Завантажити

терористичний напад. А от льотчики були заздалегідь запрограмовані на відповідні дії. Ви напевне знаєте, що багато держав ведуть роботи по так званому зомбуванню. Не виключено, що одна з них не тільки винайшла рішення, а й скористалась ним.
— Цікаво яка?
— А це вже нехай скажуть ваші аналітики.
— Але якими по-вашому були причини нападу?
— Відповідь доволі проста. На початку дев’яностих у світі формально залишилась одна наддержава. Претенденти на роль наддержави відрізнялись від неї лише ступенем розвиненості економіки. Тобто логічно припустити, що для вирівняння ситуації необхідно нанести удар по ворожої економічному потенціалу ворога. Найважливішою ціллю, у яку було направлено подвійний удар, був, як гадали організатори нападу, економічний штаб американської економіки. Більшість з запрограмованих льотчиків виконали програму. Лише у одного програма викликала психічне протиріччя і він сам направив літака в землю. Гадаю, не помилюсь, якщо припущу, що ніяких хоробрих пасажирів у тому літаку не було. І це, мабуть, вам добре відомо...
— Дуже цікаві припущення... Повторю: дуже цікаві. Але теза про запрограмованість логічно підводить нас до питання винайденого вами впливу.
— Щодо якоїсь інформації про вплив. Мені треба порадитись з хлопцями, — рішуче сказав Вадим. — Ми завжди працювали разом і це не є моїм особистим питанням.
Годріч недовірливо подивився на хлопця.
— Розумію вас, — продовжив той. — Ви, зрозуміло, не довіряєте нам, але ви можете бути особисто присутнім на нашій невеличкій нараді.
— Гадаю, що ми можемо забезпечити вам таку можливість. Але після деякого часу. А зараз ви можете йти і відпочити в своїй кімнаті.
Вадим підвівся і вийшов. Годріч замовив кави собі і перекладачці.
“Таку зустріч, зрозуміло, можна забезпечити. Але не треба дуже спішити: нам потрібен час на пророблення всієї отриманої від них інформації.”
Він був дуже задоволеній отриманим результатом: він не сподівався так швидко знайти спільну мову з лідером групи. Головна мета його перших розмов була досягнута з майже отриманням попередньої згоди на співробітництво.
;
;
/*-------------------------------------47----------------------------------*/
;
Мемуне почав проводити у життя свій дуже ризикований план: у США прибули майже сім десятків ізраїльських вояків. Мало хто з них прибув з ізраїльськими пашпортами, дехто використав йорданські, сірійські, єгипетські, марокканські… Це були невеличкі групи “студентів”, “туристів”, були серед них і “журналісти”, і “бізнесмени”… Незалежно від мети, після прибуття всі вони концентрувались в трикутнику: Вашингтон, Філадельфія, Балтімор.
За задумом мемуне повідомлення про “жахливий” терористичний акт повинні були надійти до ЦРУ безпосередньо перед початком операції, щоб американці не встигли перешкодити її втіленню зайвими перевірками документів, щоб знову не почався терористичний психоз у населення, коли підозрюють та переперевіряють всіх і кожного.
Початок операції був призначений на першу годину ранку за вашингтонським часом.
Повідомлення про підготовку до терористичного акту зі сторони “відомого арабського терориста на території США” почали поступати до ЦРУ о сімнадцятій годині.
Перший сигнал прийшов з Єгипту: резидент ЦРУ повідомляв, що отримав неперевірену інформацію від одного свого інформанта, однак той на подальшій зв’язок не вийшов.
Другий сигнал прийшов з Південної Африки. Південноафриканська розвідка повідомляла про майбутню велику терористичну акцію на території США.
Третій сигнал прийшов з теренів колишнього Радянського союзу: з Москви попередили про можливу великомасштабну операцію зі сторони терористів.
Тільки після цих сигналів дозволив собі озватися і Ізраїль. “Моссад” надала схожу інформацію, зміст якої зводився до того, що готується якась велика терористична операція зі сторони ісламського світу.
ЦРУ негайно підготувало відповідного документа та представило його на розгляд Ради Національної безпеки. Армію було приведено до підвищеної бойової готовності: ППО пильніше стало стежити за всіма маневрами літаків у повітряному просторі. В аеропортах ще ретельніше почали перевіряти вантаж пасажирів. Були розіслані відповідні директиви до посольств.
Зрозуміло, що все проходило без зайвого ажіотажу.
Сем Джош, розуміючи важливість роботи свого шефа, підготував коротку докладну записку про напруженість ситуації та наполіг на тому, щоб ця інформація була передана Годрічу негайно.
Той ознайомився з нею у перерві між допитами хлопців. Трохи подумав і підняв трубку спеціального телефону.
— Доброго дня, пане президенте. Це Вільям Годріч, начальник Управління телекомунікацій та комп’ютерних служб АНБ. У зв’язку з повідомленнями про можливий напад на державні установи США. Я вже доповідав вам про крайню необхідність роботи з вивченням впливу на маси людей. Так, йдеться про відомий випадок голосування в Україні. Я добре розумію, що повинен передати розробників впливу до ЦРУ, але вважаю недоцільним

читати