Електронна бібліотека/Проза
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
нав’язливого, неприємно настирливого друга. Але тут уже втрутилася мама, сказавши слова, що закарбувалися в пам’яті на все життя: «Запам’ятай, Олесю, ми завжди відповідатимемо за тих, кого приручили». Мама допомогла йому прилаштувати кошеня на шкільному дворі неподалік, де жила якась котяча сімейка. Але історію зі сліпим кошеням він не забув.
Статечно сідаючи в машину, Олексій Сергійович кинув прощальний погляд на Дніпро – чорна вода, що покрилася під нічним вітерцем дрібними брижами, виблискувала у місячному світлі, пливучи спокійно і гордо. От вона, вікова божественна сила, нерозгадана й невпинна! І велична нічна тиша здалася йому глузуванням над тим дріб’язковим абсурдом, яким були зайняті вони, люди.
3
Зранку, як завжди буває, сприйняття світу повністю змінилося; довелося повертатися до вічної суєти з її, квапливістю й штовханою.
Перед дев’ятою ранку в приймальні Івана Олексійовича вже сиділо кілька солідних чоловіків у дорогих костюмах. Вони скидалися на настовбурчених птахів, а скульптурно пихаті обличчя й пухкі папки в руках додавали їм небаченої важності. Якщо вони вирішують долі світу, то їм, певно, дозволено залишатися такими гордовитими. Але незворушна й пластична зранку Аліна Костянтинівна, що переміщалася в коридорах влади плавною ходою примадонни, швидко переконала його, що поважні чоловіки в приймальні – лише необхідна для спільної справи декорація. Вона мала в приймальні незаперечний пріоритет. Тому ввійшли вони негайно після того, як з кабінету в темпі спринтера вискочив маленького зросту чоловічок з усім набором недоліків старіючого керівника – гладкий, лисий, з пітним, одутлим, почервонілим від неприємної ранкової розмови обличчям. Аліна Костянтинівна вручила Артеменкові сіру папку з роздрукованим примірником уже оформленої вчорашньої праці. На її доглянуте лице була акуратно почіплена рекламна посмішка.
Коли вони опинилися в просторому кабінеті, назустріч з-за великого стола до них вийшов жвавий, жилавий чоловік з коротким, хвилястим, наполовину сивим, зачесаним назад волоссями й твердим упевненим поглядом, у якому Олексій Сергійович прочитав непідробну завзятість. Таке йому доводилось бачити в очах вестернових ковбоїв, що об’їжджають тільки що виловлених мустангів. Одягнений «Енергетик» був, на перший погляд, без особливого лиску, але все на ньому було настільки пригнане, прилизане й бездоганне, що в Олексія Сергійовича виникла асоціація з князем, якого вранці чоловік шість одягають, взувають, зачісують, пригладжують. Ну не може людина сама так вирядитися, щоб ні зморщечки на одязі, ні зайвої складочки! Вже сам зовнішній вигляд цієї людини розвіював сумнів у тім, що тут працюють професіонали – ремісникам поруч з таким керівником не місце. Одне слово, це був майстерно огранений діамант, але блиск його приховувався від спостерігача, як у справжніх аристократів. В Артеменка виникла несподівана симпатія до цієї людини.
Але найбільше вразило те, що вся зустріч тривала не більше п’яти хвилин. Розмову почала Аліна Костянтинівна.
– Іване Олексійовичу, в папці – підготовлені нами тези виступу з приводу майбутніх військових навчань НАТО «Сі Бриз».
При цих словах він розкрив папку й швидко пробіг очима кілька перших рядків, потім мовив спокійним, чітким і сухим басом, дивлячись їй прямо в очі:
– Добре, я перегляну це в машині, якщо виникнуть запитання, наберу вас. Що ще?
– Наступне питання – публікації в російських ЗМІ. Вони будуть координуватися із заявою на українському телебаченні. Інтерв’ю з вами, авторський матеріал і кілька інформаційних повідомлень для агентств. Організує це наш колега з московського фонду, – і Аліна Костянтинівна ледь помітним жестом вказала на Олексія Сергійовича. Сам він підтвердив сказане легким кивком голови.
– У цій папці, – Аліна Костянтинівна підвелася зі стільця й передала патронові другу папку, точнісінько таку ж, як і перша, – орієнтовний бюджет заходів і попередні дати публікацій. Вони повинні появитися напередодні вашого візиту в Москву.
«Енергетик» з уважним прищуром подивився на цифри й дати, заглянув у якусь іншу папку, ймовірно, звіряючи числа з іншими, уже запланованими заходами, і нарешті звернув погляд до відвідувачів. Олексій Сергійович знав, що там подано досить круглі суми з явним перевищенням реальних гонорарів тих, хто візьметься за підготовку й публікацію матеріалів. Але на вольовому обличчі Івана Олексійовича не здригнувся жоден мускул. Він мовчки взяв зі стола паркер, і золоте перо розмашисто, зі скрипом пройшлося по відбитих принтером цифрах.
– Зайдете до Олега Семеновича, він забезпечить фінансово, – і з цими словами повернув папку зі своїм розкішним підписом Аліні Костянтинівні.
Вона знову підвелася, щоб забрати папку, покладену на край стола, і Олексій Сергійович, ковзнувши поглядом по її аж ніяк не величній у цей момент позі, тільки непомітно посміхнувся. От так собачкам хрустять кісточки! Бачили б її ті, хто з автобусних зупинок дивиться на гордовиту королеву, що мчить київськими вулицями у
Останні події
- 30.10.2024|14:38У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA
- 30.10.2024|13:4410 причин відвідати Фестиваль “Земля Поетів” у Львові 9-10 листопада
- 28.10.2024|13:51Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
- 25.10.2024|09:29Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
- 19.10.2024|09:56Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
- 17.10.2024|12:48У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
- 17.10.2024|11:55Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 17.10.2024|11:33Що читає Україна?: аналітика по областям
- 17.10.2024|11:27«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
- 11.10.2024|18:46Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”