
Електронна бібліотека/Проза
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
пожартував Олексій Сергійович і кивнув на знак згоди дівчині.
Ефірне створіння відразу спливло виконувати замовлення. Артеменкові не хотілося їсти, і тим паче, що в його сприйнятті роли, суші або ще якісь японські кулінарні смаколики нічим не відрізнялися одні від одних. Але він вирішив потурати Аліні Костянтинівні. Хто знає, де ще його піддатливість зіграє свою позитивну роль.
– Тільки мені й звичне приладдя прихопіть, – кинув він услід дівчині, з острахом глянувши на дерев’яні палички, з якими віртуозно справлялася його супутниця.
– Я навчу, – сказала Аліна Костянтинівна, грайливо посміхаючись, – це легше, ніж писати тексти для політиків. Хоча в Києві дуже слабко із справжньою японською кухнею.
– А чому неодмінно японська? – запитав він.
– Вони знають користь цього. Смачно, ситно й поживно. Обожнюю добре приготовлені японські страви, але це рідкість у нас. Не порівняти з Москвою.
Вона вимовила все це з притаманною їй недбалістю, за якою він уловив не стільки бридливість до того, що споживає більшість людей, скільки патологічну, захисну для закомплексованої свідомості тягу до незвичайного. Його вразило, що вона вже двічі протиставила Москву Києву. Хоче здаватися неординарною і недоступною, ховаючи за цим свої проблеми. А я б від українського борщу не відмовився замість цих хвалених ролів, подумав Олексій Сергійович, але лише кивнув розуміюче з добродушною усмішкою.
– Що, моя робота забракована? – поцікавився через якийсь час майже в тон її мудрій грі. Вона не говорить йому ні «ти», ні «ви», не називає на ім’я, імовірно уникаючи переходу на ближчу орбіту відносин. Що ж, і він буде платити їй тією ж монетою. Тепер він пошкодував, що надяг костюм із краваткою, який зобов’язував до зайвої діловитості; куди приємніше бути б сидіти тут у м’якому джемпері.
– Ні, думки викладені професійно, компетентно, але цього й не потрібно. Наше завдання – так подати інформацію, щоб серйозні речі стали зрозумілі навіть селюхові з полтавської глибинки з освітою вісім класів. – Тут вона зробила багатозначну паузу. – Я вже майже відібрала те, що ввійде в наш матеріал. Глянеш?
Вона перейшла на «ти» так природно, немов це й передбачалося в їхній спільній роботі.
Присунувшсь ближче до неї, щоб переглянути текст, Олексій Сергійович раптом потрапив у хмару дивного, злегка дурманного запаху, що змусив згадати, що перед ним не просто соратниця й колега, а й жінка. Чарівна й, не виключено, спрагла чоловічого обожнювання, і цей запах виразно видавав її невгамовану спрагу. На одну тільки мить заглянув у її очі. Сині, як море, вони несподівано для нього відбивали легке хвилювання й зажуру самітності. Він вгадав безнадійну покинутість цієї суто соціальної істоти, що не знаходить спокою в багато умебльованих апартаментах, розкішних готелях, стильних офісах. Йому на мить стало жаль її, визнану, поціновану профі, зовні успішну, а насправді охоплену сум’яттям суєтного життя, філігранні рамки якого слугують надто слабким замінником особистого щастя.
Мимовільно реально відчув запах парфумів Алі. Обидва аромати були приємними, але Алин, тонкий, м’який і домашній, струменів, як гірський струмочок, тоді як тут був аромат сильний, всеохопний, як море перед штормом, і цим якщо не лякав, то насторожував.
Олексій Сергійович був уражений: від його довгого тексту залишилося саме ошмаття. Він прочитав заголовок: «Чому Україні не потрібно вступати в НАТО». Потім випливали уривки тексту.
«1. Україну ніхто не чекає на Заході. Ніхто не збирається купувати українську продукцію тільки за те, що Україна стане членом альянсу. Перебуваючи в географічному центрі Європи, Україна відсічена від економічної взаємодії із ключовими державами регіону, особливо тими, що виготовляють високотехнологічну продукцію. Адже НАТО відмовилося від Ан-70, хоча його експерти чесно визнали, що україно-російський літак найкращий у світі. На Заході бажають мати Україну як сировинний придаток, а НАТО є прекрасним механізмом для керування Україною. Саме тому на Заході народилася ідея розглядати членство в НАТО як обов’язкову проміжну ланку.
2. Згідно із ст. 5 статуту Північноатлантичного альянсу його члени повинні брати участь у колективному захисті інтересів НАТО. Але що це означає на ділі? Нинішня геополітична обстановка не дає підстав для нової глобальної війни. Розв’язувати проблеми України із сусідами, наприклад з Румунією, НАТО не допоможе – це доводить досвід багаторічної ворожнечі між Туреччиною й Грецією. Для чого тоді потрібне членство? НАТО вже заявило про наміри захищати інтереси блоку за його межами. Саме цим і пояснюється втягування України в НАТО – так Україна буде змушена брати участь у локальних конфліктах, там гинутимуть українські солдати. А головне – українські хлопці помиратимуть за чужі інтереси. Як це було в Іраку. Україна потрібна НАТО тільки як країна, що дисципліновано буде відправляти військові контингенти, щоб такі держави, як Сполучені Штати, Британія, Франція, могли реалізовувати свої економічні інтереси у різних
Останні події
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
- 21.04.2025|21:30“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
- 18.04.2025|12:57Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса
- 12.04.2025|09:00IBBY оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2025 року у категорії «IBBY: колекція книжок для молодих людей з інвалідностями»
- 06.04.2025|20:35Збагнути «незбагненну незбагнеж»
- 05.04.2025|10:06Юлія Чернінька презентує свій новий роман «Називай мене Клас Баєр»
- 05.04.2025|10:01Чверть століття в літературі: Богдана Романцова розкаже в Луцьку про книги, що фіксують наш час
- 05.04.2025|09:56Вистава «Ірод» за п’єсою Олександра Гавроша поєднала новаторство і традицію