кожному. Тобто, ви можете впевнитись наскільки ми вам довіряємо.
— Ми?
— Так ми. Я, Вільям Годріч, офіційний представник уряду Сполучених Штатів Америки та президента нашої країни.
— Щось надто багато уваги декільком українським хлопцям...
— Дуже багато уваги вашому відкриттю впливу на маси людей... До ваших послуг будуть наші найкращі лабораторії і фахівці. Без перебільшення: ви будете мати все.
— Ви, здається, переоцінюєте деякі результати нашої скромної роботи.
— Зрозуміло, ну які умови були у вас там. Що ви мали в Україні?
— Та мав...
— Що? — здивувався Годріч.
— Ви не повірите... Україну.
— Ну це загальна відповідь...
— Ви не вірите, але відкрию вам маленьку таємницю: тільки там я мав особливий стан душі, спокійну розсудливість, потяг до творчої роботи...
— Патріотизм патріотизмом, але весь світ намагається йти в фарватері лідера.
— А наша українська історія ніби підтверджує хибність шляху, коли керівники країни намагались йти у фарватері якогось лідера. Справжній лідер — це той, хто знає куди і як йти, і веде за собою. Тих, кого часто вважають “лідерами” змушені бігти вперед, тому що їх кусають за п’яти.
— Я розумію, що ми можемо довго дискутувати про це питання. Але пропоную наблизитись до теми нашої бесіди: ваші товариші вже погодились співпрацювати з нами, — він підняв руку долонею до Олександра, побачивши, що той захотів заперечити. — На доказ цього можу пообіцяти вам зустріч з вашими товаришами для укладання остаточної угоди про взаємовигідне співробітництво проти міжнародного тероризму ...
— Поживемо — побачимо, — ухилився від ствердної відповіді Олександр.
— Гадаю, що ми з вами усіма порозуміємось, — лагідно посміхнувся Годріч і встав, показуючи що розмова завершилась.
Олександр мовчки встав і вийшов.
— Запросить останнього, — натиснув кнопку Годріч.
;
;
/*-------------------------------------49----------------------------------*/
;
Віктор ввійшов до кабінету Годріча мовчки, впевнено пройшов до першого вільного стільця і сів.
“Невже цей мовчун може бути лідером групи? — вже вкотре подумав Годріч. — Парадоксальна, неймовірна, навіть цікава ситуація: чотири потенційних лідери працюють поруч... Невже вони не борються за лідерство? Вони повинні вести себе як павуки у банці. Це просто неймовірно...”
— Вітаємо вас в Сполучених Штатах Америки, — пролунала українська перекладачки після годрічевої американської.
Віктор сидів мовчки і не став відповідати на привітання.
— Ваші товариші були ввічливішими, — спокійно

читати