
Re: цензії
- 16.05.2022|Євген БаранСюжет з багатьма можливостями
- 14.05.2022|Валентина Семеняк, письменницяВід «срібла» думок — до «Ладанки»
- 14.05.2022|Ганна Клименко-СиньоокЧеркаське літературне краєзнавство: від локального до світового
- 12.05.2022|Ганна ОсадкоЧому Україна переможе у цій війні? Відповідь дав французький мандрівник іще 170 років тому
- 06.05.2022|Любов Ільницька, педагог, науковець«Сповідь ветерана» – "невимірюваний досвід" війни Віталія Павловського
- 06.05.2022|Ігор ПавлюкНевідворотність катарсису
- 29.04.2022|Ганна Клименко-СиньоокВійна дитячими очима, або Нехай сонце світить усім
- 22.04.2022|БуквоїдЩо читають українці під час війни?
- 09.04.2022|о. Климентій Стасів, письменник, член НСПУКоли володарює світло
- 09.04.2022|Людмила ДаниленкоКоли відповідь передує запитанню. «Хто ти такий?» Артема Чеха
Видавничі новинки
- Мар’ян Ґолька. «Суспільна пам’ять та її імпланти»Книги | Буквоїд
- Євгенія Завалій. «Міста, в які ти поїдеш»Книги | Буквоїд
- Леля Покотиполе. «Спартанська дівчинка»Книги | Буквоїд
- Іван Франко. «Терен у нозі»Проза | Буквоїд
- Олександр Бойченко. «Гра на вибування»Книги | Буквоїд
- Оксана Пухонська. «Поза межами бою. Дискурс війни в сучасній літературі»Історія/Культура | Буквоїд
- Петро Гаврилишин, Роман Чорненький, Ярема Кваснюк. «Військові некрополі Станиславова–Івано-Франківська (1809-2020)»Історія/Культура | Буквоїд
- Петро Прокоп’як. «На межі непривітного світу»Книги | Буквоїд
- Цигульова Катя. «Розлади»Книги | Буквоїд
- О. Пімен. «Вийти»Проза | Буквоїд
Пошук
-
Порцеляна Олег Ольжич
До дзвінкого водограю З шумом балю в голові Я збігаю по терасах, По розсипаній жорстві. Пруг оранжевого світла На каміння ліг і щез, Наче хвиля, що розквітла, Білосніжний польонез. І із рук байдужих квітку Я кидаю в глибину, Із Нормандії згадавши Молодого старшину. У похмурому Дюнкерку Він...
-
Посвячення в хлібороби Любов Забашта
Ти віднині господар землі, І вона тебе прийме, як сина. Що для неї царі й королі, Як для неї найвище – людина! Та людина, що виоре лан, Його зерном засіє добірним, Що плекає віки його вірно, Щоб хлібів зашумів океан. Зодягай же вінок з колосків! Ти посвячуєшся в хлібороби! Щоб народу...
-
Поселок и авиакатастрофы Анастасія Афанасьєва
Люди с правой улицы и люди с левой улицы. Делают, что заблагорассудится. Делают, что хотят. Люди с центральной улицы примиряют их, утихомиривают. Так проходит жизнь в поселке много лет подряд.Во втором доме живет Иван в клетчатых штанах. Он рябит в глазах, его любят шахматисты, терпеть не могут...
-
Послухай, сину, що премудрість каже... Іван Франко
Послухай, сину, що премудрість каже: Коли два стільці маєш до вибору — Тут користь власну, тут святу лояльність, — То на обох старайся разом сісти. І будь неначе те теля покірне, Що ссе дві мамі за свою покору. Та ще мудрішим можеш показатись, Коли стілець лояльності поставиш На...
-
Поснули під ковдрою ночі... Платон Воронько
Поснули під ковдрою ночі, заплющивши вікна, квартири. Годинник чорняву брівку уже приморгнув на чотири. Захрипли на всесвіт горласті транзистори – злі яничари. На небі вдягають сузір´я гаптовані сріблом кептари – Біліє на сході світанок, зустріть його треба врочисто. Беруть із...
-
Посол Урус-Шайтана Володимир Малик
-
Постійність пам’яті Ірина Ликович
Ностальгія як відголосок мрії про загублений рай — ось те, що муляло в мештах мого життя впродовж усієї свідомості. Десь у шістнадцять я почала за посередництва снів шукати своє Ластівчине гніздо. Шукала і не знаходила. Пошук цей дуже швидко переріс в іпостась мого хреста —...
-
Постоли песиміста Василь Кожелянко
на синьому небі віконних шиб вона малює губною помадою губи (губи як губи лиш дуже холодні і дуже червоні) червоні як ніч що повільно вмирає достеменно ще не народившись сімнадцять років тому він писав про опівнічне лезо свічки об яке розбивається лицемірно твереза днина (із передсмертним...
-
Посуха Майк Йогансен
Над селами хмари Похилi, I тоскно в блакить Простягають руки безсилi: Оце тiльки лишилось, Що плакать. О, так залетiки далеко В такий голубiючий рiй, Бiлопiняве пiр´я стелили Над селами хмари: Слiз нi краплi — Оце нiчим лишилось I плакать. 1921
-
Потерчата Василь Королів-Старий
Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася. Вже давно перестояла вечеря, час би й спати лягати, а дяка Оверка нема та й нема. А господині ж найгірше, коли вона когось чекає до столу, а той не йде. — Неначе тобі в болото пірнув! — промовила дячиха сама до себе й із серця...
Останні події
- 21.05.2022|10:23У Львові за участю Жадна і Гудімова відбудеться благодійний концерт «Львів-Харків»
- 21.05.2022|10:15Оголошено переможців V Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 19.05.2022|18:31Чілдрен Кінофест-2022 оголосив частину програми
- 14.05.2022|15:40Розкажіть нам про ваш досвід війни
- 14.05.2022|14:41У Львові відбудеться благодійний творчий вечір Ігоря Павлюка
- 14.05.2022|14:14На східному фронті загинув поет і бард Ілля Чернілевський
- 13.05.2022|14:58Сергій Жадан став "Людиною року" за версією "Gazeta Wyborcza"
- 13.05.2022|11:52Чілдрен Кінофест — 2022 оголосив Амбасадорку
- 12.05.2022|21:00Книжка про війну в надважких умовах
- 12.05.2022|12:31Оприлюднено імена лауреатів «Книжки року’2021»