Завантажити

прокляття
Народило бистрину-хворість.

В цій пучині собі належати
Вже не може ніхто, хоч хоче.
Ти лежиш попід бордюром у вічній нежиті
І – розтоптане все жіноче.

Уся ласка, вся ніжність голубляча,
Вся любов, що трутнем минулась...
Все розтрачено. Згублено все. Клублячись
Піднялася душа. Перехожим – пішла-бо – забулась

3.07.09

Пролісок

Життя шкребе своїми пазурами, кігтями неніжними.
Зі скальпом, тім’я мов бур’ян, волосся рве.
А ти, з душею світлою, мов пролісок-підсніжник
Прямуєш в небо. В незнане. В нове.

4.07.09

Божествена злива

Ти мені усе подарив.
Отже все можеш в мене забрать.
На губах – чистота – слід Божествених злив,
А на серці – Господня печать!

4.07.09

***
Вона незрадлива –
Тільки тінь від Твоєї руки
На відміну від іншої тіні-дива...
Власне, Господи, диво - всі Твої кроки!

Власне, вітер задме-завіє,
Чи засвітить горішній денний диск,
Чи земля, цей горіх і трава, зводненіє, -
Я в усьому бачу Серця Твого страждального блиск!

Легіт слів Твоїх
Назустріч молитві,
Скрежет мовби вій Твоїх –
То об стріху горіх,

Нагодовані діти
І їх незрадлива молитва,
Їхній сміх,
Що не можна слухати не хотіти, -

Вітер, Господи, Твій вітер!

4.07.09

Дар Божий

Як Божествена злива –
Де завгодно, кому завгодно
Посмішка Твоя некрасива,
Рідна, люба серцям, холодна.

4.07.09

Рухи

Олива твоя – на нас.
Кожному – на голові.
Благословен
Будь-який,
Будь-який час,
Але цей – особливо:
Господи, досі співаю Тобі пісні!

Це тому, що олива
Твоя
В мене на голові.
Благословенна Божествена
Злива,
Божого Духу
Рухи!

4.07.09

Пам’ять щастя – непорочність
Минає втомлене моє життя.
Бринить, немов струна, як казка
Любов, що краща навіть каяття,
Прекрасна.

Чи щастя поруч чи путя
З вовком залізним,
Солодка різдвіна кутя –
Безслізна.
Лишається одна любов
На денці днів. І щастя,
І серце розцвітає знов,
Мов баба Настя.

В підземці прошумить свисток,
Загуснуть гальма.
Лиш Бог – Любов, небесне молоко
Над Всесвітом зійде, печальне.

І ти на сум відповіси,
Валізи щастя
Виносячи туди, де досі сир,
Дитинство, кавуни, бичок. І баба: Настя...

4.07.09

40 небес

Ці небеса, як сум. Зникають в сіризні
О 21-й. О приберіть, їх приберіть – вони давно в мені.
Їх світло світить, темне, їх вогні, їх морок -
Їх сорок!
І їх темніючі, зникаючі огні
Щовечора, навіки в серці.
Живе – не мертве.

4.07.09

***
Юлії П.
Ти нічого не сказала майже.
Ти на тому кінці радше мовчазна, як завше.
Так чому ж зорі тремтять отепер в руці?
І чому всесвіту так гарячково зійшлись неслухняні колись кінці - ці?

4.07.09

Лунали небом

Я молився. Я згадував, як було добре –
Як блистіла ріка у руці мого ока, як довго
Час тягнувся козлом припнутим несказаного на язиці?
Коли ми проходили, коли небом лунали - і позаду не сходились крила і їх кінці!

4.07.09

Д’горі

На вокзалі, коли до кінця стемніла ніч.
На лиці, коли промінь скляний відбивавсь із чужих облич.
У руці, коли келих гойдався – хо клич-не-клич.
У Макдональдзі, коли серце казало: голодному хліба позич!
Цього подиху, зверху що клав на лопатки в кав’ярні столи.
Цього жовтого, сонця, що жило вгорі, коли
Вже спустившись за столик було червоне.
Я, на мить відхилившись з-за барної стійки, побачив: зорі.
І поплив! Попливло - друзі, все, поїзди –
Д’горі!

4.07.09

Молитва

Я тунелем твоєї, моєї долі
Так хотів би пройти. Чи зможу?
Мої пальці частіш опускались униз і блукали долі,
Ніж вгорі мов ножі шукали молитву до Тебе гожу.

Мов ножі, зате, здіймалися пальці півмертві.
І словами ранячи друга,
Опускались безсило безсиліші смерті,
І про певну забувши, непевну шукали подругу.

Та сьогодні такий хороший вечір
І так хочеться мріяти про хороше,
І розправити крилами долу нагнуті міцні свої плечі...
Щоб шукати вгорі не своє, а Боже...

4.07.09

Едем

Я камінним, залізним хрестом поголився.
Я вернувся сьогодні з Твойого Еденського саду.
Радше добре було там, ніж правило лихо, -
Я вернувся на землю, де тлін. І гроно до губ винограду

Притулив, і в надії зустрітись з Христом помолився.
Помилився: не був я ніколи в еденському саду.
Проваливсь наче в сон. Посміхнувся. З Христом помолився
І щасливий, безсилий додолу звалився.

...Взяв хреста і пішов: із Христом? без Христа?

4.07.09

Жива вода

Я не жадібний, ні. Я Твого винограду
І лози, що звисає з Небес, причастився, -
Я ішов Твоїм садом, де свайбу гуляли.
Я ішов і від серця усього молився!...

4.07.09

***
Я напився живої води, отепер я напився.
У піску пломеніли сліди, - я на них задивився.
І криниця. І легкої ходи плащаниця цілюща.
О, Христос! Чом не бачу Тебе біля неї, де пуща?

Я два дні вже не бачу Тебе –
Я на Тебе постійно дивився
І напився живої води.. отепер я напився.

На піску я дивився
На жовті, гарячі, на Божі сліди, -
Задивився...

4.07.09

Але
Юлії Пясєцкій
Я вусами-губами щоки твоєї міг би торкнуться.
Із вуст моїх зірваться міг би

читати