Завантажити

мобілку: вона вирішила одразу передати короткий репортаж черговому редактору по відділу нічних надзвичайних подій.
— Джо? На штаб-квартиру АНБ дійсно був скоєний напад. Поки що невідомо чи був цей напад зухвалою відповіддю терористів. Є припущення, яке може здатися неймовірним, що напад був здійснений якоюсь іноземною розвідкою... Заспокойся, будь ласка. На користь цього припущення говорять такі факти. Терористи всього світу зацікавлені у нанесенні якнайбільшої шкоди супротивнику, і, скоріш за все, вони знову скористалися б літаками або гвинтокрилами, або навіть намагались би розстріляли будівлі АНБ з легких мінометів. Картина руйнувань, яку ми зараз бачимо говорить про те, що головною метою нападаючих було не нанесення якогось потужного удару, а їм дуже було потрібно потрапити усередину... Вони сильно ризикували. На цю годину будь-які відомості про кількість нападаючих та можливих жертв відсутні. У мене поки що все. Якщо хочеш, то можеш давати в номер. А я зачекаю перших коментарів від наших “доблесних” розвідників.
Тим часом представників мас-медіа прибувало. Вони хвилювались і вимагали інформації.
Нарешті до них вийшов офіційний представник ФБР.
— Шановні панове. Я можу лише підтвердити, що на штаб-квартиру АНБ відбувся напад. Причини на цей час нам, зрозуміло, невідомі.
— Це терористичний напад, про який попереджувало ЦРУ?
— Така версія не виключена...
— Ви припускаєте напад іноземної розвідки?
— З таким же успіхом я можу припустити і напад інопланетян... — посміхнувся інтерв’ювований. — Можу лише повторити, що справжні причини нападу на цей час невідомі...
— В такому випадку ви можете підтвердити, що в АНБ велись роботи в напрямку пошуку інопланетян?
— Я, так би мовити, в першому наближенні можу говорити лише про цілком земний характер нападу.
— Чи є якійсь втрати?
— Дані зараз уточнюються. Потрібен певний час. Прошу мене вибачити, пора працювати.
;
;
/*-------------------------------------53----------------------------------*/
;
Ранком перші шпальти усіх газет Сполучених Штатів Америки “розкривавились” заголовками. Студії телебачення “вибухнули” екстреними випусками новин.
“Терористи оголосили війну”, “Черговий оскал терору”, “Бойові дії за 20 миль від Білого Дому”, “Найзагадковіша загадка Палацу Загадок”, “Агентство, яке знайшли”, “Хто постраждає завтра?”, “Нова війна?”...
Коментатори усіх мастей та рангів з трагічними виразами на обличчі, з надривом в голосі, зі сльозою на кінчику пера щосили смакували надзвичатинку. Але за награним театральним трагізмом відчувалась загальна роздратованість нездатністю влади ефективно протистояти потенційним ворогам.
Оскільки напад був здійснений не проти цивільного об’єкту, і вражаючих слідів руйнувань, окрім огорожі, не було, то подія явно не “тягнула” на рівень національної трагедії, тобто доводилось дещо інакше розставляти акценти коментарів. Журналісти починали дуже обережно ставити питання про відповідальність за те, що відбулось, про наміри нападаючих і взагалі висувати версії хто ж таки осмілився напасти на провідну розвідувальну установу держави.
В нервовій обстановці розпочалась нарада вузького кола керівних осіб держави.
Президент жбурнув на стіл купу газет:
— Хто доповість про все це?
Директор ФБР підвівся з місця:
— Я можу доповісти про наші попередні висновки. Напад було здійснено групою до ста чоловік. Діяли професіонали. Все почалось з газової атаки. Склад газу з’ясовується. Були підірвані вхідні ворота, ймовірно гранатометами. Нападники в протигазах, озброєні легкою стрілецькою зброєю, проникли до будинку. Ми додатково з’ясовуємо дані по пістолетах та автоматах, що були кинуті нападниками у вантажівку, яку вони потім підірвали. Одного з нападаючих було вбито. Ймовірно, охоронцем. Ми вже з’ясували, що це студент з однієї з арабських країн. Ймовірно, нападаючі не встигли його знайти та забрати за браком часу...
— Тобто знову арабський слід? — перебив його президент.
— Не виключено. Як вам відомо, нещодавно ми отримали з різних джерел інформацію про можливий терористичний напад...
— Тобто ви не впевнені.
— Точніше, пане президенте, ми впевнені, що це був не терористичний напад. Бо його було здійснено на дуже обмеженій території і нападники добре знали, що їм потрібно було шукати. Встановлено, що вони викрали тільки чотирьох хлопців, яких вивезли з України, а також все їхнє обладнання та книги.
— Це пов’язано з проектом Годріча?
— Так, пане президенте. Годріч тут неподалік, ми взяли його з собою для пояснень.
— Годріч зачекає. Гадаю, що багатьом з присутніх нічого невідомо про цей проект, — президент суворо подивився на членів Ради. — Щодо проекту. Годріч зв’язувався зі мною. Просив декілька днів на закінчення роботи з цими хлопцями. Мені доповідали, що вони винайшли вплив на маси людей на невеликій території. Ви всі пам’ятаєте ту скандальну історію про вибори українського президента.
Він замовчав.
— Вибачте, пане президенте,

читати