Завантажити

широке продовження теми, аж до заяв про припинення співробітництва з Україною, якщо тільки українська сторона не відмовиться від інженерно-будівельних робіт на полігоні в Старому Кримі. Наші оперативні повідомлення свідчать про те, що у вас обов’язково появляться союзники в особі декількох партій, але організацію, лідерство в майбутніх подіях вам слід узяти на себе, щоб і дивіденди від акції протесту були ваші. Більше того, ми не виключаємо, що деякі партії вже взяли справу в розробку й можуть виступити незалежно від вас. Саме тому їварто поквапитися з виконанням всіх організаційно-адміністративних завдань. Це, втім, ви робили не раз і знаєте процедуру значно краще від мене. Ми ж готові забезпечити вас всебічною й дуже оперативною інформацією, запевняю вас: ви будете більше інформованими, ніж Президент України.
Тут Олексій Сергійович зробив невелику паузу, щоб переконатися, що його слова досягли саме того ефекту, на який він розраховував. Після чого додав:
– Так, і ще одне. Не зайвим буде додати таку сентенцію: присутність натовських військ на території України забезпечить контроль американців над транзитом російського газу в Європу. Що це буде розкраданням енергоносіїв під охороною натовських солдатів. Народ сам зі зброєю в руках повинен відстояти суверенітет країни, незважаючи на те, що влада давно здала всі позиції. Ми, природно, все це поширимо по світу, забезпечимо належне звучання ваших слів.
– Ви знаєте, що Ганна Овчаренко не продається?! – запитала вона, тужно дивлячись на нього впритул. Якби очі могли випускати кулі, Олексій Сергійович був би зрешечений ними наскрізь.
– Ніхто й не намагається купити вас. Мова йде про дуже вигідну для обох сторін угоду. Ця акція потрібна насамперед вам. Але вона на руку й нам, тому ми згодні зробити деякі інвестиції, як зараз люблять говорити. І ще одне, ви вже вибачите мені те, як я висловив наші побажання. Просто реалізація їх забезпечить подальші взаємини з нами й допомогу, підтримку в організації нових акцій. Отож, дуже бажано, наприклад, заявити, що навчання НАТО є частиною сценарію розколу України. Це додасть вашим заявам оригінальності й новизни, а ми поширимо ваші слова настільки, що вони стануть афоризмами, навічно пов’язаними з вашим ім’ям.
– Підготовка акції потребуватиме круглої суми, і негайно, – скоромовкою проговорила Ганна Георгіївна, ледве дослухавши останню пропозицію Олексія Сергійовича. Він відчував, що вона хотіла його перебити, але якимсь дивом стрималася.
– Розумію. Напишіть суму на папері.
Одначе у скромністю цим патріотам не дорікнеш, подумав він, дивлячись то на борозни зморшок на її обвислій шиї, то на носогубную складку, яка різко поглибилася після того, як мова пішла про гроші. Тепер він ясно бачив зв’язок між роками, заняттям людини й матеріальним становищем. Коли ж вона вивела цифру, у перший момент Олексій
Сергійович був здивований: сума значно перевищувала попередні очікування. Але в нього був ще один припис – не торгуватися. Часу не залишалося зовсім, а він, як відомо, найпереконливіший аргумент.
– Думаю, що завтра рішення буде прийнято на самому верху. Чи буде вся вказана вами сума, а чи мої координатори торгуватимуться, мені покищо невідомо. Але рішення буде вже завтра. Ми розраховуємо на багаторічне співробітництво з вами, тому впевнені, що інвестування політики у створення раю на берегах Дніпра – справа дуже перспективна.
Коли повернувся Сорокович, обговорювати, власне, не було чого. Ще хвилин двадцять вони говорили про дуже конкретні речі, технічні нюанси зв’язку й умови взаємодії. Потім той же важкий чорний джип із затемненими вікнами погнав на Київ, спокійно й упевнено, як танк, розсуваючи податливий потік дрібніших машин. На його задньому сидінні вмостився трохи втомлений, але цілком вдоволений полковник російської військової розвідки Олексій Сергійович Артеменко.
4
Коли Олексій Сергійович пересів у свій автомобіль, легкий дзвіночок сповістив його: у мережі мобільного заблудилася електронна звісточка. Обертаючи кермо однією рукою, великим пальцем другої він натиснув на кнопку телефона, звідки теплою електричною хвилею його обдало любов’ю: «Любимо і чекаємо татуся. Як атракціон?». Це, звичайно, Аля з її особливою лексикою й неперевершеним відчуттям моменту. Атракціон – те, чим він отут займається. Справді, це так і називається. Не вникаючи в деталі, вона знала багато чого про цю справу, але, як справжня дружина розвідника, була абсолютно надійна. Він різко натиснув на педаль гальма, увімкнув аварійний сигнал і швидко набрав: «Супер, і я радий, що на світі є відстані. ще більш немислимі, ніж між тобою й мною». Він теж працював над собою: знаючи її невтримну любов до поетичних формул, навчився робити їй сюрпризи. Не встиг раптовий романтичний порив полковника охолонути, як з Москви прилетіла миттєва безпомилкова відповідь: «Виходить, приїжджай».
Як і раніше, вони вміли зійтися в одній точці Всесвіту, нехай тільки думками, однаково це була єдність. Ах, Аля, Алечка! Артеменка поглинула

читати