Електронна бібліотека/Проза
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
щоб схопити мене, але по мурі мене спущено в коші віконцем, і я з рук його втік!» (2 Кор 11:24-27, 30-33)
Якось, повернувшись з місць, де через кілька десятків сторіч буде возведено красень-стадіон «Камп Ноу», і де 8 квітня 2009 року швидкі, мобільні й повні натхнення футболісти «Барселони» з легкістю рухів лані заб`ють 4 сухі м`ячі у ворота баварців, Павло, про всяк випадок (хтозна, скільки міці іще знадобиться людині для майбутніх страждань у житті!) ще раз зробив зарядку, подякував Богові за всі ті справи, які Вседержитель дозволив йому здійснити в житті і, присівші в тіні тюремного дворику римської в`язниці, за раховані вже тижні до смерті на хресті дороги Остія поблизу Тре-Фонтане, написав, мовби поставивши якусь крапку, до свого друга Тимофія: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг» (Тим 4:7). Він, Павло, завершив своє змагання на цій землі. Він, хто сказав, що біжить за нетлінним вінцем, а не за тлінним золотом олімпіади. Він, проте, не раз повторював тим, кого зустрічав на життьовім шляху: як спортсмени, докладайте зусиль в тренуванні – щоб отримати вічність потрібно більше, ніж вправа атлета. Життя – то більш ніж футбол. Це матч, що триватиме вічність для кожного із гравців Небесної Барселони.
Hosi`anna
«Иисус, находясь близ Иерихона, взглянул, и видит, и вот стоит пред ним человек, и в руке его обнаженный меч» (Нав 5:13). Человек, которого увидел некогда Иисус Навин (тезка и одновременно прототип Спасителя и действий Божиих по нашему спасению), был и вовсе никакой не человек. Когда Навин сообразил это, он упал и поклонился увиденному. «Вождь воинства Господня сказал Иисусу: сними обувь твою с ног твоих, ибо место, на котором ты стоишь, свято».
Святость – не просто титул, чин или звание, как мы привыкли традиционно думать, видя лики святых на иконах или называя святыми апостолов Христа либо особенно отличившихся верующих. «Свято» в буквальном смысле слова значит «отделено для Бога». Свято – это то, что по своему качеству разительно отличается от всего прочего, что могло бы замараться грязью мира, грязью греха, похоти, убийства, вожделения, всякого насилия, всякого поклонения всему не-Божьему, что есть в мире; свято, святость – это нечто, что никаким образом не загрязнено, ни на иоту не омерзостнено даже самой малой долей мерзости.
Если вспомнить, что дальше произошло с Иерихоном – величественным городом самых красивых в мире пальм – то это будет рассказ о некой военной победе, с которой не сравнится ни одно из самых удачливых сражений человечества, ни даже никакая из битв, в которой было проявлено предельное и, может быть, безумное мужество человека, граничащее, но никак не соответствующее самопожертованию Бога на Голгофе, смерть Которого в пятницу и в воскресное воскресение вспоминает часть мира сегодня, а другая часть пройдет свои крестные воспоминания и муки в течение следующей недели. В Иерихоне произошло нечто, чем Бог явил действие адекватное Своему всесилию творения – в разрез со всякими естественными законами, после того, как израильтяне семь раз обошед город вокруг, протрубили восемь раз, стены Города Пальм упали в обратную всемирноизвестным штурмам крепостей сторону – наружу, словно не город пал и не битва была выиграна, но как бы расцвел некий неизвестный доселе цветок.
Тот, Который под радостные возгласы «Осанна Сыну Давидову! Благословен Грядущий во имя Господне! Осанна в вышних!», въехал в день, поминаемый ныне как Вербное Воскресенье, в город Иерусаплим, был полностью свят. И пальмовые ветви – ветви деревьев, которые (там, вверху их колебаний, под воздействием, как и вера, невидимого, но ощутимого воздуха) едва мог омерзить человеческий грех – падали на изогнутую скалистую тропу, закрывая собой грешную землю, по которой в полной святости двигался Сам Бог. Но самым удивительным было вовсе не это – Иисус из Назарета ведь неоднократно касался своими святыми стопами грешной земли в любые другие дни, и его окровавленные пятки еще раз, уже вовсе не по защитному пальмовому настилу, пройдут по Виа Долороса к месту казни и принятия на на Себя грехов мира Спасителем. Но в тот день, который по недостатку воображения – у нас пальмы весьма редки, мы именуем Вербным Воскресением, он, как некогда его предок Давид, ехал на самом невзрачном из осликов по самому приятному океану ветвей, который когда-либо создавала человеческая экибана. Как-то, внезапно и пронзительно точно, интуиция человеческой толпы, может быть, всего единственный раз в истории, настолько ощутила святость (святость, а не авторитетность) Въезжающего в Иерусалим, что тотчас стыдливо решила прикрыть стыд булыжной мостовой Иерусалима – познавшей прелюбодеяние, убийство, насилие и другие мерзости неоднократно до въезда Иисуса. И, по прочеству Христа, что «не останется здесь камня на камне», сия булыжная мостовая очень скоро – не минет и 40 лет – будет сровняна римлянами с землею. И, словно движимая невидимой рукой Божьего возмездия, рука римлянина возьмется за плуг и, не удовлетворившись казнью Иереусалима,
Останні події
- 30.12.2024|13:38«Літературний Чернігів»: КРІЗЬ ПРИЗМУ ЧАСУ
- 27.12.2024|15:35Український фільм «Редакція» вийшов онлайн на Netflix
- 27.12.2024|15:32«Крабат»: похмуре історичне фентезі чи історія нашого покоління?
- 27.12.2024|15:25Найкращі українські книжки 2024 року за версією ПЕН
- 23.12.2024|20:38Вийшов друком другий том духовних записок Ігоря Павлюка
- 23.12.2024|18:24У ВСЛ виходить новий роман Євгенії Кузнєцової «Вівці цілі»
- 19.12.2024|11:01Топ БараБуки: довгий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
- 19.12.2024|07:49Топ продажів видавництва VIVAT у 2024 році
- 18.12.2024|13:16Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії випустив онлайн-курс для підлітків «Не можеш сказати – пиши!»
- 17.12.2024|19:44Мирослав Лаюк став лауреатом премії імені Шевельова 2024 року