
Електронна бібліотека/Проза
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
пожартував Олексій Сергійович і кивнув на знак згоди дівчині.
Ефірне створіння відразу спливло виконувати замовлення. Артеменкові не хотілося їсти, і тим паче, що в його сприйнятті роли, суші або ще якісь японські кулінарні смаколики нічим не відрізнялися одні від одних. Але він вирішив потурати Аліні Костянтинівні. Хто знає, де ще його піддатливість зіграє свою позитивну роль.
– Тільки мені й звичне приладдя прихопіть, – кинув він услід дівчині, з острахом глянувши на дерев’яні палички, з якими віртуозно справлялася його супутниця.
– Я навчу, – сказала Аліна Костянтинівна, грайливо посміхаючись, – це легше, ніж писати тексти для політиків. Хоча в Києві дуже слабко із справжньою японською кухнею.
– А чому неодмінно японська? – запитав він.
– Вони знають користь цього. Смачно, ситно й поживно. Обожнюю добре приготовлені японські страви, але це рідкість у нас. Не порівняти з Москвою.
Вона вимовила все це з притаманною їй недбалістю, за якою він уловив не стільки бридливість до того, що споживає більшість людей, скільки патологічну, захисну для закомплексованої свідомості тягу до незвичайного. Його вразило, що вона вже двічі протиставила Москву Києву. Хоче здаватися неординарною і недоступною, ховаючи за цим свої проблеми. А я б від українського борщу не відмовився замість цих хвалених ролів, подумав Олексій Сергійович, але лише кивнув розуміюче з добродушною усмішкою.
– Що, моя робота забракована? – поцікавився через якийсь час майже в тон її мудрій грі. Вона не говорить йому ні «ти», ні «ви», не називає на ім’я, імовірно уникаючи переходу на ближчу орбіту відносин. Що ж, і він буде платити їй тією ж монетою. Тепер він пошкодував, що надяг костюм із краваткою, який зобов’язував до зайвої діловитості; куди приємніше бути б сидіти тут у м’якому джемпері.
– Ні, думки викладені професійно, компетентно, але цього й не потрібно. Наше завдання – так подати інформацію, щоб серйозні речі стали зрозумілі навіть селюхові з полтавської глибинки з освітою вісім класів. – Тут вона зробила багатозначну паузу. – Я вже майже відібрала те, що ввійде в наш матеріал. Глянеш?
Вона перейшла на «ти» так природно, немов це й передбачалося в їхній спільній роботі.
Присунувшсь ближче до неї, щоб переглянути текст, Олексій Сергійович раптом потрапив у хмару дивного, злегка дурманного запаху, що змусив згадати, що перед ним не просто соратниця й колега, а й жінка. Чарівна й, не виключено, спрагла чоловічого обожнювання, і цей запах виразно видавав її невгамовану спрагу. На одну тільки мить заглянув у її очі. Сині, як море, вони несподівано для нього відбивали легке хвилювання й зажуру самітності. Він вгадав безнадійну покинутість цієї суто соціальної істоти, що не знаходить спокою в багато умебльованих апартаментах, розкішних готелях, стильних офісах. Йому на мить стало жаль її, визнану, поціновану профі, зовні успішну, а насправді охоплену сум’яттям суєтного життя, філігранні рамки якого слугують надто слабким замінником особистого щастя.
Мимовільно реально відчув запах парфумів Алі. Обидва аромати були приємними, але Алин, тонкий, м’який і домашній, струменів, як гірський струмочок, тоді як тут був аромат сильний, всеохопний, як море перед штормом, і цим якщо не лякав, то насторожував.
Олексій Сергійович був уражений: від його довгого тексту залишилося саме ошмаття. Він прочитав заголовок: «Чому Україні не потрібно вступати в НАТО». Потім випливали уривки тексту.
«1. Україну ніхто не чекає на Заході. Ніхто не збирається купувати українську продукцію тільки за те, що Україна стане членом альянсу. Перебуваючи в географічному центрі Європи, Україна відсічена від економічної взаємодії із ключовими державами регіону, особливо тими, що виготовляють високотехнологічну продукцію. Адже НАТО відмовилося від Ан-70, хоча його експерти чесно визнали, що україно-російський літак найкращий у світі. На Заході бажають мати Україну як сировинний придаток, а НАТО є прекрасним механізмом для керування Україною. Саме тому на Заході народилася ідея розглядати членство в НАТО як обов’язкову проміжну ланку.
2. Згідно із ст. 5 статуту Північноатлантичного альянсу його члени повинні брати участь у колективному захисті інтересів НАТО. Але що це означає на ділі? Нинішня геополітична обстановка не дає підстав для нової глобальної війни. Розв’язувати проблеми України із сусідами, наприклад з Румунією, НАТО не допоможе – це доводить досвід багаторічної ворожнечі між Туреччиною й Грецією. Для чого тоді потрібне членство? НАТО вже заявило про наміри захищати інтереси блоку за його межами. Саме цим і пояснюється втягування України в НАТО – так Україна буде змушена брати участь у локальних конфліктах, там гинутимуть українські солдати. А головне – українські хлопці помиратимуть за чужі інтереси. Як це було в Іраку. Україна потрібна НАТО тільки як країна, що дисципліновано буде відправляти військові контингенти, щоб такі держави, як Сполучені Штати, Британія, Франція, могли реалізовувати свої економічні інтереси у різних
Останні події
- 13.10.2025|12:48«Гетьманіана Старицького»: Унікальна виставка відкриває зв´язок між Козацькою добою та сучасною боротьбою
- 13.10.2025|12:40«Крилатий Лев – 2025»: У Львові назвали найкращих авторів прозових рукописів
- 13.10.2025|12:35Завершується прийом зголошень на Премію імені Юрія Шевельова-2025
- 13.10.2025|12:2112 топових видавництв, десятки книжкових новинок та фігура-гігантка Лесі Українки: Україна вдруге на LIBER
- 11.10.2025|13:07Засновник Ukraїner Богдан Логвиненко мобілізувався до ЗСУ: "Не бути пліч-о-пліч - емоційно складніше"
- 11.10.2025|13:02Вероніка Чекалюк презентує у Відні унікальні "метафоричні карти" для спілкування за столом
- 09.10.2025|19:19Ласло Краснагоркаї — Нобелівський лауреат із літератури 2025 року
- 07.10.2025|17:37“Тисяча осяйних сонць”: бестселер про долі жінок в Афганістані вийшов українською
- 06.10.2025|15:47«Основи» готують до друку три романи Самюеля Бекета до 120-річчя автора
- 06.10.2025|15:34Стартував прийом заявок на Премію Читомо-2025 за видатні досягнення у книговиданні