Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

звучить цей прісно-правильний голос нелюба, і якоїсь безмежної ночі тобі шалено захочеться зірватися зі шлюбного ложа і йти, йти, йти, наосліп і навмання, шукаючи свого коханого Максима…
Напевне, тобі викінчено байдуже – є я на світі чи немає мене, люблю я тебе чи не люблю, бо ти ніколи про мене не згадуєш, лише у глибоких снах, раз на кілька років, приходить до твого ліжка напівзабута fata morgana.
…Одного разу, коли ти уже матимеш сина і промине кілька літ твого відносно щасливого і безбідного життя, тобі насняться власні передродові перейми і зневоднення, болі, які ріжуть, рвуть, колять і душать водночас. І твоя дитина не може через відсутність довколоплідних вод появитися на світ. Тобі роблять кесарів розтин, ти божеволієш від болю і народжуєш…дорослого Максима, який одразу повідомляє тобі, що є батьком твого малолітнього хлопчика. Тобі страшно за власні чресла, що є вмістилищем нелюдського інцесту, ти викрикуєш у післяродильних мареннях рядки з власних, давнозабутих, та Максимових віршів, здається, що тебе проклинає, тобою гордує і гидує весь світ. Твоє обличчя, спотворене мукою протиприроднього народження, вкривається плювками перехожих, що насильно вриваються у заміську герметичну родильню. Тебе починають кусати і товкти по голові і животі якісь незнайомці у масках кольору хворої крові.
Ти кричиш так сильно, що твій підстаркуватий чоловік-бізнесмен нажахано зривається з ліжка і довго, майже до третіх півнів, шепоче ласкаві і ніжні слова, витираючи твій лоб від реактивного крижаного поту…
Я намагався забути тебе у берлінському вояжеві, розчинитися у ненатлому лоні Кульжан, втопитися у водці і шнапсі, розширити онтологічну зацикленість. Але до біса ці холодні книжкові слова, ці засушені кальки живої пристрасті…
Що ж, ти перемогла, Маріє, якщо твоя перемога через багато років не стане пірровою. Я знайшов і одразу втратив тебе посеред жорстокої власним пофіґізмом юрби, що завжди була найстрашнішим нищителем білих ворон. Ти – дочка і дружина добропорядних. Ваше плем’я ненавидить таких, як я, рештками млявої інтуїції відчуваючи їхню інакшість. Кожна птиця знає свого Гриця, але поетам за життя ніколи не було відведено “пристойних” місць у хиткій ієрархічній суспільній драбині. Навпаки, вони завжди були – на щастя для них! – свідомо чи напівсвідомо погорджувані халіфами на годину. У найкращому разі їм пропонувалася роль двірцевого блазня. А хіба блазень може страждати, і хіба можуть текти його гримованим обличчям справжні, а не театральні сльози?
Але що тобі, Максиме, до всіх абстрактних розумувань про роль і місце поета і поезії в соціумі. Адже всі означники, лише набравши привабливої форми і трішечки людського тепла, моментально застигають у тотальному навколишньому морозильнику і робляться мертвими квітами.
Що тобі до цього некрологосного гербарію, коли ти не можеш дати ради власним прокиданням і засинанням, що починаються і закінчуються словом “Марія”. Неначе світ розділився для тебе на дві страхітливо-диспропорційні частини: з одного боку Марія і пов’язане з нею, з іншого – все, не дотичне до твоєї кралі.
Лише твоя бідна і поки що закинута поезія застрягла поміж цими нез’єднувальними диспропорціями і простягає тобі найдорожчі паперові руки: “Обійми мене, Максиме, адже я – твоя єдина незрадлива жінка. Пригорнися, лицарю абсурду, й усе забудь у моїх обіймах”. Вона попереджує про небезпеку зради: “А коли віддалишся від мене, то нудитимеш світом, неприкаяний і обездушений і – ніде та ні з ким – не знайдеш спокою”.
Ти не можеш дати ради власним прокиданням та засинанням, що починаються і закінчуються словом “Марія”, цей міраж переслідує тебе, наче boa constrictor.
…Ти йдеш з Марією, тримаючись за руки, жовтолистим і погожим осіннім парком. Ви кохаєтеся на мокрій наркотичній землі, що виділяє галюциногени. Ви опинились у місті, що функціонує за допомогою людей-невидимок. А ті, з плоті та крові, що заздрять, ненавидять і не читають віршів, покинули це місто, подароване лише вам. Марія затиснула під рукою якусь анатомічну енциклопедію, а ти, у приступі некерованої пристрасті, вкриваєш неприродньо-жагучими поцілунками, твореними синіми устами, і ту енциклопедію, і Маріїні руки, і повітря, яким вона дихає. Ти задихаєшся від щастя і здається, що зараз не витримаєш цього неконтрольованого напливу ніжності і втратиш свідомість. Ти кричиш…і відбивається ефірна луна глянцевим покинутим містом: “Марієчко! Я тебе люблю!” “Люб”, “лю”, “ю”… – відлунюють віковічні сумні дерева з обідраним листом.
І ти прокидаєшся, усвідомлюючи, що то лише мозок вкотре дарує тобі плетиво підступного міражу.
Іноді ти і справді виходив за хлібом і найелементарнішими продуктами. Твій раціон нагадує одноманітні нав’язливі стани параноїка: гречка і хліб, хліб і гречка. Кілька разів на вулиці тобі видавалося, що на зустріч іде Марія. Позавчора ти ледве не скрикнув від жаху, доганяючи молоду жінку. Марія?! Обличчя півалкоголічки, півбомжихи замість янгольського Маріїного

Останні події

11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus


Партнери