Завантажити

основну фазу, Олексій Сергійович бачив й із співвідношення часу перебування в Києві й Москві. Вільне переміщення від одного міста до іншого завершилося, тепер він надовго заякорився в Києві.
Доповівши своєму кураторові про те, що взаємодію з політичною групою Овчаренко налагоджено, а замовлені кошти отримано, Олексій Сергійович уже наступного ранку через порожній інтервал вертикальної розгортки телевізійного сигналу за допомогою особливої технології дістав нове завдання. Його належало виконати паралельно з роботою із групою Овчаренко. «Ого, – подумав він, – починається спека». Власне кажучи, завдання залишалося незмінним: зробити все можливе й неможливе для зриву українсько-американсьских військових навчань, вибраних як ціль першої великої інформаційної атаки на українсько-натовські відносини. Просто робити це треба було на двох ділянках одночасно. Для виконання нового завдання Олексієві Сергійовичу й пропонувалося зв’язатися з Трегубовою. Але вирвати її з партійного вертепу виявилося справою непростою. На телефоний дзвінок вранці ця надзвичайно зайнята дама спокійним, манірним голосом відповіла, що сьогодні вона не може зустрітися, бо готує шефа до «дуже важливої зустрічі», а ввечері це також виключено, оскільки в нього прямий ефір на одному із центральних каналів. І вона, відповідно, готуватиме патрона, а потім буде при ньому. «Що ж, спробуємо завтра». Наступного ранку він повторив спробу. І знову почув розмірний голос, наче співрозмовниця перебувала під наркозом. Перша половина дня в неї зайнята, шеф готується до відрядження. Олексій Сергійович м’яко наполягав, хоча йому вже хотілося гарчати в трубку. Її голос став ще більш холодним. Вона просто не знає, чи доведеться їй летіти з начальником. Вивести її з рівноваги просто нереально. Та вона просто знущається! Про що вони взагалі тут думають! Якщо сьогодні не буде зустрічі, доведеться оперативно зв’язуватися з Москвою. О другій тридцять пополудні Артеменко набрав номер її мобільного, уже підготувавши кілька їдких слів на випадок чергової відмови. Але тепер із трубки долинала ароматна мова. Шеф полетів без неї, ніщо не заважає зустрічі, яка має відбутися неодмінно в японському ресторанчику. Роздратування Олексія Сергійовича зникло. От вони, жінки, у всій своїй дикій, непозбутній непередбачуваності!
2
Перша зустріч із партнеркою пройшла настільки легко, що Олексія Сергійовича довго не залишало відчуття, начебто він натрапив на новий вид метелика, театрально граціозного й сліпуче строкатого, цікавого як забарвленням, так і вбивчою здатністю до задерикуватої полеміки. Він раз у раз ловив себе на думці, що підпадає під вплив її чарів. Олексій Сергійович відзначив про себе чудову підготовленість жінки до настільки делікатної й непростої справи. В активі АліниКостянтинівни були успішні регіональні вибори в Росії, де їй удалося зробити мером якогось місцевого магната. Якийсь час працювала з призабутими дружинами олігархів; для них вона досить успішно організовувала виїзні тренінги й семінари в Малайзії та Флориді. Але потім спробувала такий наркотик, як політика. Вона прекрасно орієнтувалася в нюансах і російської, і української політики, і Олексій Сергійович, невимушено розмовляючи, раз у раз відзначав, що її знання в цій сфері більші й глибші, ніж його власні. Їй подобалися політики передбачувані, марнотратні й діловиті. Живучи за правилами статусної ієрархії, ці заручники власних амбіцій були слухняними й абсолютно передбачуваними маріонетками в її руках. Вона навіть висловилася, що все в політиці перевернено з ніг на голову; «заможні кроти» думають, начебто правлять світом, насправді ж відсотків на дев’яносто є механічними роботами свого оточення. Про свого боса вона повідомила, що він досить перспективний, але тільки для чиновницької роботи. Його цікавлять посади в уряді: міністр, віце-прем’єр-міністр і прем’єр-міністр. Як політик він непрохідний, пояснила вона. Не вміє говорити, йому бракує харизми, він нездатен плести нісенітниці з посмішкою на устах. Зате має інші якості: він чудовий менеджер, дуже швидко вникає в суть проблем і не боїться брати на себе відповідальність, а ще на нього роблять певні ставки в Росії. У сенсі підтримки його у деяких справах взамін за майбутню лояльність. Вона вважає, що їм двом цілком під силу зіграти короткий гейм з участі її патрона в зриві військових маневрів. Але їй потрібна допомога, тому що проблеми військової політики – не її поле. Між собою вони стали звати його «Енергетик», з таким же ім’ям він почав проходити й у повідомленнях Артеменка в Москву.
У новому завданні для Олексія Сергійовича принципово важливими залишалися три моменти. По-перше, і інформаційний привід, і вибраний телеканал, і навіть первинні тексти заяв були творчою частиною Аліни Костянтинівни, що з разючою легкістю переконала свого патрона в адекватності заходів його персоні. По-друге, тези заяв, підготовлені разом з Аліною Костянтинівною, у перспективі мали стати основою для тексту, який він, Олексій Сергійович, береться публікувати у

читати