Завантажити

ритм-енд-блюз –
Знов до зірок, до сивіючих –
З ними, здається, одвічний мій союз.
З ними плисти
В осені сталий і сірий глум.
З ними нести
Серця гарячого, плавний і теплий, струм.
Рим, мов дощів скісних,
Скошений, втрачений сад
Знов пророста мов з душі землі,
Знов вироста і напоює їх виноград.
Збився з бігу на крок: знову
Слухаю ритм-енд-блюз.
Тільки в висок, тільки у мій висок,
Начебто радіо, радісний серця стукіт
Повторився.

30.06.09

Абдула

1.
Мені майже все одно,
Чи жити разом будем.
Чи будем дивитись разом це кіно,
Чи будитиме вранці біль від цілунків у скулах.

Чи березень буде, чи листопад,
Чи лютий: все-таки розлучить?
Чи кроком-у-крок, чи йдемо невпопад,
Чи спис в лікарню покладе нас, чи лук
Прямо в серце шумне влучить,

Ніколи твоїх не забуду ключиць,
І кіс, що на спину тоді, в неразове тоді спадали,
О повногруда, перша моя любов, цить!
Щоб ми почуття не проїли, не проспали!

2.
Не треба ні сліз, сварок не треба:
Достатньо в житті вже у всіх було негараздів
Нам треба (негайно) до неба. До неба нам треба,
А не любитись – було це! – в лазні.

3.
Чи одноголоссям,
Чи різноголоссям
Підвелося небо –
Двадцять літ минуло,
А любить наверле
Всім і вся
Не вдалося!

4.
Тоне у волоссі
Лет років минулих.
Кораблями затонулими.
Сталося ми любимо, ми не заснули!

5.
З тобою я – давно.
Без тебе – я недавній.
Ти – молоде моє вино.
Я – мовби стара ставня.

Хилюся в інший бік,
То гніваюсь, гримлю то.
Я – чоловік.
На тебе я полюю. Люто!

6.
Впіймати щастя птах
Вдалося. І вдалося
Впіймать нещастя жах
В сивіюче волосся.

7.
Я завжди був твій.
Завжди і була ти моя.
О, невдовзі надходить, важкий сувій
Спуститься з неба, немов з корабля.

Чи був би я вже вмер,
Чи була б ти померла,
Немовби вічне тепер
Бринять і бринять два наші в повітрі крила.

8.
Нашим був день
І був вечір наш
Завжди, завжди, завжди.
Нашим – сьогоднішнє,
І нашим шяурми вчорашнє, -
Іди, знову до мене йди!
Нащо тепер,
Коли вічно є наше майбутнє
Тліючий серця
Готовий ревти
Жар,
Що дороги любов торує незабутню.
Нам нею йти.
Любити, любити і любити
Ще раз. Не раз
З виду гладіні морські,
Час – водолаз,

9.
Ти – королева моя.
І завжди нею була.
А я був левом левкої –
Спокою нині неплідного сторож –
Я, Абдула.

1.07.09

***
Господи, які Твої припливи гарні!
Господи, які у Тебе руки ніжні, -
Подих Твій над попелом згорілої кав’ярні.
І обійми, у яких лелієш лави сніжні.

2.07.09

***
Мені добре і неболяче, -
На Твоє спираюсь плече, -
І в моє болото стояче
Входе Серце, і вже розквітає, Твоє.

І я тихий, весь тихий стаю такий, -
Лиш небесні вгорі килими
В мене дихають, дихають.
Підіймають, неначе, мене з пітьми.

2.07.09

***
Над серцем моїм як зоря Ти сходиш.
Над подихом вічний палає Твій страж:
Чумацьким Шляхом рухається підвода.
Ілля там, Твій Син і «Отче наш!»

2.07.09

Напередо-днів

Тисячі знаків навколо мене, тисячі ліній.
Тисячі тисяч квапливих крапок з середини лілій.
Тисячі там, в голові, і десятки в столі рим розсвітлих, -
Тисячі тисяч моїх поем ще не розквітлих.

2.07.09

***
Ти мене піснями благословив, -
Із тіні смертної виві мою тінь,
Ти мене створив,
Щоб: пити щоранішню голубінь.

Щоб лити воду у склянку, стирати піт,
Щоб поглядом, незрячим майж, Тебе шукати в небесній млі, -
Розтопити щоб лід,
Власного серця слова щоб забути злі.

І надпивая мовби бокал
Зламую мовби останню із очеретин
Тростину серця свого жорстокого – минулий шал,-
І славлю Тебе, Боже мій, подихом кожної зі скатертини, кожної з розмаїтих клітин.

2.07.09

***
Я люблю Тебе в спеку і в дощ.
У мороз я кохаю Тебе і в грім.
Подарую, Господи, Тобі щось
На згадку – польовий букетик, незгасних духмяних рим.

2.07.09

Єпископ

Благословен Христос,
Єпископ вічности!
Хто нас поверне? Хто? Ніхто,
Крім Нього, зі всюдигрішності!

Зі всюдисутності,
Що вседозволеність,
Зі всюдиштучності,
Зі сліз ізморених.

Встаю сьогодні чистий я.
Хоч був заплаканим.
Намистом бистрим
Сльоза в мені, з хреста що скапує.

І коли скрапне в день,
Проллється водами,
Встає Христос, Спас із пісень,
І руку простяга понад народами, -

Над чорним чадом лиць,
Над чужокапищем,
Над маревом блудних столиць
Його сльоза. Іще

Червона як вогонь
До білого вона випалює
І чистих, вчора іще грішних скронь,
Життя ізнов запалює.

Він посміхнувсь, Христос,
Даритель милости.
Любов нас обняла. І ось
Піднялись ми. З безсилости.

2.07.09

П’яна на тротуарі

Посинілого тіла матері
Щоранішнє пробудження п’яне, воскресіння.
Посивілих вод у фарватері
До небес проминаючих стремління.

Задубілого щастя промені,
Відсирілих нещасть броколі.
У твоїй голові натомленій
Мчать нестримні потоки.

І не знаєш ти кольору справжнього,
Променіла яким юність.
Спиш. Дрімають гріхи задавнені.
А безсонна – лише дурість.

Ти для когось могла би стать матір’ю,
Ти не раз була нею для когось.
Стародавнє страшне

читати