Завантажити

не таясь, уже не стыдясь никого из соотечественников, женщина вдруг носилась по Шхему, рассказывая о встрече с Пророком, обещанным Самим Богом – ей теперь было, что рассказать, было, Кого любить, и было, Кому поклоняться. Ибо в тот полдень Иисус Назорей навсегда как бы исправил ошибку Яакова. Мессия, встреченный женщиной у колодца, произнес: «Но настанет время, и настало уже, когда истинные поклонники будут поклоняться Отцу в духе и истине, ибо таких поклонников Отец ищет Себе». А затем добавил: «Бог есть дух, и поклоняющиеся Ему должны поклоняться в духе и истине» (Евангелие от Иоанна 4:23-24). Итак, это время – любить, поклоняться, отдавать должное Богу в духе (со всем вдохновением человеческой души) и в истине (со всею искренностью, какая тебе известна, всеми дремлющими доселе в тебе резервами внутренней чистоты) - настало! Христос уже уплатил за нас цену, - и мы вправе дальше жить, но не умирать.Нам можно смело идти дальше по гэтой жизни в жизнь вечную - с бутылкой, полной чистой, живой воды.

FC Barcelona
Зізнаюся: десь на глибині душі я любив «Барселону» і до вчорашнього матчу, коли німецька «Баварія» була нокаутована нею 4:0. У кожного живе таке відчуття: сповнення підсвідомого захоплення від вправних спортивних рухів, хоч би навіть їх виконували й необов`язково твої друзі чи земляки. Бог, сплівши вінками м`язи всередині нас, заклав у людину також і стремління до найкращого в житті результату. І в цьому немає нічого лихого (якщо тільки цей змаг – твій чи улюбленої команди - не є бовваном, якому ти починаєш вклонятися, начебто якомусь богові). Вірим ми в Господа Бога, Який і створив людину як для духовних, так і для тілесних звершень (навіть любити Самого Бога і поклонятися Йому заповіджено не тільки душею, духом і розумом, а й усією міццю – тобто власними м`язами), чи не віримо, але довершеність – одна з неодмінних жаг, яка нуртує всередині кожного, і таке прагнення – Божий дар. Як ми його використаємо – для уславлення Бога, від Якого, як сказано в Священному Письмі, дана нам усяка перемога, чи для плюндрування й знущання над Божим творінням – собою і ближніми, - цілковито залежить від нас самих. Але правда в тому, що навіть саме відчуття патріотизму, таке властиве футбольним фанам по всій Європі, – дар Божий. Бо першими з патріотів стали люди, які не були до того ані патріотами, ані переможцями – обраний Ізраїлів нарід, що повірив як в існування Хави Нагіли - землі, призначеної для нього, так і в її та святість Того, хто дав її. Саме ця віра, а не вигадка про те, що все людині належить просто так, зробила перших патріотів патріотами. Тому коли сьогодні на футбольне поле вийдуть дві команди, що представлятимуть українську землю, дух приналежності до по праву свого, рідного, запалить серця мільйонів. Як, уже з іншого боку, подібний дух пломенітиме і в серцях таких самих мільйонів французів. Врешті-решт, хіба ж це не чудово, що нині люди з`ясовують, хто кращий, на футбольному полі, не проливаючи крові своїх ближніх в амфітеатрі чи окопі? – думаю, то є ознака зрілості цивілізації в цілому, - думаю, такою цивілізація могла стати лише завдяки жертві Христа на Голгофі. Та сатана ніколи не спить: усе довершене, все, дане від Бога, він, князь всілякої темряви, намагається схилити в смертельний бік: радість від вправного руху футболіста на полі він перетворює на ненависть до супротивної команди та її вболівальника. Між тим, успіх у футболі, як і в будь-якому іншому виді спорту, базується на двох речах. По-перше, для майбутньої спортивної перемоги атлетам потрібно постійно наполегливо займатися одноманітними фізичними вправами, навчаючись виконувати їх якомога правильніше, швидше і точніше. По-друге, визначальним є високий дух, тобто абсолютна налаштованість на перемогу у змазі. Іноді, коли футболісти однаково вправні, якими й були в порівнянні із каталонцями учора баварці, та прагнення (бажання!) будь-що перемогти у них дещо менше, ніж в однакового за спортивним класом суперника, вони програють із розгромним рахунком – не допомагає ніяка вправність, усі тренування зведено нанівець – і вінця переможця вже не побачити в мріях.
Не знаю, чи грав апостол Ісуса Христа Павло (Савл) у футбол, але фізичні вправи були його постійним захопленням. Після того, як апостолові з`явився Христос, коли Савл осліп, і його інтелектуальні здібності (а Павло сидів біля ніг раввуні Гамаліїла, що був учнем самого равві Гіллеля) для його співвітчизників-фарисеїв перетворилися на ніщо, апостол, «обраний не людьми і не через людину, а Ісусом Христом і Богом-Отцем, Який воскресив Ісуса з мертвих» (Гал 1:1); по тому, як знов прозрів, збагнувши, що його попередня кар`єра – порох, який не вартий нічого, Павло жив в Антіохії. На той час там панувала жахлива розпуста – елліни вступали в нерозбірливі статеві зв`язки, гадаючи, що служать цим богам, забезпечують собі цим ще й щедрий врожай на землі. Проте, не вони робили це, а гріх, який жив у них, як і в кожному з нас. Разом із тим, за містом, крім блуду, чимало люду займалися

читати